Зараз тематичними календарями нікого не здивуєш. Тож презентація «Українського історичного календаря», виданого Благодійним фондом «Україна-Русь», що відбулася в королівській залі Львівського історичного музею, на перший погляд, могла стати цілком пересічною подією. Проте, вже після кількох виступів учасників цього заходу стає зрозуміло, що суто українського календаря сьогодні бракує навіть для владних структур. Виявляється, і на такому рівні нерідко виникає плутанина з датами, яка іноді призводить до небажаних казусів.
Виступаючі розповіли, у зв’язку з цим, кілька повчальних історій. Зокрема, президент фонду Ростислав Новоженець пригадав, як два роки тому під час сесії Львівської обласної ради нагадав депутатам, що того дня мали би відзначати 145-ту річницю від народження президента ЗУНР Євгена Петрушевича, і ця інформація, на подив Р.Новоженця, стала справжнім відкриттям для народних обранців. Про таку важливу для львів’ян дату вони просто забули. Хоча, після нагадування, терміново відрядили самого Новоженця із делегацією відвідати могилу Петрушевича, щоб вшанувати його пам’ять.
І що ж, розповідає пан Ростислав, вони побачили, коли прийшли на цвинтар. Капличка, у якій похований президент Петрушевич, зачинена на замок. Звісно, якби хтось із простих громадян хотів вшанувати його пам’ять, то був би неприємно здивований. Працівники кладовища, дізнавшись, що приїхали депутати, таки знайшли ключ, відчинили капличку, а потім, як розповідає Р.Новоженець, ногами викопували з середини зів’ялі залишки вінків та квітів, що залишалися там іще з попереднього року. Неподобство? Звичайно! Проте, чому такі випадки трапляються? Чи не тому, передусім, що жодна посадова особа навіть із числа тих, хто за родом своєї діяльності має планувати культурно-масові заходи, не повинен щодня перед очима календаря, який нагадував би про важливі для української громади дати?