22-го січня в Україні, як відомо, відбулися численні заходи у більшості обласних центрів та міст з нагоди Дня Соборності. У Києві, Львові, Луцьку створили «живі ланцюги» єднання. Велелюдне віче відбулося, зокрема, і в столиці Галичини.

Зокрема, виступаючи перед львів’янами, заступник голови Української Республіканської партії Ростислав Новоженець зробив, на нашу думку, декілька цікавих акцентів. Далі – пряма мова:

«Чому ми, українці, з недовірою ставимось до більшості сучасних політиків? Та нам вже набридла напівправда, політичний дальтонізм та постійна підміна понять. От і сьогодні усі говорять про соборність, маючи на увазі єдність сходу та заходу України. Але це не зовсім так. Бо Соборна Україна в розумінні її творців у 1919-му році – це об’єднання всіх етнічних українських земель в єдиній Українській Державі. 92 роки тому Україна займала площу на 60% більшу від нинішньої території.

Ми втратили Лемківщину, Надсяння, Холмщину, Підляшшя, що відійшли до Польщі; Берестейщину і Гомельщину – тепер належать Білорусі; Стародубщину, Східну Слобожанщину, Кубань – нині Російська Федерація; Придністров’я – зараз невизнана квазідержава; Південня Букавина, Мармарощина – у складі Румунії; Південна Лемківщина – Словаччина.

До речі, маловідомим залишається факт підписання договору 28 травня 1918-го року між гетьманом України Павлом Скоропадським та головою Законодавчої ради Кубанської Народної Республіки Миколою Рябоволом про возз’єднання двох держав.

В силу вказаних обставин, нинішня Україна не є соборною державою. Бо третина її території перебуває в руках сусідів.

Відзначаючи День Соборності, влада взагалі вкладала у це свято зовсім інший зміст. Можна було почути і про возз’єднання України з Росією (Переяславська Рада, 1654 рік), і про «Золотий вересень» 1939-го (приєднання західної України до УРСР). Ну а Янукович у своїй промові довільно визначив соборність як єднання східної і західної України (наскільки змаліли керівники Української Держави порівняно хоча б з першим її президентом істориком Михайлом Грушевським).

Але коли про 22-го січня 1919-го року повсюдно згадували у День Соборності, то про дату рівно за рік перед тим усі, в тому числі й демократи, свідомо промовчали. А 22-го січня 1918-го року після 250-ти років неволі повстала Самостійна Україна, що в новітній історії для нас є найважливішою подією. Бо без проголошення самостійності годі взагалі говорити про соборність. Адже удесятеро менша ЗУНР об’єдналася уже з існуючою самостійною УНР.

Але пояснення такої забудькуватості нинішніх політиків в тому, що, визнаючи самостійність української держави 1918-го року, потрібно відповісти на запитання, куди ця держава зникла з політичної карти світу? А знищена вона була більшовицькою Росією після тривалої кровопролитної війни. І тому всі наступні 70 років до 24-го серпня 1991-го року слід вважати московською окупацією. А звідси – не було ніякої громадянської війни – це була війна україно-російська, та й Червона армія не є визволителькою, в тому числі і для східної України, бо потопила в крові нашу першу в новітній історії державу – УНР. Ну а нинішнє керівництво України є прямими нащадками тих, хто ліквідовував самостійну Українську Державу 1918-го року. То як же вони про це будуть сьогодні згадувати?

Отож, нині Україна не є самостійною державою, і тому на порядку денному має стати боротьба за повне і остаточне визволення. У той час, коли українці в Україні складають 78%, на найвищих посадах в державі немає жодного українця. Тому, за словами Я.Стецька, потрібно раз і назавжди покінчити з пануванням в Україні неукраїнської меншості над українською більшістю».

Подаємо повідомлення, яке з’явилося в ЗМІ, з коментарями від “Тризубу” ім. С.Бандери в дужках.

17 січня 2011 року ТСН повідомили, що в Запоріжжі невідомі вистрілили в будівлю Жовтневого районного суду, де слухаються ряд резонансних справ, зокрема, справа з підриву пам’ятника Сталіну, повідомив голова Жовтневого районного суду Віктор Татарінов. (Іншими справами суд не займався і не займається?)

«У неділю 16 січня після 19:00 невідомий вистрілив у вікно на першому поверсі, де знаходиться кабінет судді. Це було єдине вікно, яке світилося на той момент. Суддя просто затримався на роботі. (Стаханівець, мабуть, і план перевиконує?) Куля пролетіла над його головою і потрапила в шафу. Було пошкоджено скло, штора, жалюзі і меблі», — розповів Татарінов. Він також зазначив, що суддя, чий кабінет потрапив під обстріл, не мав відношення до резонансних справ. (Судив чесно, хабарів не брав, ворогів не мав?)

При цьому Татаринов не виключив, що нападники можуть бути зацікавленими особами: «Після погроз певних сил, які звучали на адресу суддів та інших чиновників, можна таку версію допустити. Хоча може бути і просте хуліганство». (Але бандерівці – скоріш за все.)

Як повідомив перший заступник прокурора Запорізької області Олександр Попович, «за результатами огляду місця події знайдено розплющений металевий предмет сірого кольору, схожий на кулю пневматичної зброї». Він не виключив, що невідомий стріляв з даху або вікна одного з сусідніх будинків. (Сусідній будинок, подвійне скло, жалюзі, штора, меблі – мабуть це та пневматика, з якої “тризубівці” планували збити президентський літак).

«Зараз правоохоронні органи Запоріжжя вживають усіх заходів для розкриття злочину. Перевіряються всі версії. Встановлюється особистість того, хто стріляв і зброя, з якої стріляли», — заявив Попович. (А що там перевіряти – звичайно ж націоналісти винні, тим більше, що вже затримані за акт обрізання пам’ятника Сталіну).

У справі про стрілянину по будівлі Жовтневого райсуду порушено кримінальну справу за ч.4 ст.296. Кримінального кодексу України (хуліганство із застосуванням вогнепального або іншого предмета, спеціально використаного для нанесення тілесних ушкоджень). (А якому тілу ушкоджень завдано, невже в портрет Пахана влучили?)

У зв’язку з подією посилені заходи охорони судової установи. (Охороняти урядовців, охороняти посадовців, охороняти правоохоронців, а де ж набратись охоронців?)

(Які ще правопорушення висмокчуть з пальця сучасні сталінські вискребиші для висунення чергових звинувачень проти націоналістів? Які ще “геніальні” докази і факти вигадають лівозахисні органи?)

Прес-служба ВО “Тризуб” ім. С. Бандери

Про себе писати важко, але спробую. Висновки робити вам, а завдання, яке я перед собою ставлю, — це тільки деталізувати факти мого затримання в Жовтневому райвідділу міліції м. Запоріжжя 1 січня 2010.

Отож, сьогодні (1 січня 2011 р. – ред.) близько 4.00 ранку, коли ще продовжувалося святкування Нового Року, мені подзвонив один з керівників міського УМВС і сказав, що треба терміново переговорити, спитав, де я знаходжусь і запропонував відправити за мною машину. На той момент, не знаючи нічого про знищення пам’ятника Сталіну, я погодився поїхати-переговорити.

Вже в Жовтневому райвідділку, куди мене привезли десь о 4.20, я дізнався про вибух.

Після короткої розмови про те, що я знаю про цю подію, до мене приставили міліціонера і відвели в окрему кімнату, попередньо, без жодних пояснень, забравши в мене мобільний телефон.

Жодних причин мені не говорили, протокол про затримання не складали.

Близько 5.30 я спитав у міліціонера про свій статус: затриманий я чи ні, а якщо так, тоді через що? Він так і не зміг відповісти, але сказав, що йти звідси я не маю права. Тоді я почав вимагати, щоб мене поставили до відома про причину мого знаходження в райвідділку. Міліціонер врешті-решт подзвонив власному керівництву і мені повідомили, що я затриманий, але протокол ще не складали, бо «не до того зараз».

Так, періодично змінюючи кімнати і «охоронців» я провів час до 11.00. Жодного протоколу про затримання так і не було складено, тому хто я – свідок, підозрюваний чи звинувачуваний, я так і не знав протягом 6 годин затримання. Також не віддавали і телефон, а тому я не міг жодним чином повідомити про місце свого перебування та викликати адвоката.

Близько 12.00 я дізнався, що в цьому ж райвідділі перебувають представники місцевої «Свободи» по тій самій справі і до них теж не пускають адвоката. Усвідомлення того, що я не один, трохи розвіяло погані думки.

Потім почалися допити, які для мене тривали до 17.00. Основною версією була і залишається та, що до вибуху причетний «Тризуб» ім. Степана Бандери. По цій темі і було найбільше запитань: наявність знайомих, зв’язків, телефонів та ін. цієї структури.

Я не знаю, хто стоїть за цим вибухом, але про кращий подарунок на Новий Рік – знищення пам’ятника Й. Сталіну – я і мріяти не міг.

Отож, слава тим патріотам, що не дивлячись на важкий для всіх нас час, продовжують активно діяти заради Української Нації.

Голова ЗОМГО «Небо»
Ігор Артюшенко