Про себе писати важко, але спробую. Висновки робити вам, а завдання, яке я перед собою ставлю, — це тільки деталізувати факти мого затримання в Жовтневому райвідділу міліції м. Запоріжжя 1 січня 2010.

Отож, сьогодні (1 січня 2011 р. – ред.) близько 4.00 ранку, коли ще продовжувалося святкування Нового Року, мені подзвонив один з керівників міського УМВС і сказав, що треба терміново переговорити, спитав, де я знаходжусь і запропонував відправити за мною машину. На той момент, не знаючи нічого про знищення пам’ятника Сталіну, я погодився поїхати-переговорити.

Вже в Жовтневому райвідділку, куди мене привезли десь о 4.20, я дізнався про вибух.

Після короткої розмови про те, що я знаю про цю подію, до мене приставили міліціонера і відвели в окрему кімнату, попередньо, без жодних пояснень, забравши в мене мобільний телефон.

Жодних причин мені не говорили, протокол про затримання не складали.

Близько 5.30 я спитав у міліціонера про свій статус: затриманий я чи ні, а якщо так, тоді через що? Він так і не зміг відповісти, але сказав, що йти звідси я не маю права. Тоді я почав вимагати, щоб мене поставили до відома про причину мого знаходження в райвідділку. Міліціонер врешті-решт подзвонив власному керівництву і мені повідомили, що я затриманий, але протокол ще не складали, бо «не до того зараз».

Так, періодично змінюючи кімнати і «охоронців» я провів час до 11.00. Жодного протоколу про затримання так і не було складено, тому хто я – свідок, підозрюваний чи звинувачуваний, я так і не знав протягом 6 годин затримання. Також не віддавали і телефон, а тому я не міг жодним чином повідомити про місце свого перебування та викликати адвоката.

Близько 12.00 я дізнався, що в цьому ж райвідділі перебувають представники місцевої «Свободи» по тій самій справі і до них теж не пускають адвоката. Усвідомлення того, що я не один, трохи розвіяло погані думки.

Потім почалися допити, які для мене тривали до 17.00. Основною версією була і залишається та, що до вибуху причетний «Тризуб» ім. Степана Бандери. По цій темі і було найбільше запитань: наявність знайомих, зв’язків, телефонів та ін. цієї структури.

Я не знаю, хто стоїть за цим вибухом, але про кращий подарунок на Новий Рік – знищення пам’ятника Й. Сталіну – я і мріяти не міг.

Отож, слава тим патріотам, що не дивлячись на важкий для всіх нас час, продовжують активно діяти заради Української Нації.

Голова ЗОМГО «Небо»
Ігор Артюшенко