Про себе писати важко, але спробую. Висновки робити вам, а завдання, яке я перед собою ставлю, — це тільки деталізувати факти мого затримання в Жовтневому райвідділу міліції м. Запоріжжя 1 січня 2010.
Отож, сьогодні (1 січня 2011 р. – ред.) близько 4.00 ранку, коли ще продовжувалося святкування Нового Року, мені подзвонив один з керівників міського УМВС і сказав, що треба терміново переговорити, спитав, де я знаходжусь і запропонував відправити за мною машину. На той момент, не знаючи нічого про знищення пам’ятника Сталіну, я погодився поїхати-переговорити.
Вже в Жовтневому райвідділку, куди мене привезли десь о 4.20, я дізнався про вибух.
Після короткої розмови про те, що я знаю про цю подію, до мене приставили міліціонера і відвели в окрему кімнату, попередньо, без жодних пояснень, забравши в мене мобільний телефон.
Жодних причин мені не говорили, протокол про затримання не складали.
Близько 5.30 я спитав у міліціонера про свій статус: затриманий я чи ні, а якщо так, тоді через що? Він так і не зміг відповісти, але сказав, що йти звідси я не маю права. Тоді я почав вимагати, щоб мене поставили до відома про причину мого знаходження в райвідділку. Міліціонер врешті-решт подзвонив власному керівництву і мені повідомили, що я затриманий, але протокол ще не складали, бо «не до того зараз».
Так, періодично змінюючи кімнати і «охоронців» я провів час до 11.00. Жодного протоколу про затримання так і не було складено, тому хто я – свідок, підозрюваний чи звинувачуваний, я так і не знав протягом 6 годин затримання. Також не віддавали і телефон, а тому я не міг жодним чином повідомити про місце свого перебування та викликати адвоката.
Близько 12.00 я дізнався, що в цьому ж райвідділі перебувають представники місцевої «Свободи» по тій самій справі і до них теж не пускають адвоката. Усвідомлення того, що я не один, трохи розвіяло погані думки.
Потім почалися допити, які для мене тривали до 17.00. Основною версією була і залишається та, що до вибуху причетний «Тризуб» ім. Степана Бандери. По цій темі і було найбільше запитань: наявність знайомих, зв’язків, телефонів та ін. цієї структури.
Я не знаю, хто стоїть за цим вибухом, але про кращий подарунок на Новий Рік – знищення пам’ятника Й. Сталіну – я і мріяти не міг.
Отож, слава тим патріотам, що не дивлячись на важкий для всіх нас час, продовжують активно діяти заради Української Нації.
Голова ЗОМГО «Небо»
Ігор Артюшенко
Залишити коментар або два