За офіційними даними Міністерства внутрішніх справ України 9 травня у більш ніж 4 тисячах населених пунктів усіх регіонів держави відбулося понад 6 тисяч масових заходів, присвячених Дню Перемоги у Другій світовій війні. В масових заходах взяли участь понад 1,6 млн осіб.

Водночас, напередодні соціологи стверджували, що 82 відсотки українців вважають День Перемоги великим святом, а 75 відсотків мешканців України мали намір святкувати День Перемоги.

Закономірно у кожного свідомого громадянина незалежної України виникає запитання, а що дала українцям ця перемога.

Для глибшого розуміння звернемось до історичних фактів.

Після Переяславської угоди 1654 року українська козацька держава потрапляє у залежність від Москви. В 1775 році імператриця Катерина ІІ руйнує Запорожську Січ і Україна стає російською колонією. Після трьох століть московської неволі 22 січня 1918 року українці відродили самостійну державу – Українську Народну Республіку. Проте, і більшовицька Росія не могла змиритися з існуванням окремої української держави. Три-річна московсько-українська війна закінчилась нашою поразкою і з 21 листопада 1920 року Україна знову опинилася в московській окупації. Зі всіма наслідками. Червоний терор (1918-1923 рр.) забрав життя 30 тис. осіб української інтелігенції, духовенства. У 1920-1921 рр. вбито 10 тис. українських партизан. Перший голодомор (1921-1923 рр.) скосив 1 млн. українських селян. Початок сталінських репресій (1923-1929 рр.) — ще 250 тис. українських інтелігентів. У 1925-1932 рр. терором проти українських військовиків знищено 500 тис. ветеранів Армії УНР. Колективізація і розкуркулення коштували нам 50 тис. замордованих селян. Другий голодомор (1932-1933 рр.) – ще 10 млн. селян. Голодомор на Кубані (1932-1934 рр.) – 1 млн. українців. Розстріляне відродження (1933-1938 рр.) – 100 тис. інтелігенції. Великий терор (1936-1938 рр.) – 300 тис. українців. Репресії на західній Україні (1939-1940 рр.) – 40 тис. українців. Разом, до початку німецько-російської війни 1941 року, лише за 21 рік московська окупаційна влада в Україні фізично знищила 13 млн. 280 тис. українців. Близько 4 млн. українців за цей час були депортовані з України та прилеглих українських етнічних земель на Північний Урал, Сибір, Далекий Схід, Казахстан. Завезено в Україну бл. 2 млн. росіян на місце виморених Голодом у 1933 році українців Відновлено політику насильного зросійщення українців. Знищено сотні і закрито тисячі храмів, ліквідовано Українську Автокефальну Православну Церкву. Зрозуміло, що українці ненавиділи радянську владу, чекали слушної нагоди аби вирватися з цього московського пекла. Тому, німців у перші дні війни сприймали як визволителів. І хто з тверезомислячих українців міг захищати добровільно московську імперію зла СРСР?!

30 червня 1941 року з ініціативи ОУН у Львові було проголошено Акт відновлення української держави. Однак, це не входило в плани німців і організатори опинились за гратами, тисячі українських націоналістів були репресовані. Отож, сподівання на німецьке визволення розвіялись дуже швидко. Стало зрозуміло, що покладатись можна лише на власні сили. Тоді українські патріоти створили УПА – єдину збройну силу, яка боролась за самостійну Україну, як проти німецьких так і московських окупантів.

А в цей час московське керівництво сповна використало війну аби раз і назавжди вирішити українське питання. Українців, недобитих голодоморами і репресіями, масово гнали у Червону Армію воювати за чужі імперські інтереси. Українців, часто не озброєних, без військової підготовки кидали на найважчі ділянки фронту на вірну смерть. Найяскравішим прикладом такої україноненависницької політики є Корсунь-Шевченківська битва, коли весною 1944 року під прицілом у спину московських каральних загонів НКВД під німецькими кулями загинуло 770 тис. немуштрованих українських селян з навколишніх сіл. Тоді маршал СРСР, заступник наркома оборони СРСР (згодом міністр) К.Жуков сказав цинічну, але щиру в його розумінні фразу: “Все хохли — предатели. Чем больше их в Днепре потопим, тем меньше придется в Сибирь ссылать!” А через декілька місяців, мабуть аби закріпити досягнуте, той же Жуков разом з наркомом внутрішніх справ Берією підписали історичний наказ №007/42 від 22 червня 1944 року про виселення всіх українців у віддалені краї СРСР. Наказ не вдалось виконати – не вистарчило вагонів (Україна — не Чечня!). За різними даними у цій війні, що точилась за переділ світу між Німеччиною та СРСР загинуло від 8 до 16 млн. українців (здебільшого серед цивільного населення та в лавах Червоної Армії).

Що ж в підсумку досягли українці внаслідок перемоги СРСР над Німеччиною?

Звернемось знову до фактів.

У збройній боротьбі УПА з радянським агресором загинуло в 1944-1947 рр. бл. 150 тис. українських повстанців. Третій голодомор (1946-1947 рр.) виморив 1 млн. українців. Повоєнні сталінські репресії забрали життя 100 тис. українців. Репресії інтелігенції (1955-1985 рр.) – 50 тис. осіб. Інтервенція в Афганістан – 3 тис. українців. Разом, після війни радянська влада знищила понад 1 млн. 300 тис. українців. В Сибір і на Далекий Схід було виселено бл. 1,6 млн. українців. З новою силою продовжувалось зросійщення, нищення духовності, ліквідовано Українську Греко-Католицьку Церкву, тривав моральний терор проти українців.

Так, що ж ми, українці, святкуємо 9 травня? Радіємо з того, що один окупант (німецький) змінився новим-старим (російським). Що продовжили собі перебування в московській неволі ще на цілих 47 років. Що зазнали від москаля неймовірних людських втрат і принижень, а зараз дякуємо йому за це. За те, що в Червоній (Радянській) Армії українці були гарматним м’ясом і воювали “не за Україну, а за її ката”?!

Яким словом найповніше можна охарактеризувати цьогорічні і попередні за часів неалежності святкування в Україні т.зв. дня перемоги 9 травня?

Це — маразм! Колективний маразм! Психологічний словник (Київ, “Вища шлола”, 1982 р.) так визначає цей термін. Маразм – це ослаблення функцій організму людини, зумовлене атрофічними змінами кори головного мозку. Настає внаслідок старості, дряхління та деяких захворювань. Маразм є одночасно і біологічним і психічним розладом, виявом фізичного і нервового безсилля, втратою здатності успішно діяти – адекватно сприймати світ, правильно аналізувати обставини.

Заступник голови Української Республіканської партії

Ростислав Новоженець