Сьомого листопада у приміщенні Львівського палацу мистецтв відбувся перегляд двох кінофільмів: чеського – «Бандерівці» (виробництва телестудії «Острава») та російського – «Бандеровцы – война без правил». Хоч усі, хто зібрався подивитися ці іноземні стрічки, очікували об’єктивної оцінки бачення українського визвольного руху з-за кордону, насправді, у підсумку, вийшла гола антиукраїнська пропаганда. Невідомо, чи то на організаторів акції так вплинула дата – чергова річниця жовтневого більшовицького перевороту, чи то ще якийсь дідько, але сталося те, що сталося…

За підняття теми національно-визвольної боротьби українського народу у ХХ столітті, звісно, організаторам заходу можна тільки подякувати. Але як вибачити те, що після закінчення перегляду фільмів, в яких глядачі побачили чимало наклепів на діяльність ОУН і УПА, жодному з присутніх ветеранів-повстанців та політв’язнів, а також жодному небайдужому взагалі не надали слова, хоч люди насправді бажали висловитися з приводу фальшування історії та пересмикування фактів. На жаль, ніякого обговорення так і не відбулося.

Молодь, якої в залі також було чимало, пішла додому з очевидним розчаруванням. Та й іншим здавалося, що вони побували не в українському кінозалі, а, наприклад, щойно дивилися котрийсь із проросійських телеканалів. Чи можна було залишати без відповіді побачене, коли на екрані українські повстанці знищували мирне населення, до речі, — українців, а чехів рубали сокирами. Саме таку пропаганду завжди проводила сталінська радянська влада, коли виставляла українців-націоналістів бандитами, котрі лише вбивали та заважали мирним «нормальним» людям будувати «совєтську власть».

В російському фільмі УПА постійно намагалися поєднати з німецькими загарбниками, називаючи повстанців прислужниками фашистів. Тут також немає нічого нового – московська пропаганда у чистому вигляді. Наприклад, за старими радянськими штампами, у фільмі показували сотні домовин з тілами нібито закатованих «бєндєровцамі» українців. Звісно, подібні кадри завжди створювали шокуюче враження у непідготованої аудиторії. Але цього разу фільми дивилися львів’яни, обуренню яких після такої інтерпретації історії не було меж.

Втім, саме таке кіно організатори зібралися везти у східні області України, де, як відомо, знання історії досі знаходиться на вкрай низькому рівні. Особливо турбує, як усе це сприйматиме молодь, котрій, як і у Львові, скоріш за все навіть не нагадають, що російська імперська пропаганда вирізняється неабиякою підступністю, що у воєнні та повоєнні роки створювалися спецзагони НКВД-истів, перевдягнених в однострої УПА, котрі й чинили усі ці звірства на території України та сусідніх держав з однією лише метою – зламати супротив українців проти злочинної сталінської влади, виставити окупантів так званими «визволителями» та спаплюжити українських повстанців. Відомо, що таких спецгруп налічувалося принаймні 1856! Але нічого цього так і не почули глядачі.

Виникає запитання: чому сьогодні знову з’являється суто радянська пропаганда? Чи не тому, що і через історію імперські сили досі цілеспрямовано дискредитують навіть саму ідею Української незалежної держави? Як бачимо, навіть чехи, котрі, здавалося б, давно відійшли від совкового бачення світу, щиро довіряють сталінським стереотипам. То чого ж очікувати від проросійськи налаштованих, навчених табачниками, молодих людей? Вочевидь, маємо справу з небезпечним явищем.

Олександр Василюк, історик