«Воскресіння день, просвітімось, люди,

Пасха, Господня Пасха, від смерти до життя,

І від землі до неба Христос Бог нас привів,

Пісню перемоги співаючи.»

(Перша пісня, Ірмос)

Величне свято Великодня чи Пасхи (Паски) святкують всі християнські церкви: православні, греко-католики, римо-католики, протестанти, правда, в різні дні.

Цього року різниця в часі святкування складає один тиждень. Тобто, православні та греко-католики святкують на один тиждень пізніше ніж решта християнських конфесій. Це зв’язано з дотриманням різних церковних календарів. Наші церковні ієрархи ніяк не наважаться, чи не бажають перейти на новий Григоріанський календар, як це, наприклад, зробили Сербська, Грецька та Румунська Православні церкви. 8-го квітня ми святкуємо Вербну або Пальмову неділю (саме пальмовими гілками вітали в’їзд Господній до Єрусалиму. У нас на Україні використовують вербові гілки, тому що саме верба перша зацвітає в цей весняний час, так звані у нас «вербові баськи»). Після Вербної неділі наступає Білий або Страсний тиждень. Білий тиждень – це тиждень суворого посту, покаяння, сповідання і сподівання.

Великий понеділок, Великий вівторок – суворий піст, спілкування через молитви з Богом.

Велика Середа – це день, коли Юда подався до первосвящеників і домовився зрадити Ісуса. Ціна зради – 30 срібняків. Це день, коли всі зрадники чують себе важливими і потрібними. Хвилева радість від оплати за свій «труд» і трагедія усвідомлення справжньої ціни зради і запроданства. Чи чують себе комфортно наші домашні «Юди»? Чи чує себе «відмороженим» Мороз, а одиницею міри зради – Кінах, чи чує себе «кідаловим» знов нагороджений Ківалов? Чи чує фальш, тягнучи свою партію, новоспечений соліст Головатий? Чи продумав Божу справу «кризовий» менеджер тоді, а тепер Міністр з надзвичайних ситуацій Балога, поповнюючи та розхитуючи переповнену надзвичайними ситуаціями Україну? І чи піде це на користь Україні? Чи смакуватиме цьогорічна паска «незалежному» суду України, чи ще більш «незалежній» Генеральній Прокуратурі? Чи принесуть кусочок паски на могилу закатованої і обпаленої Оксани Макар представники нашої «доблесної» міліції, що всяко затирали слідство проти насильників та вбивць, або чи це зроблять батьки цих покидьків? Чи зайдуть з привітанням-надією «Христос Воскрес» в тюремні камери до по-різному трактованої Юлії Тимошенко і невинного Юрія Луценка їхні тюремники? Чи не відсохне рука «диригенту несправедливості» Чечетову? Чи не стане поперек горла паска нашим можновладцям на «їхніх» неїхніх шикарних дачах, що виривають останній шматок пісного хліба у край зубожілого народу? І таких сотні «Чи», що волають до Бога в пошуках правди і захисту. Чи дождемося ми від наших «зверхників» їхньої сповіді і покаяння? Це їх хрест, це їх ноша, яка, ми надіємося, рано чи пізно їх з цього верху скине і розчавить. Прости нас, Господи, за ці безконечні «Чи», але вони висять в повітрі, в небі, над нашою багатостраждальною Україною важкою хмарою і хтось їх мусить озвучити, щоб хоч в такий спосіб очистити небо перед таким світлим святом Воскресіння Господнього.

Чистий четвер. Ввечері, під кінець Чистого четверга люди прямують до церкви, де починають відправлятися «Страсті Господні» і йдуть додому із запаленими свічками. Полум’я «страсної» свічки використовується для того, щоб випалити (викоптити) хрест на одвірку чи на сволоку стелі, щоб «лиха нечисть хату минала».

Залишається тільки відкритим питання, де і в якому місці полум’ям «страсної» свічки закоптити хрест на одвірку нашої української хати, нашої України, щоб «лиха напасть нашу хату минала». А тої нечисті на Україні ой як багато.

У Великодню п’ятницю вважається гріхом працювати. Тільки дві речі можна робити: пекти паски і садити капусту. Правда, деякі конфесії, як от греко-католики, вважають, що паски треба пекти в четвер або в суботу, тому що в п’ятницю виносять Плащаницю. А паски пекти ми вміємо. Паска в кожної господині – це витвір мистецтва. Великі, малі і маленькі – прикрашені оздобами чи фігурками з тіста, посипані блискітками і заквітчані барвінком. Святкування Великодня стало співзвучним з вшануванням нашими пращурами круглих жовтих хлібів (калачів, пасок) як символу Сонця, як символу життя і добробуту.

Вважається, що чим більше пасок ти попробуєш, тим успішнішим буде в тебе рік. Треба старатися попробувати не менше як 12 пасок (за числом Апостолів).

У Великодню суботу фарбують у червоне, золотисте, синє, жовте крашанки та пишуть писанки, використовуючи віск. За звичай, готують не менше 13 писанок (за 12 апостолів і Спасителя) Як підтверджує археологія, займаються таким мистецтвом наші українці вже більше ніж 7 тисяч років. І орнаменти на теперішніх писанках з Карпат, Галичини повторюють орнаменти на викопних глечиках та інших предметах трипільської культури. Це засвідчує глибоку неперервність української традиції, української історії. І не дарма ця українська традиція рознеслася по всьому світу. Навіть в Конгресі США на Великдень конгресмени дарують один одному українські писанки. Крашанки і писанки символізують ідею Початку, ідею Буття, ідею Відродження.

Великдень в Україні – це красивий вінок, сплетений із дохристиянських і християнських обрядів і звичаїв. Разом з церковними дійствами люди співають стародавні дохристиянські гаївки та ведуть хороводи. Це неповторне і своєрідне возвеличення Бога, Ісуса Христа на українській землі, на неповторній і самобутній українській традиції. Свято Воскресіння Господнього символізує перемогу Добра над Злом, Життя над Смертю. Христос воскрес і в ньому воскреснемо ми! Воскресне Україна!

Звідки в нас взялася традиція святкувати свято Пасхи (Паски).

Історична довідка.

Слово «Пасха» (по юдейськи /єврейськи/ – Песах) означає «проходження мимо».Але перед тим як описувати свято, вияснимо, чому існують різні назви для цього народу: іудеї(юдеї), жиди, євреї . Юдеї — самоназва від племен або роду Юди(одного із 12 колін Ізраїлевих), який єдиний не асимілювався і зберіг свою ідентичність. Жиди – так на французькій мові вимовляється представники роду Юди, і як така, ця назва є офіційною назвою в більшості країн Європи, включаючи наших сусідів Польщу, Чехію, Словаччину. та й була офіційною назвою в нашій Галичині до війни. Євреї — походить від слова гебреї(люди з-за ріки, кочівники), не є самоназвою і є офіційною назвою в Росії та в країнах колишнього Радянського Союзу. У Львові в минулому вул. Жидівська була перейменована на вул. Староєврейську, хоча на цій вулиці зараз успішно процвітає і є одною із атракцій нашого міста ресторан « Галицька жидівська кнайпа», і ніхто з цього собі не робить проблем.

Але вернімося до свята Пасхи. Свято одержало таку назву з Єгипту, де юдеї перебували в рабстві. За переказами, ангел смерті вбивав немовлят єгиптян (не без участі синів Ізраїля): в палаці фараона, в будинках вельмож і навіть в будинках рабів. Юдеї, за вказівкою Мойсея і Арона, мітили свої двері кров’ю ягнят, щоб цей ангел смерті випадково не помилився і не зайшов в їхній дім, щоб він «проходив мимо». Не забули юдеї і про худобу і одним махом вирізали також всіх телят.

«І стався великий зойк в Єгипті. Бо не було дому, щоб не було там мертвого». Тільки таким чином юдеї заставили фараона дозволити їм покинути Єгипет («Вихід» 12,13,29,31). Так закінчилося 400-літнє рабство юдеїв в Єгипті і звільнення юдейського народу з неволі.

При виході з Єгипту не забули сини Ізраїлеві взяти в єгиптян «посуд срібний і посуд золотий та шати…, забрали здобич від Єгипту,… дрібну худобу і всю велику худобу, маєток дуже великий» («Вихід» 12,29,30,35,36,38).

В честь визволення і виходу з Єгипту святкують юдеї свято Пасхи (Песах).

Порядок святкування цього свята в юдеїв дуже складний і воно відбувається згідно чітко окреслених і виписаних інструкцій (по юдейськи — «седер»). Ми лиш зазначимо, що починається воно (після молитов) з поїдання прісного хліба – «маци». Цікаво, що серед інших страв є суміш гіркої зелені («марор» і «хазерет»), що символізує гіркоту єгипетського рабства, та фруктова суміш — «харосет», що нагадує колір цегли, з якої вони будували в єгипетському полоні. Їдять і круті яйця («бейца») – єдине, що поєднує з нашими писанками (але вони не розмальовані). У нас, в Галичині, до сих пір зберігся перейнятий у галицьких юдеїв вираз: « Шо ти мені бейцала крутиш»( Що ти мене за носа водиш).

За трапезою (по закону) випивають 4 бокали вина, а 5-тий бокал залишають для пророка Іллі, що має принести вістку про прихід дня Господнього.

Але вся ця трапеза тільки для синів Ізраїлевих. «Жоден чужинець не буде їсти її. А кожен раб людський, куплений за срібло, коли обріжеш його, тоді він буде їсти її.» ( «Вихід» 43,44).

Але в тому і велич Ісуса Христа, що він через свою Смерть і своє Воскресіння, Боже благословення, поширив Божу благодать на всі народи. І нема в Нього ні вищих, ні нижчих, поділу на обрізаних та необрізаних, богообраних і упосліджених. Всі перед Богом рівні і всі достойні Божої ласки. На землі не було і не буде події величнішої і важливішої. Великодня радість обіймає весь Всесвіт, всі часи і всі народи. І ніхто у нас цієї радості не зуміє забрати. І кульмінацією нашої вдячності Богові є той момент, коли ми можемо відповісти на вітання «Христос Воскрес!» — щирою відповіддю «Воістину Воскрес!». А в нас, на багатостраждальній Україні, ще чути додатково на вітання «Христос Воскрес!» відповідь-мрію: — «Воскресне Україна!»

Богдан Горбовий