Сергій Арбузов, який з грудня 2010 р. обіймав крісло глави Нацбанку, перейшов на роботу в Кабмін. Хто займе його місце в НБУ?

Список потенційних кандидатів на посаду голови Нацбанку мінявся вже кілька разів. Але в кожній редакції залишається прізвище Сергія Льовочкіна. «З великою часткою ймовірності це буде Льовочкін», — говорить член ради НБУ, що побажав залишитися неназваним. Льовочкін з лютого 2010 р. очолює Адміністрацію президента. До банківської діяльності він ніколи не був близький, хоча закінчив Київський національний економічний університет, а в 2006 р. став доктором економічних наук.

Крім Льовочкіна, в списку фігурує Ігор Соркін, у якого також вельми високі шанси зробити скачок у кар’єрі. Він з літа 2010 р. займає крісло заступника голови Нацбанку і є протеже Сергія Арбузова. Банкіри знайомі ще з Донецька, де Соркін очолював відділ банківського нагляду територіального управління Нацбанку в Донецькій області.

Ще один кандидат — Микола Удовиченко, нинішній голова правління Укрексімбанку. У нього дуже хороші стосунки з переобраним міністром фінансів Юрієм Колобовим. Той у 2010 р. працював в Укрексімбанку його першим заступником. Колобов залишив без коментарів питання, з ким йому було б комфортніше працювати — з Льовочкіним або з Удовиченко. Відомо, що Мінфін і НБУ останнім часом дуже тісно співпрацювали, чого не було при уряді Тимошенко.

Якщо Удовиченко все ж не очолить Нацбанк, він може обійняти посаду заступника глави НБУ. На таке ж крісло претендує Сергій Мамедов, голова правління Укргазбанку.

З кандидатурою глави НБУ президент може визначитися вже до кінця сьогоднішнього дня.

Нові-старі призначення до складу Кабінету Міністрів України ще раз підтвердили окупаційний характер нинішньої влади на чолі з В.Януковичем.

Про це йдеться в заяві заступника голови Української республіканської партії Ростислава Новоженця.

«Серед керівників вищого рівня виконавчої влади в Україні українці за національністю є швидше винятком, аніж правилом. Прем’єр-міністр М.Азаров (Пахло) – єврей, перший віце-прем’єр С.Арбузов – росіянин, віце-прем’єри Ю.Бойко і К.Грищенко – євреї, віце-прем’єр О.Вілкул – молдаванин. Міністри: фінансів Ю.Коробов, економічного розвитку І.Прасолов, екології О.Проскуряков, соціальної політики Н.Королевська, охорони здоров’я Р.Богатирьова, надзвичайних ситуацій М.Болотських – росіяни; енергетики Е.Ставицький, регіонального розвитку Г.Темник, освіти Д.Табачник – євреї.

Армія також в неукраїнських руках – міністром оборони (!) знову став росіянин — П.Лєбєдєв. Ось чому влада і придворна опозиція роками так опираються проти повернення в документи графи національність — аби таємне не стало явним. Бо, скажімо, Д.Табачник на своєму сайті стверджує, що він — українець, а М.Азаров пише, що він — просто «рускій чєлавєк».

На тому тлі, що в Україні 78% населення є етнічними українцями така кадрова політика Президента В.Януковича (білоруса за національністю) все більше нагадує політику апартеїду в Південно-Африканській Республіці, де у 60-хх рр. чорношкіра більшість була загнана у резервації, а владу захопили білі колонізатори.

Врешті-решт ст. 24 Конституції України не допускає жодних привілеїв чи обмежень за ознаками етнічного походження», — йдеться в заяві.

15-16 грудня ц.р. у Києві відбувся V ( XX ) з’їзд Української Республіканської партії.

Головним лейтмотивом з’їзду стала заява щодо необхідності творення в Україні широкого небутафорного Фронту визволення із новітньої московської окупації із залученням усіх (!) проукраїнських політичних партій та громадських організацій.

У роботі з’їзду взяли участь новообрані народні депутати Олесь Доній, Юрій Дерев’янко та народні депутати попередніх скликань Л.Лук’яненко, Л.Стасів, М.Швайка, І.Осташ, О.Скіпальський.

З’їзд обрав керівні органи партії. Головою УРП вкотре став Левко Лук’яненко, заступниками — Сергій Джердж, Ростислав Новоженець, Тарас Батенко, Олександр Скіпальський, Тарас Козак.

Кілька тижнів тому в ефірі загальноукраїнських телеканалів з’явився доволі одіозний рекламний ролик, що містить кілька однотипних сюжетів. Наприклад, людина називає себе на ім’я Сергій, потім якусь секунду триває кадр з пляшкою горілки під брендом «Ц…» (не будемо його рекламувати), і Сергій тут же називається Серьожою.

Аналогічно використовуються інші чоловічі та жіночі імена. При цьому чоловіки буцімто стають надміру дружніми до незнайомої людини, а жінки – надміру доступними. Об’єднує ж усі сюжети одне: українське повне ім’я після вживання оковитої раптом перетворюються на російські зменшувальні відповідники.

Відверто кажучи, моя перша реакція на таку рекламу – це щире обурення. І справа навіть не в тому, що реклама алкогольних напоїв дозволена в Україні тільки у певні часи, а тут неприховано агітують «споживати» мало не цілодобово. Вочевидь, замовники мають для того непоганий «дах», і це цілком може навести на думку, що цього «серьожу» замовили люди, близькі до нинішньої влади (мабуть, інші б не посміли так грубо порушувати законодавство, бо тут же були б суворо покарані). Справа, у тому, що Сергій стає Серьожою, виказуючи, щонайменше, свою малоросійську сутність. Бо жоден нормальний українець, скільки б горілки не випив, не почав би називати себе іноземною мовою. На таке здатен хіба що малорос, котрий вважає москаля старшим братом. Оскільки це десятки разів на день демонструється на кількох загальнонаціональних телеканалах, то хтось, формуючи інформаційне середовище, вважає це нормальним.

Читати запис повністю »

Мабуть, для багатьох несподіванкою стало те, що на посаду спікера парламенту регіонали висунули Рибака, а не Лавриновича.

Звісно, Януковичу потрібна своя людина, яка могла би тримати в руках різношерстних депутатів. Але куди важливішим для нього є те, якими будуть результати президентських виборів 2015 року.

Тому, з його точки зору, логічно, якщо Центральну виборчу комісію очолить Лавринович, про що зараз говорять.

Міністр юстиції довів свою особисту відданість президенту. Це він освячував усі законодавчі акти, які зміцнювали персональну владу Януковича, починаючи з повернення до старої Конституції й закінчуючи новим Кримінально-процесуальним кодексом, і до яких з правової точки зору виникає чимало запитань.

Залишився останній акорд: зробити все можливе й неможливе, щоби юридично закріпити перемогу Януковича на президентських виборах.

Лавринович для цієї ролі підходить якнайбільше. Хіба би образився на те, що не став спікером.

Читати запис повністю »

“Зигзуги” поведінки НБУ за останні три місяці можуть поставити в безвихідь будь-якого аналітика. Скажу відверто, що особисто я не можу визначитися з оцінкою валютно-промислової політики НБУ. Оцінюючи потік останніх пропозицій НБУ, я не можу зрозуміти, яку мету він ставить перед собою, чого він намагається досягти.

Мені пригадується анекдот часів СРСР: Першим секретарем сільськогосподарського райкому партії призначили вчителя математики. Хто пам’ятає, тоді будь-які рішення у всіх сферах життя приймали виключно “за вказівкою” райкому, обкому чи ЦК партії, а вірніше – за вказівкою першого керівника названих органів. І не дай Бог було не виконати його вказівку – знімуть з роботи чи заберуть партквиток, а то й – посадять.

Так співпало в часі, що через кілька днів після призначення першим секретарем вчителя математики почався масовий падіж свиней. Доповідають “першому”. Він подумав-подумав і дав вказівку: на всіх свинофермах поставити шкільні дошки, на яких намалювати крейдою квадрат з довжиною сторони квадрату в 47,3 сантиметри. На всіх свинофермах району вказівку “першого” негайно виконали, а свині дохнуть і далі. Доповідають “першому”: свині здихають і далі. Тоді, каже він, впишіть у квадрат коло. Вписали, а свині як здихали, так і здихають. Гм, гм, тоді, каже проведіть у квадраті дві діагоналі. Провели, через тиждень доповідають – усі свині виздихали. “А жаль, – сказав перший, у мене було ще кілька чудових ідей”…

Читати запис повністю »

Валютна тема – традиційно гаряча в будь-яку пору року. Щонайменше з часів кризи 2008 року побоювання щодо подальшого зростання курсу долара полишали українців, а політики раз за разом мусили обіцяти якщо не «покращення», то хоча б «стабільність» становища гривні. В останні два роки Азаров, Арбузов та Тігіпко по черзі повторювали, як мантру, що все гаразд і ніяких «обвалів» на валютному ринку не буде. Слід визнати, що їм таки вдавалось виконувати обіцянки. До виборів 2012 року девальвації не сталось. Але наскільки довго триматиметься ця стабільність? І наскільки взагалі був сенс так наполегливо цю стабільність утримувати? Останні події показують, що чекати на завершення прекрасної історії про долар за 7,99 залишилось недовго. Є сенс пригадати, що саме нинішні владні політики говорили про гривню і долар та як тримали курс національної валюти. Це проллє світло на проблеми, перед якими постав тепер Нацбанк.

Сумніви щодо міцності національної валюти виникли не сьогодні і не перед виборами. Ще у травні 2011 р. голова Нацбанку мусив запевняти журналістів, що гривня лишатиметься стабільною до кінця року. За пару місяців його слова повторив Микола Азаров. Новий рік українці і справді зустріли з тим самим курсом долара – але вже не з 38 мільярдами доларів золотовалютних резервів, а лише з 31 мільярдом, попри всі сподівання Арбузова і попри сприятливу макроекономічну ситуацію. 7 мільярдів пішло на підтримку сталого курсу. «Стабільність» дається дорогою ціною.

Нове «загострення» обіцянок сталось восени 2012 року. Чимало експертів прогнозували девальвацію гривні на тлі незадовільних економічних показників – криза в Європі спричинила скорочення експорту, і частково через це третій квартал країна закінчила зі скороченням ВВП на 1,3%, слідом за яким може початись рецесія. Вересневе збурення на міжбанку, після якого долар в пунктах обміну виріс до 8,15 грн, вдалось зрегулювати (як і обіцяв Тігіпко). Але ціна долара в обмінках не впала до попереднього рівня і, таким чином, ще більше відірвалась від курсу Нацбанку. Звісно, дозволити офіційний обвал гривні напередодні виборів було б політичним самогубством. Адже ще влітку Партія регіонів внесла стабільну гривню до своєї передвиборної програми. Тому урядовці та Арбузов не здавались і продовжували стверджувати, що ситуація під контролем. Золотовалютні резерви, завдяки яким вдавалось тримати стабільність, танули на очах – до 26 мільярдів доларів станом на 1 листопада.

Читати запис повністю »