Тиражуючи повідомлення про те, що в ніч на 7 січня невідомі вандали осквернили пам’ятник Леніну в Одесі екстремістськими написами, всі мас-медіа ілюстрували це знімками, запозиченими зі сторінки так званої «Народної дружини Одеси», яку веде УКонтакті лідер «Молодіжної єдності» Антон Давидченко. На монументі було написано:«Свобода прийде», «Україна для українців», «ОУН, УПА – герої». Можливо через те, що деякі написи були з грубезними помилками («Москоляку на гиляку»), запідозрити в цьому націоналістів було неможливо. Тож, коментуючи знімки, деякі одесити писали: Ну й вигадав Антошка, як залучити совків на свій «марш антифашистів».

Сам же він у своїх коментарях твердив: «Це в традиціях націоналістів нападати на тих, хто не може дати відсіч. Наприклад, розмалювати провокаційними лозунгами пам’ятник Леніну. Зараз вони, як і їхні діди, ховаються по схронах, а коли стануть нахабнішими й сміливішими, знову вилізуть наверх. Але ми вже будемо готові до відсічі. Сьогоднішній випадок доводить, що ми збираємо дружини не дарма». А вже 8 січня Давидченко вивів свої дружини «тітушків» на «марш антифашистів». Приєдналися до нього й пенсіонери, які ще не позбулися совкової ментальності, та комуністи, обурені наругою над своїм ідолом – Леніним.

Як і слід було чекати, правоохоронці без будь-якої надії на успіх стали розшукувати вандала, що розмалював ідола Леніну. Поміч їм надійшла несподівано від активістів одеського Євромайдану. Хтось із студентів, можливо, то майбутній юрист, авторитетно заявив, що пам’ятник розцяцькували «антифашисти» із «Молодіжної єдності». Докази цього очевидні. По-перше, написи з’явилися акурат перед «антифашистським маршем». Мета цієї провокації — показати, що в Одесі є «фашисти» і закликати своїх прихильників із ними «боротися» шляхом участі в марші. По-друге, «помітили» написи і опублікували їх у своїй групі УКтонтакті також активісти «Молодіжної єдності». Важко припустити, що хтось з одеситів, гуляючи вранці в парку, побачив це і відразу став телефонувати Антону Давидченку. Утретє, написи на постаменті Ілліча виконані зі смішними граматичними помилками. Адже знавець української, тим більше націоналіст, навряд чи напише слово «гиляка» через російську літеру «и». Ну і нарешті, четвертий доказ: почерк. Не потрібно бути професійним графологом, щоб побачити — написи на пам’ятнику Леніну від 7 лютого і написи, зроблені в ніч на 12 червня минулого року на Одеському культурному центрі, де 13 червня відбулася зустріч із народним депутатом Іриною Фаріон, виконані одною і тою ж людиною. Особливо його видає буква «В», що має характерні «хвостики».

Свої звинувачення уповноважений Майданом юний слідчій підкріпив документальними світлинами, частину з яких і понині можна бачити на сторінці «Народної дружини Одеси» УКонтакті. А я, переглянувши свій фотоархів, знайшов там ще й торішній знімок, де видно Антона Давидченка, який разом з іншими молодиками влаштував сутичку з бажаючими зайти до зали культурного центру на зустріч з Іриною Фаріон. Тож приєднуюся до пропозиції майданівця, який радить міліціонерам, що розслідують цю справу, прямувати з обшуком в офіс обласного відділення Національної спілки журналістів України, де його очільник Юрій Работін надав дах Антону Давидченку і його «гопникам-антифашистам» і сміливо їх допитувати — як із приводу пам’ятника Леніну — так і у справі культурного центру.

Намагання «антифашистів» перекласти все з хворої голови на здорову, перевести стрілку на націоналістів провалилося. Тільки мало віриться, що правоохоронці наважаться бодай потурбувати Давидченка, із «тітушками» якого вони друзі-нерозлийвода.

Сергій Горицвіт