Ігоря Гузя підозрюють у правопорушеннях за статтями ч. 2 ст. 296 КК (винесення портретів Януковича з приміщення Волинської обласної ради), ст.295 КК (заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку), ст.341 КК (захоплення державних або громадських будівель чи споруд), згідно з якими йому загрожує до 11-ти років ув’язнення.

Слідчий та прокурор вимагають застосувати запобіжний захід активісту у вигляді домашнього арешту на два місяці, заборонивши цілодобово залишати місце проживання, з застосуванням електронного браслету.

Ігор Гузь вважає, що всі звинувачення абсолютно надумані і є нічим іншим, як політичними репресіями режиму Януковича проти опозиційних активістів.

«Ви запитаєте, а як же підписаний вчора Закон України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань»? В принципі він вже опублікований та вступив у дію, але як буде застосований, ніхто поки не знає. Можливе вибіркове та неповне застосування, тому наша група юристів готується до адекватного захисту в існуючих умовах», — зауважує він.

Зокрема координатор луцького Євромайдану Ігор Гузь запрошує небайдужих лучан та волинян підтримати його під час проведення судового засідання. «Ваша писутність є дуже важлива! Система повинна бачити, що за кожним незаконно переслідуваним активістом опозиції вийдуть сотні і тисячі небайдужих громадян!», — закликає Гузь.

Юлія Грищук

PS.

Після того, як інформаційний простір України сколихнула хвиля обурення з приводу застосування електронного браслету щодо координатора луцького Євромайдану Майї Москвич за перевернутий портрет Януковича, влада дала задній хід.

Так 23 грудня рішенням суду було скасовано додатковий обов’язок запобіжного заходу для активістки луцького Євромайдану Майї Москвич – носіння електронного засобу контролю (браслету).

«Відверто кажучи, носити цей ЕЗК було не тільки фізично, а й психологічно дуже важко», — говорить Майя Москвич. І у мене як в громадського діяча не виходить з голови питання – для чого це все було? Ситуація настільки абсурдна, що обов’язково має бути колись внесена до архіву політичних репресій Януковича в незалежній України! Електронний браслет за пошкодження портрету Януковича — випадок, яким завжди можна буде потурати безглузді дії влади! І це треба буде робити при кожній нагоді!», — прокоментувала судове рішення Майя Москвич.

За пошкодження портретів Януковича активістка луцького Євромайдану носитиме спецбраслет контролю

Не відлучатися за межі Волинської області, прибувати до слідчого на першу вимогу, не перебувати на Театральному майдані під час акцій, носити електронний засіб контролю — такі запобіжні заходи на два місяці присудили активістці луцького Євромайдану, голові громадської організації «Національний Альянс» Майї Москвич у справі за пошкодження портретів Януковича.

Судове засідання відбулося у Луцьку 16 грудня.

Більше чотирьох годин тривав розгляд справи щодо застосування запобіжного заходу під час кримінального провадження над Майєю Москвич.

Прокурор Приймачок та слідчий Маркевич наполягали, щоб вона перебувала під домашнім арештом з 19:00 до 7:00.

Нагадаємо, що активістку підозрюють у вчиненні хуліганства, передбаченому ч.2 ст. 296 КК України (пошкодження портретів Януковича) та 295 КК України (заклики знімати портрети Януковича у місті Луцьку та викидати їх в урну для сміття на Євромадані).

Однак суддя Ковтуненко клопотання сторони обвинувачення задовільнив лише частково. Тепер громадська активістка протягом шістдесяти днів зобов’язана носити електронний засіб контролю.

«Вважаю, що вчора був перший переможний юридичний бій у війні, розпочатій проти активістів Євромайдану. Завдяки силам громадськості справа набула резонансу і публічності, тому майже усі вимоги сторони кримінального провадження були відхилені. Ця справа показала, що кригу можна ламати, коли ми всі разом і не боїмося. Те, що мені вчеплять еклектронний браслет яскраво підтверджує, що влада вбачає в мені серйозну загрозу», — прокоментувала судове рішення Майя Москвич.

Юлія Грищук

Це може статися під гаслами «примушення до миру», як це вже було у Грузії, «наведення порядку» або й навіть захисту від якихось міфічних євроекстремістів.

Останнім часом Кремль про людське око тримає підозріло спокійний нейтралітет. На відміну від тої істеричної реакції, яку ми пам’ятаємо у листопаді, коли Україна ще мала шанс підписати угоду з ЄС, тепер Путін не хвилюється. І це, вочевидь, є підтвердженням того, що події в Україні наразі розвиваються за його сценарієм.

Тим часом діюча в Україні влада, геополітична орієнтація якої вже не викликає ані найменшого сумніву, «добре» виконує свою роботу. Повне нехтування велелюдними протестами, репресії, що вже розпочалися, періодичні провокації силових зіткнень помалу роблять свою справу. Бракує лише бійні між «прихильниками і противниками», та Банкова вже не тільки активно звозить до Києва своїх «підданих», але й відсилає ПР-івських спікерів, щоби «накрутити» натовп на силовий сценарій.

Ще один фактор стабільності, який варто було б прибрати Кремлю, – це представники ЄС. Тут ми нарешті почули думку Москви. Заступник міністра закордонних справ РФ Олексій Мєшков закликав європейських політиків не втручатися у внутрішні справи України. Мовляв, нехай самі у себе розбираються: б’ються, розвалюють власну державу та економіку тощо. В решті решт справа може дійти до колапсу і навіть гірше. Чи випадково раніше нікому невідомі «експерти» дедалі частіше нас лякають громадянською війною? Можливо, їхні сюзерени її і готують?

Власне, варто, аби якийсь кримський чи херсонський «Беркут» став проти львівського чи луцького, аби з’явилася картинка бойових дій, і «допомога братів» може не забаритися. Імовірно, саме цього вони тепер спокійно й очікують.

На сторінках популярного Інтернет-видання «Политикантроп» з’явилася інформація про те, що нібито голова СБУ Олександр Якименко запросив з Росії «фахівців з розгону мирних демонстрацій», оскільки своїми силами з Маданом впоратися вже не може.

За коментарями з цього приводу ми звернулися до одного з львівських експертів, котрий, однак, виявив бажання відповісти за наше запитання лише анонімно. Причина – саме у Львові в останні дні забагато активістів побували у прокуратурі на допитах з приводу так званого розпалювання міжнаціональної ворожнечі, а йому якось не хочеться потрапити під цей молох.

Отож експерт сказав:

— Загалом, у наші дні кожну подібну інформацію потрібно сприймати з певною долею скепсису, адже йде інформаційна війна, а пропагандисти ніколи не переймаються достовірністю фактів. Однак, звернемо увагу на те, що нікому навіть у голову не прийшло б набрехати, що у Борисполі збирається висадитися десант Бундесверу чи Войська польського. Бо це – повна нісенітниця. Натомість стосунки з Росією створюють саме такі умови.

Подивіться, хто зараз знаходиться на вершинах влади: є відверті українофоби й водночас русофіли або люди, що напряму пов’язані з Росією, або етнічні росіяни, або взагалі громадяни РФ у недалекому минулому. Причому, і там вони встигли зробити кар’яру на державній чи військовій службі. Отож, якщо земля почне горіти під ногами, а під час будь-якої революції таке трапляється, до кого вони звернуться по допомогу?

Нагадаємо, що сьогодні «Политикантроп» розповсюдив таку інформацію:

«Щойно від співробітників СБУ надійшла достовірна інформація — оскільки нашим правоохоронцям ніяк вдається впоратися з євромайданом, голова СБУ Олександр Якименко запросив фахівців із розгону мирних демонстрацій із Росії.

Крім того, з ФСБ прибув ряд консультантів, котрі розробили сценарій розгону євромайдану із застосуванням новітніх технологій, зокрема аерозолів зі спеціальним газом. Аерозолі вручатимуться провокаторам, які під виглядом протестувальників пройдуть у приміщення КМДА, Будинок профспілок, палац “Жовтневий” та інші людні місця й розпилять газ безпосередньо перед штурмом.

Газ викликає запаморочення, загальну слабкість, паралізує здатність до опору.
Якщо таке буде зроблено, вся відповідальність за подальші наслідки ляже на СБУ. Звертаюся до керівництва СБУ з вимогою вжити всіх можливих заходів для недопущення подібного сценарію.»

10 грудня 2013 року

м. Львів

Шановні краяни та працівники міліції!

Сьогодні Україна постала перед вибором: бути країною, у якій дотримуються основоположні права і свободи людини, чи завдяки силовим органам, під прикриттям слів про забезпечення стабільності та дотримання правопорядку, позбутися цих основоположних прав і свобод.

Стаття 39 Конституції України, що відповідає статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожному право збиратись мирно і без зброї для висловлення власних поглядів. Будь-яке обмеження цього права можливе лише за рішенням суду відповідно до закону і лише в легітимних інтересах (наприклад, задля національної безпеки та громадського порядку). Однак, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб таке обмеження було необхідним в демократичному суспільстві.

Право на мирні зібрання має безперечну перевагу перед правом на відпочинок у вигляді «права на ялинку» чи «права на ковзанку». Встановлення ялинки чи ковзанки серед легітимних інтересів, заради яких можна обмежити право на мирні зібрання, немає ані в Конституції України, ані в Європейській конвенції з прав людини. Саме тому розгін мирного заходу із застосуванням сили та спеціальних засобів становить порушення права на мирні зібрання і повинно бути засуджене судом.

Конституція України гарантує кожному право на збереження життя та здоров’я. Вона визнає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою цінністю в Україні. Це, безперечно, означає, що держава має зобов’язання піклуватись про безпеку громадян. Така функція покладена, зокрема, і на правоохоронні органи України. Законом України «Про міліцію» визначено, що її діяльність будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи.

У статті 12 Закону України «Про міліцію» передбачене чітке визначення меж застосування сили. Зокрема, застосуванню сили, спеціальних засобів повинно передувати попередження про намір їх використання. А «у разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов’язків і має зводити до мінімуму можливості завдання шкоди здоров’ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк». Знання правоохоронцями змісту цієї статті напам’ять, так само як і статей 13, 14, 15, 151 цього ж Закону, які визначають особливості застосування сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї, регулярно перевіряється. Таким чином, працівники «Беркуту» повною мірою усвідомлювали протиправність своїх дій в ніч на 30 листопада 2013 року.

Дії працівників «Беркуту» у цьому випадку здійснювалися всупереч вимогам як цього Закону, так і всупереч Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки не базувалися на легітимній цілі, суперечили закону і не були необхідні в демократичному суспільстві.

До сьогодні Генеральна прокуратура Україна не спромоглася надати оцінку діям працівників «Беркуту» та інших представників держави в ніч на 30 листопада 2013 року. Також очікує своєї оцінки операція по охороні внутрішніми військами Адміністрації Президента у м. Києві 1 грудня 2013 року. Саме протікання конфлікту дозволяє вважати ймовірним абсолютно непрофесійне планування заходів з охорони громадського порядку, за яке мають понести відповідальність особи, які здійснювали таке планування та, відповідно, віддавали накази.

Ці заходи, однак, виглядають як наперед спланований захід. Він мав на меті зіштовхнути представників внутрішніх військ та міліції з радикалами. Видається, що представники внутрішніх військ та міліції були виставлені як безпорадне «гарматне м’ясо», адже не передбачалися ані щити, ані заходи виявлення або протистояння нападам радикальних елементів, які своїми діями виключили себе з учасників мирного зібрання, а деякі з них, очевидно, виконували функцію провокаторів сутички. На підтвердження останнього свідчить абсолютно вільне пересування окремих учасників сутички серед міліції та внутрішніх військ. У зв’язку із цим висловлюємо своє неприйняття та засудження використання провокаторів для представлення мирних зібрань як масових заворушень немирного характеру.

Так само спланованість подій підтверджує побиття журналістів в рамках конфлікту на вулиці Банковій працівниками «Беркуту». В цьому ж ряду стоїть звіряче побиття та поводження з тими, хто не брав безпосередньої участі в нападі на внутрішні війська, а також тривала відмова органів влади провести невідкладне та ефективне розслідування подій.

Подальший розвиток подій, зокрема, арешти активних учасників мирних заходів, обшуки їхніх домівок, обшук і вилучення серверів у партії «Батьківщина», свідчить про вибір силового способу припинення мирних акцій протесту. На превеликий жаль, нехтування вимогами закону стає одним із елементів такої поведінки представників влади. Так, наприклад, при затриманні фотографа та учасника Євромайдану Олега Панаса йому було повідомлено іншу причину затримання, а не ту, на підставі якої його насправді затримували.

На сьогодні ніхто не може спрогнозувати, яким чином будуть розвиватись події в подальшому. Зважаючи на це, хочемо закликати працівників органів внутрішніх сил Львівської області надалі виконувати свої обов’язки на високому професійному рівні, відповідно до вимог Конституції, Законів України та Присяги.

Вважаємо за доцільне нагадати, що згідно статті 60 Конституції України, ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. Відповідальність за виконання таких розпоряджень чи наказів несе також і виконавець, а не тільки той, хто такі накази віддавав.