Невинних – немає. Винні усі. Тільки в різній мірі. Ці слова одного з ідеологів українського націоналізму, уродженця запорозького краю Дмитра Донцова найкраще характеризують провал євроінтеграційного курсу України.

Так, ще жевріла невеличка надія, що станеться диво і сьогодні-завтра таки буде підписано угоду про асоціацію України з ЄС. Однак, винних у дуже ймовірному зриві зближення з Європою слід назвати якомога швидше. Аби роздати кожному на горіхи і потім не кусати лікті від розчарувань. Адже, обізнаний – значить озброєний. Це – найкраща протиотрута зневірі і байдужості.

Зрозуміло, що найбільша вина лежить на владі і, особисто, на самому президентові. І коментарі, тут зайві.

Однак, величезна вина лягає і на парламентську опозицію. Бо саме три політичні партії – “Батьківщина”, “Удар” і “Cвобода” ввійшли в парламент в значній мірі завдяки проєвропейській риториці. Проте, не розвинули цю ідею у повсякденній діяльності. Самоусунулись від публічних і масових акцій на підтримку входження України до ЄС. Повірили головному своєму опоненту Віктору Януковичу, що той заведе їх до Європи. Знову наступили на ті самі граблі. По суті віддали євроінтеграцію на поталу проросійській владі в Україні. Тому, заява М.Азарова, напередодні самміту у Вільнюсі про згортання євроінтеграції мала б не тільки зняти пелену з очей парламентської опозиції, але й спонукати її до рішучих масових дій. Бо ж одноразовий мітинг, нехай і 150-тисячний у Києві, це ще не революція.

Читати запис повністю »

Місяць тому в Кіровограді, за сприяння громадської організації «Вся Україна» стартувала кампанія зі збору підписів за асоціацію з ЄС «Я – за Україну в Європі». У рамках кампанії було зібрано більше півтори тисячі підписів, а також було проведено тренінг «Як швидко та дешево подорожувати Європою». Зібрані підписи з усієї України будуть передані учасникам Саміту східного партнерства, що відбудеться у Вільнюсі 29 листопада.

А вже 21 листопада делегація у складі відомих українських політиків, митців, журналістів, громадських діячів, а також волонтерів, що збирали підписи, рушила до Литви. Проїхавши пів України та Польщу, 22 числа вони прибули до Вільнюса. Саме в столиці Литви, за ініціативи політичної партії «Вся Україна» з 22 по 24 листопада було встановлене «Українське містечко». Серед учасників було й два кіровоградці – Дмитро Сінченко та Віта Никоненко.

Під час заходів, кожен бажаючий міг ознайомитись з українською культурою, літературою, кухнею, музикою. Всіх бажаючих навчали українським танцям посеред центральної площі Вільнюса. На сцені виступали відомі українські гурти, українські та литовські політики.

«Головною метою цього «містечка» є демонстрація нашої європейськості. Ми дуже сподіваємось, що мешканці Вільнюса відчули, що українці такі ж європейці, як і всі члени ЄС. Що, незважаючи на дії та рішення української влади, ми бачимо себе саме в європейській родині. Ми віримо, що Асоціацію буде підписано» — прокоментував побачене у Вільнюсі блогер Дмитро Сінченко.

Цього року Україна посіла 27 місце у світі за кількістю доларових мільярдерів. Усього в нас нарахували 18 супербагатіїв-олігархів. Тож ми вирішили перевірити, як наявність людей з такими величезними статками відповідає стану української економіки. А також порівняли отримані дані з деякими іншими країнами.

Отож, маючи 27 місце за кількістю мільярдерів, за прогнозами, Україна опиниться до кінця року на 56-му місці за обсягом ВВП. Валовий внутрішній продукт має досягти 175,5 млрд. долл., що переміщає нашу економіку на 4 сходинки донизу у порівнянні з 2011 роком.

Зробимо просту математичну дію: розділимо кількість найбагатших мільярдерів на ВВП. Виходить, що в Україні на 100 млрд. долл. ВВП є понад 10,25 мільярдерів. А як в інших державах? Он у США, що мають найпотужнішу економіку в світі, нараховується аж 515 мільярдерів! Однак, при ВВП країни у 16,7 трлн. долл. отримуємо результат – 3,08 мільярдера на 100 млрд. долл. ВВП. Це приблизно утричі менше, ніж в Україні.

Дивимося далі:

Китай (157 мільярдерів) – 1,75 олігархи на 100 млрд. долл. ВВП;

Німеччина (148 мільярдерів) – 4,11;

Єгипет (19 мільярдерів) – 7,25;

Чилі (17 мільярдерів) – 6,07.

Як бачимо, Україна зі своїми понад десятьма мільярдерами на $100 млрд. ВВП серйозно виділяється навіть на тлі неспокійного Єгипту та вічно нестабільного Чилі. Зазначимо, щи чим більше олігархів намагаються «поділити пиріг», тим менше залишається усім іншим. Як можна було зробити такі великі статки в умовах слабкої економіки? Вочевидь, це ще раз доводить відверто грабіжницьку модель економіки країни.

В результаті чергової раптової та незрозумілої ротації, керівником Львівської облдержадміністрації став одіозний генерал-майор міліції Олег Сало.

Символічним є те, що таке призначення відбулось майже в річницю Помаранчевої революції. Саме в ці дні дев’ять років тому «відзначився» п. Сало — тодішній керівник МВС у Львівській області. Це саме під його керівництвом були влаштовані підпали львівської газети «Поступ» та кабелі місцевої телекомпанії, яка відповідала за трансляцію «5 каналу» у Західній Україні.

Численні утиски активістів опозиційних партій та організацій, репресії та тиск на підприємців за допомогою силових структур – ось той стиль управління, який Олег Сало продемонстрував в 2003 – 2004 роках. Підкидання гранат в офіси опозиційних сил та фальсифікації результатів президентських виборів — далеко не найяскравіший зразок роботи «орлів» п. Сала.

Ще у 2005 році депутати Львівської обласної ради гідно оцінили «заслуги» Сала, давши дозвіл на його арешт. Очевидно, порятунок від тюрми екс-міліціянт побачив в депутатському мандаті, який намагався отримати у списку антиукраїнської партії ПСПУ під керівництвом Наталії Вітренко, та переховуванні на території Російської Федерації.

Вочевидь, не економічними розрахунками керувався Янукович, коли призначав Сала. Напередодні президентських виборів чиновник із «специфічним» досвідом покликаний провести зачистку непокірної області.

Читати запис повністю »