Неприпустимо, щоб людина, яку Європейський суд визнав порушником прав людини в Україні, одночасно звітувала щодо ситуації дотримання Європейської конвенції з прав людини у ПАРЄ.

Про це пише професор Нідерландського інституту з прав людини Університету Утрехта Антуан Безе на ECHR Blog – Блозі Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повідомляє «Тиждень».

«У рішенні щодо справи Волкова Суд (Європейський суд з прав людини) зазначає, що С.К. (Сергій Ківалов) був і головою парламентського комітету з питань правосуддя, і членом Вищої ради юстиції, двох інститутів, які відіграли ключову роль у звільненні судді Волкова не у відповідності з Європейською конвенцією з прав людини», — зазначає фахівець.

«Суд згадує «вияви особистих уподобань» (пункт 117) з боку деяких членів Вищої ради юстиції, а також про те, що Ківалов «можливо, не діяв неупереджено» в ролі голови парламентського комітету (пункт 119)», — пише Безе.

«Крім того, Ківалов був одним з трьох членів цього комітету, які «подали заяву до Вищої ради юстиції з проханням почати розслідування щодо можливих порушень з боку заявника» і таким чином почав розкручувати справу», — додає правозахисник.

За його словами, «ПАРЄ обговорить його доповідь на наступному тижні відповідно до порядку денного», тобто 22 січня.

«Незалежно від якості звіту, який, швидше за все, буде таким же, як і попередні, ПАРЄ, можливо, захоче з цього приводу провести обговорення неоднозначних повноважень доповідача», — припускає Безе.

«Врешті, досить цікаво щонайменше те, що одну з осіб, які, на думку Європейського суду, є джерелом порушення прав людини, просять розглянути проблеми з правами людини та застосування Європейської конвенції з прав людини в ПАРЄ – одній з інституцій Ради Європи», — пише правозахисник.

Президент Віктор Янукович пропонує призначити головою Національного банку Ігоря Соркіна, який обіймав посаду заступника глави НБУ. Проект відповідної постанови він вніс до Верховної Ради 9 січня.

Як відомо, попередній голова Нацбанку Сергій Арбузов 24 грудня минулого року був призначений віце-прем’єр-міністром у новий уряд Миколи Азарова. 25 грудня Соркін був призначений виконувачем обов’язків голови НБУ.

Батько претендента на посаду голови Національного банку Ігоря Соркіна В’ячеслав Соркін є першим заступником начальника Департаменту з інвестицій та будівництва російського газового монополіста Газпром.

Так, за відкритими даними у численних інтерв’ю В’ячеслава Соркіна, який є одним із частини керуючої команди Газпрому, він народився 2 червня 1944 року у російському Ставрополі і від 1960-тих до 1997 року жив та працював в Україні, зокрема — на донецькому ПівденНДІдіпрогазі. Після цього він повернувся до РФ, де через деякий час став працювати в експортному монополісті.

Водночас, за даними інформагентства, син та батько Соркіни все ще зареєстровані за адресою Донецьк, вулиця Академіка Туполєва, 22.

У свою чергу, на відміну від батька, який народився в Росії і навчався в Україні, нинішній кандидат на посаду голови НБУ Ігор Соркін, за доступною інформацією, народився в Україні, а вчився від 1992 року у Курському філіалі Всеросійського заочного фінансово-економічного інституту, а також працював на посаді фінансового функціонера у ВАТ Євро Трейд (Уфа).

Як повідомляють «Коментарі», якщо шукати ім´я нового керівника на офіційному сайті Нацбанку, спочатку може скластися враження, що Ігор В’ячеславович – людина без біографії.

Трохи більше можна дізнатися про цю людину на офіційному сайті Аудиторської палати України, до складу якої він був делегований на початку 2011-го. Отже: Соркін народився в Донецьку 3 березня 1967 року, в 1988-му закінчив Бакинське вище загальновійськове командне училище за фахом «правознавство» (кваліфікація юрист). І тут перший цікавий момент. 1 грудня 2011 року Ігорю В’ячеславовичу було присвоєно почесне звання «Заслужений економіст України». Через 5 років після здобуття профільної освіти! (Але про це трохи пізніше). З цієї нагоди у «Віснику НБУ» вийшов ліричний матеріал про цю людину. З нього випливає, що із стін загальновійськового училища Соркін вийшов не юристом, а «інженером з експлуатації бронетанкової і автомобільної техніки». І це було усвідомленим вибором Ігоря. «У школі Ігорю Соркіну пророкували успішну кар´єру військового. У хлопця для цього були всі задатки: стрункий, фізично підготовлений, мав схильність до точних наук, дружив із технікою. Ігор і не приховував заповітну мрію від однокласників, психологічно і фізично готував себе до навчання у військовому училищі», – наголошується у «Віснику НБУ».

Кар´єра офіцера, щоправда, не задалася. У «Віснику» про цей період майбутнього банкіра написано так: «Одному Богу відомо, куди винесе тебе завтра швидкоплинна річка життя. З роками Ігор все більше відчував свою нереалізованість, можливо, навіть розчарування». Найнесподіванішим стало те, куди ця річка винесла Соркіна насправді. І це другий цікавий момент у біографії Ігоря В’ячеславовича. У вересні 1996 року людина з освітою інженера-танкіста стає економістом 1 категорії відділу банківського нагляду Донецького обласного управління НБУ, а вже через півроку – провідним економістом сектору інспекції спеціалізованих банківських установ цього відділу. Здобувши ж другу вищу освіту (але знову не фінансову, а за фахом правознавство), Ігор Соркін іде на підвищення і всього за 4 роки стає начальником відділу банківського нагляду. Диплом магістра банківської справи він отримав лише в 2006-му, працюючи начальником вже п’ятий рік.

Довибори до Львівської обласної ради у семи округах опинилися перед реальною загрозою зриву через брак фінансування.

Як повідомляє Бі-Бі-Сі, незважаючи на те, що обласна виборча комісія ухвалила провести їх 27 січня і проводить передбачені законом організаційні заходи, грошей в обласному бюджеті на ці вибори не передбачено, а іншого джерела фінансування поки не знайдено.

Старт проміжним виборам до Львівської обласної ради дали вибори до парламенту. З-поміж політиків, які стали народними депутатами на Львівщині, було 7 депутатів Львівської облради, обрані 2010 року в одномандатних округах. Відтак з’явилася потреба заповнити вакансії.

За даними голови Львівської обласної виборчої комісії Миколи Щура, на ці вибори потрібно понад 7 мільйонів гривень, половина з яких припадає на один округ у Львові, де свого часу в облраду обрали Ірину Фаріон.

До участі у довиборах зголосилися 15 політичних партій, які загалом висунули 51 кандидата, поінформував Щур та водночас додав, що виборчий процес насправді «завис», оскільки обласна рада не передбачила в бюджеті на 2013 рік коштів на проведення довиборів. Відтак 27 січня вибори можуть і не відбутися.

«Ми виконуємо всі процедури згідно з нормами закону, однак поки що ситуація не зазнала змін – грошей на проведення довиборів немає. Якщо ж не буде фінансування, то не буде бюлетенів і не відбудуться вибори», — наголосив Щур.

Голова бюджетної комісії Львівської обласної ради Ярослав Качмарик вважає, що зараз витрачати 7 мільйонів гривень на вибори — надто велика розкіш для обласного бюджету.

Він також вказав, що його дивує позиція ЦВК щодо фінансування цих виборів. «Вони залишають нас наодинці з нашою радістю – що ми маємо 7 представників облради у парламенті — і з нашою проблемою – далі робіть собі, що хочете», — каже представник обласної ради.

Натомість виконавчий директор Львівської обласної громадської організації Комітет виборців України Оксана Дащаківська вважає, що вибори мають відбутися, адже йдеться про принцип рівності представництва виборців в обласній раді.

Як наголосила Дащаківська, у неї складається враження, що представники обласної ради не надто хочуть проводити ці вибори, посилаючись виключно на фінансові труднощі.