Прем’єр-міністр Канади Стівен Гарпер закликав усіх канадців «у цю суботу вшанувати пам’ять мільйонів чоловіків, жінок і дітей – здебільшого українців, але також казахів і росіян, – які загинули протягом голодомору-геноциду 1932–33 років, спричиненого варварським комуністичним режимом Йосипа Сталіна».

Як мовиться в заяві канадського прем’єра, виголошеній учора (за місцевим часом) і оприлюдненій нині на сайті посольства Канади в Україні, він закликав канадців «приєднатися до українців по всій країні і вшанувати пам’ять тих, хто загинув у ці сумні часи їхньої історії».

«Висилаючи політичних лідерів, релігійних та освітніх діячів у гулаги, безжально відбираючи в невинних українських родин урожай і домашню худобу, необхідні для виживання, совєти прагнули знищити український націоналізм. Але не можна подолати дух українського народу. Його сини і дочки стійко трималися протягом цих та інших темних часів, щоб відродитися та з часом позбутися радянських кайданів, борючись за цінності, які ми високо цінуємо сьогодні: свободу, демократію, права людини та верховенство права», – мовиться в заяві.

«Ми дуже пишаємося тим, що у нашій країні налічується понад один мільйон канадців українського походження. Багато з них втратили близьких під час Голодомору – цього жорстокого акту злоби. Наш уряд усвідомлює їхню втрату. В 2008 році Канада стала першою країною, яка визнала цю ганьбу в історії людства актом геноциду, а у свій час Канада стала першою західною країною, яка визнала незалежність України», – нагадав Стівен Гарпер.

Цієї суботи в Україні і у світі вшановуватимуть 79-і роковини Голодомору, яке відбудеться в цю суботу.

Українцям уже давно слід припинити сперечатися з нащадками кагебістів, штатних комсомольців та комуністів з приводу того, був Голодомор 1933 року геноцидом чи ні. Якщо ми не хочемо втратити нашу державність, нам треба боротися з наслідками цієї нашої національної трагедії, без подолання яких Україна і надалі буде залишатися за всіма соціально-економічними показниками серед країн Центральної Америки та екваторіальної Африки та посміховиськом для усієї Європи, включно навіть із євразійською Росією.

Дивує пасивність у цій царині представників української соціології та історіографії, які, схоже, взагалі, не розуміють, про що йдеться. Інакше як черговим проявом постгеноцидного синдрому це не пояснити.

Тому не дивно, що за нас це робили і роблять іноземці: консул Італії в СРСР Серджіо Ґраденіґо, американський історик Джеймс Мейс і його всесвітньо відомий співвітчизник Френсіс Фукуяма. Але навіть порада останнього українській інтелектуальній еліті в його київській лекції 2006 року будувати громадянське суспільство в Україні через засвоєння її громадянами «спільного травматичного досвіду» (тобто належного ставлення до Голодомору – І. М.) не була тією елітою впритул почутою, і це також ніщо інше, як прояв того самого синдрому.

Мета кремлівських катів у 1933 році була в цілому досягнута

Це сьогодні більшість українців має великі проблеми з європейською ментальністю та тотожністю. А до Голодомору українські селяни за своїм світоглядом практично нічим не відрізнялися від сучасних польських селян чи французьких фермерів.

Читати запис повністю »

Напередодні виборів однієї із ключових тез правлячої команди була ідея про “стабільність”, яка нібито досягнута, і тепер буде підґрунтям для зростаючого добробуту. При цьому, все це постійно протипоставлялося “хаосу”, який наче був невід’ємним атрибутом діяльності зловмисних “попередників”.

Постійно з усіх телевізійних екранів лунали думки про те, що тепер в Україні є справжній господар, який тримає державу міцно в руках, що тепер все упорядковано та налагоджено, державою управляють справжнісінькі професіонали і т.д.

Вибори внесли у ці пропагандистські тези деякі корективи.

Виявилося, що новітній порядок (на відміну від минулого хаосу) – це:

1) мордобій у виборчих комісіях та розпилення сльозогінного газу;

2) особи бандитської зовнішності у приміщенні виборчих комісій;

3) спецпідрозділи, що штурмують ОВК, аби вийняти оригінали виборчих протоколів, які не задовольняють кандидата від ПР;

4) безрезультатний підрахунок голосів протягом тижня та багато чого іншого не менш цікавого.

Зокрема, шанс одержати удар в обличчя лише зате, що ти бажаєш виконати свій громадський обов’язок та прослідкувати результати власного волевиявлення.

До речі, факт фальсифікації виборів вже встановлено офіційно. Зокрема, ЦВК, визнавши неможливість встановити результати виборів по цілому ряді округів, фактично засвідчила цим факт фальсифікації виборів.

В демократичному суспільстві факт фальсифікації виборів є досить тяжким державним злочином, оскільки є формою зазіхання на право обирати та бути обраним. Але де тоді кримінальні справи проти злочинців? Де самі злочинці, які насмілилися все це зробити? Де керівництво МВД, Генпрокуратури та СБУ?

Чи, можливо, у них краще виходить влаштовувати політичні процеси, ловити неіснуючих терористів, вигадувати та заарештовувати різноманітні революційні групи, їздити закордон, аби розказувати, що в Україні немає політичних ув’язнених?

Чомусь у них виходило дуже швидко шукати різноманітних терористів, які дозволяли комусь із керівництва навішувати собі зайві зірочки та медальки, але як тільки стікалися із реальними проблемами, то одразу кудись зникали.

Читати запис повністю »