30 червня минуло 69 років від дня проголошення Акту відновлення Самостійної Української держави. Починаючи із здобуття Незалежності на початку 90-х, цю подію відзначають, зокрема, у Львові, де був проголошений історичний документ. І вже неодноразово Львівська облдержадміністрація долучалася до святкування чергової річниці проголошення Акту. Тільки не зараз. І це навіює сум та песимістичні думки.

До пенсії губернатору Малоросії

Віктору Януковичу

залишилося 2 дні

Як відомо, дні народження не переносяться. Однак, у неділю, за три дні до чергової річниці, у центрі Львова було проведене віче, ініційоване Конгресом українських націоналістів та іншими патріотичними організаціями, що співпрацюють з КУН. Та складається враження, що вони «викупили патент» на святкування цієї дати. Акція, яка була проведена у неділю, ще раз показала, що «патентовані» патріоти, схоже, варяться у власному соку. Вони нікого не запросили, навіть не попередили громадськість. Невже проводили захід самі для себе? В результаті, на вічі були присутні заледве двісті людей. організатори таки вирішили відзначити знаменну дату саме 30-го червня. І в Інтернеті з’явилося анонімне анонсування заходів на середу 30-го. У той день, зокрема, було проведено молебень біля пам’ятника Степанові Бандері. Але тепер кількість учасників становила не більше 50-ти осіб.

Далі передбачався похід вулицями Львова. Однак, із такою кількістю людей, звісно, ніхто ніяку колону не збирав та нікуди не вів. А о 19-й годині мало відбутися відтворення дійства 69-річної давнини на відомому балконі колишнього будинку Просвіти на площі Ринок, з якого у 1941-му проголошувався Акт відновлення Самостійної України. П’ятеро осіб, що зібралися на той час, так і не дочекалися організаторів. Хоч на балконі висіло панно, що повідомляло про цю історичну подію, а також червоно-чорний та синьо-жовтий прапори.

Керівництво Львівської облдержадміністрації під головуванням регіонала Горбаля успішно самоусунулося від акції, чим ще раз підкреслило несприйняття української національної ідеї.
Із подій навколо 69-ї річниці проголошення Акту, що відбувалося у Львові, можна зробити декілька важливих висновків.
Перший. 30 червня потрібно вважати передусім днем визволення Львова від московсько-більшовицьких загарбників (аналогія компропаганди – німецько-фашистські загарбники).
Другий. Національну приналежність окупанта завжди і обов’язково слід називати (німці, москалі тощо). Проголошенню акту передувала втеча (весь героїзм!) московських військ зі Львова під натиском німецької армії. Однак, першими до міста увійшли Дружини українських націоналістів (ДУН) під проводом Романа Шухевича, розвісивши у Львові синьо-жовті прапори.
Третій. Тоді, у 1941-му році, було проголошено відновлення Самостійності. Мається на увазі незалежність тієї Української держави, яка була встановлена ще 22 січня 1918-го року. Парадокс, але через 50 років від Акту відновлення у 1991-му р. було знову проголошено Незалежність, а не її відновлення. Очевидно, що цим новітні політики викреслили визвольні змагання попередніх років і автоматично зменшили вік держави.
Четвертий. Тоді (у 1941-му) було створено український коаліційний уряд у складі 25 осіб. З них – 10 членів ОУН, 7 безпартійних, 3 члени УНДО, 3 соціалісти-радикали, один соціал-революціонер і один член Фронту національної єдності. В уряд потрапив колишній депутат Верховної Ради СРСР, але всі 25 міністрів, без сумніву, були українськими патріотами (порівняти з нинішнім урядом українофобів Азарова).
П’ятий. Прем’єр-міністр тодішнього уряду Ярослав Стецько відверто висловлювався, що він не цурається того, що обстоює гасло «Україна для українців!», бо інакше буде Україна для міжнародного базару. Потрібно раз і назавжди покінчити з пануванням неукраїнської меншості над українською більшістю.
Шостий. Коли почалася німецько-російська війна, 22 червня 1941-го року, українські патріоти постали перед вибором, який із трьох можливих шляхів обрати:
1. Пасивний або нейтральний. Тобто, чекати, що з тієї війни вийде, та керуватися приказкою: де двоє б’ються, там користає третій.
2. Колаборантський або угодовський – приєднатися до одного з окупантів, допомогти йому здобути перемогу і отримати крихти з панського столу.
3. Активний (наступальний). Цей шлях найбільш небезпечний, він вимагав виступати проти двох світових потуг і воювати на два фронти за українські ідеали та Самостійну державу.
Українські націоналісти обрали третій шлях. І тепер сумно дивитися на сучасних політиків, які іменують себе високим званням націоналіста та забувають, що їхні попередники йшли третім шляхом. А сьогодні, коли Україна окупована московсько-жидівською нацменшиною, інтереси якої представляють Партія Регіонів та Комуністична партія України, псевдонаціоналісти ідуть другим або, в кращому разі, першим шляхом.
Для того, щоб припинити антиукраїнські верески і теревені табачників і іже з ними про переписування історії (колабораціонізм ОУН тощо), у суспільстві необхідно різними методами розповсюджувати правдиву інформацію про те, що після проголошення Акту вже 5-го липня німцями були заарештовані представники уряду Стецька, у Кракові німці заарештували Степана Бандеру, а 11-го липня ті ж німецькі окупанти заарештували і Ярослава Стецька. Станом на 19 вересня вони знищили близько двох тисяч членів ОУН. І цим самим Гітлер підписав собі вирок, бо тоді, по суті, всі українці, а це десятки мільйонів, виступили проти німецьких окупантів.
Отже, результат війни був закладений 30-го червня 1941-го року. Після проголошення Акту відновлення Самостійності Німеччина налаштувала проти себе всю Україну. Можна ствердно заявляти, що Степан Бандера та ОУН вже тоді забили цвях у домовину Третього Рейху. В іншому випадку вислід війни міг би бути протилежним.

Ростислав Новоженець,
заступник голови Української Республіканської партії,
депутат Львівської обласної ради