Чому нинішня влада так болісно реагує на будь-які подразники? Чому вони, з одного боку, мало не благають журналістів та опозицію залишити їх в спокої бодай на деякий час, поки триває так званий перший «організаційний» період, а з іншого, — немов бульдозером, намагаються знести свободу слова, зацькувати опонентів та приголомшити звичайних людей своїм наступом на їхні конституційні права? Можливо, тому, що це – закон природи, за яким кожен, хто виглядає великим і сильним, а насправді є слабким та гнилим із середини, боїться, щоб його, борони Боже, не звалили.

У природі все відбувається так само. Стоїть собі здоровенне, грубезне та височезне, дерево. Кожен думає, що воно найміцніше та вічне. Та варто здійнятися хоча б невеликому буревійчику, саме воно першим і падає від не такого вже й потужного вітру. В Україні Партія Регіонів розповідає, що вона є найпотужнішою політичною силою, а Президент, обраний з її лав, — чи не найбільший у світі «професіонал». Сьогодні вже можна навіть не згадувати, що у цю нісенітницю вірить дедалі менше людей. Варто лише звернути увагу на те, як теперішня влада, сформована, в основному, із тих регіоналів, боїться навіть найменшої критики на свою адресу. Більше того, виявляється, їх огортає справжня паніка навіть тоді, коли проти них влаштовують різноманітні флеш-моби, сатиричні акції тощо.

9 червня у Львові крайова організація Української Республіканської партії на центральній вулиці вивісила великий відривний календар, у якому зроблено відлік до пенсії Віктора Януковича, себто – до досягнення ним пенсійного 60-річного віку 9 липня 2010-го року. (докладно інформацію про відкриття цієї акції можна прочитати на сайті «Дух волі» http://www.duhvoli.com.ua/index.php?subject=56 ). У той день заступник голови УРП запевняв присутніх, що тут, у центрі Львова, ніхто не стане зривати календар, адже таких випадків у цьому місці не було вже принаймні десятиріччя. Утім, подальші події розгорталися зовсім за іншим сценарієм. Календар зник разом із стендом, на якому ще вивішували інформацію під час зникнення Гергія Гонгадзе (докладніше — http://www.duhvoli.com.ua/index.php?article=99 ).
Насправді, мало хто із глядачів, присутніх на акції 9-го липня, вірив, що вона буде сприйнята настільки серйозно. Навпаки, для крайової організації УРП існувала небезпека опинитися у ролі політиків, дій яких ніхто не помічає. Та, вочевидь, опонентів вони таки добре зачепили за живе. Недавно ми отримали інформацію, що Віктор Янукович на наступний після святкування своєї 60-ї річниці день збирається піти у відпустку. З якого дива? Країна лежить у кризовій руїні, та й сам Президент не відсидів належних півроку на посаді, щоб тепер відпочивати. Можливо, він уже знає, що 10-го липня йому час на пенсію, і тому вирішив сховатися подалі від людських очей? Прокоментувати ситуацію навколо календаря ми попросили заступника голови УРП, депутата Львівської обласної ради Ростислава Новоженця.

Кор.: Пане Ростиславе, судячи із того, що Ви говорили 9-го липня, на таку швидку реакцію Ви не очікували. Але хто насправді зриває календар? Можливо, Ви вже маєте якусь інформацію? Хто це: хулігани, політичні опоненти чи, можливо, спецслужби?

Р.Новоженець: Ми ритуально вивішуємо сторінку календаря щодня. Не дуже рано, коли на проспекті уже є люди. Сторінка календаря, яка нагадує про неминуче наближення пенсії, «час П», «живе» не більше півгодини. Малоімовірно, що її зривають правоохоронці. Швидше за все, це роблять найманці (бо все там робиться за гроші, ідеї ж ПР не має). Вони просто чатують на клумбі і оперативно виконують свій обов’язок, аби швидше отримати належні їм тридцять іудиних срібняків.

Кор.: Як Ви особисто кваліфікуєте їхні дії? Адже, з одного боку, завжди можна усе списати на політичне протистояння, у якому в Україні і не такі дива відбувалися. Але, з іншого боку, є ж якийсь закон. Наскільки ми можемо зрозуміти, йдеться про нищення матеріальних цінностей, бо ж на виготовлення календаря були затрачені кошти, і тепер також немалі кошти потрібно виділити на відновлення стенду. Крім того, мабуть, можна говорити про перешкоджання діяльності політичної партії, зрештою, і про вуличне хуліганство. Якою є Ваша думка з цього приводу?

Р.Новоженець: Діяльність політичної партії регламентується відповідним законом. Кожна партія офіційно зареєстрована і має право легально здійснювати свою діяльність. В Україні заборонено, зокрема, з боку посадових осіб, перешкоджати чи блокувати діяльність партійних осередків чи партій в цілому. Навпаки, держава має сприяти розвитку громадянського суспільства, тобто громадських об’єднань громадян, до яких також відносяться політичні партії. Адже саме через громадські об’єднання люди здебільшого реалізують свої права на свободу слова, зборів, мітингів, демонстрацій тощо. Отож, дії зловмисників — не просто вандалізм чи дрібне хуліганство, а дещо більше. На те є відповідні статті кримінального та адміністративного кодексу.
Окрім того, металевий стенд, який слугував за основу календаря, був власністю УРП, що встановлений ще 10 років тому під час акції «Україна – без Кучми!» та вшанування пам’яті Гонгадзе.

Кор.: Чи робите Ви щось для того, аби припинити це неподобство?

Р.Новоженець: Передусім, голова ЛКО УРП Михайло Барбара, він же – депутат облради, зробив депутатське звернення на ім’я начальника головного управління внутрішніх справ області, аби той розслідував інцидент та притягнув винних до відповідальності. Адже зло потрібно дусити в зародку.

Кор.: Можливо, люди, які зривають календар, думають, що таким чином змусять УРП махнути рукою на цю акцію. Як Ви бачите подальший розвиток подій? Чи будете продовжувати тему «пенсіонера Януковича» після 10-го липня?

Р.Новоженець: Навпаки, ті, що зривають календар, додають ентузіазму активістам УРП. Адже це мобілізує республіканців. Змушує дотримуватись обіцяного щоденного поновлення сторінки календаря. А також ці події дозволяють пересвідчитись, що вороги не сплять. Бо ПР відносимо не до опонентів, а до ворогів української державності.
9 липня, у день 60-річчя Януковича, організуємо урочисті проводи президента на пенсію. До того часу на клумбі стоятиме вже новий стенд. Хоча саме останнє можуть заблокувати «доблесні міліціянти», які просто зграями сновигають щодня біля місця понищеного стенду, аби не допустити його відновлення. Ніби не мають чим іншим зайнятися, і всі злочинці уже покарані. Хіба вони не бачать, хто і коли зриває сторінки календаря?
Опоненти не зможуть нічого іншого протиставити, як давати анонімні коментарі в Інтернеті і обзивати організаторів акції нецензурними словами з обов’язковим вживанням термінів «фашист», «дебіл» тощо. Це лише свідчить про рівень їхнього інтелекту.

Кор.: Якої насправді реакції можна очікувати від правоохоронних органів? Що робитимете Ви, якщо, наприклад, міліція не сприйматиме Ваші звернення та не перешкоджатиме діям проти Вашої партії?

Р.Новоженець: Очікувати варто лише відписки на депутатський запит. Мовляв, розшукують зловмисників, а оскільки у них «не вистачає кадрів», а скоєних злочинів надто багато, пошук винних у знищенні металевої конструкції під календар буде розтягнуто до безконечності. Однак, це дещо охолодить міліцію у надто пильному відстежуванні роботи з відновлення календаря, адже згідно із заявами Януковича, він продовжить пенсійний вік усім на 5 років, що буде стосуватися і міліції. Правоохоронцям таке нововведення, напевно, також не дуже сподобається.

Кор.: Мабуть, якщо Ви проводите такі акції, то вірите, що вони будуть дієвими у боротьбі із цією владою. Чого, по-вашому, нинішня влада боїться найбільше: коли над нею насміхаються, глузують та ставляться з відповідною зневагою чи коли до неї висувають серйозні претензії? Взагалі, що, на Вашу думку, повинні робити схильні до опозиції прості громадяни, громадські організації та політичні партії, щоб заявити про свої права та бути усе ж почутими?

Р.Новоженець: Будь-які акції, де влада підпадає під критику, працюють на наближення її відставки. Але саме акції вуличного перформенсу особливо дієві, вони мають в Україні давні традиції ще з часів зародження вертепу. Бо влада не настільки боїться обгрунтованих претензій чи критичних зауважень, наскільки відвертого глузування та висміювання. Тут нічого не змінилося за останні століття і навіть тисячоліття. Ще княгиня Ольга, збільшуючи данину, боялася не протестів, плачу, а саме сміху. Це вже остання стадія, коли людям втрачати нічого, і вони здатні на непередбачувані кроки.
Потрібно не боятися, не просити. На будь-якому кроці і в найменших дрібницях опиратися всіма доступними методами чинній владі. Один з дієвих методів може бути спільні безперервні повсюдні денно і нічно молитви під відкритим небом до Господа Бога, аби він забрав цю сатанинську владу.

Кор.: Днями в Інтернеті голосно пролунала Ваша думка про те, що новий стадіон у Львові, який будують до Євро-2012, потрібно назвати іменем Степана Бандери. Ви ж, мабуть, усвідомлюєте, що особи, які прийматимуть рішення про назву стадіону, за нинішньої влади назвуть його як завгодно, тільки не іменем Бандери чи Шухевича? Отже, якщо громада міста виступатиме за назву «Стадіон імені Бандери», вона насправді виказуватиме своє ставлення до Януковича та Партії Регіонів?

Р.Новоженець: Бандера завжди був прапором українського національного відродження. Не дарма саме як прапор перекладається його прізвище з іспанської. Українців-патріотів і в радянські часи називали бандерівцями. Через те саме ім’я Бандери найкраще підходить до стадіону. Бо спорт – це велика політика. І приїжджаючи у Львів, фани з різних країн мають отримати вичерпну інформацію про цю легендарну постать, яка вела українців на боротьбу як з німецьким нацизмом, так і з московським комунізмом.
А щодо закидів, мовляв, Бандера не має жодного відношення до спорту, так він є яскравим виразником того покоління, яке розуміло, що в здоровому тілі – здоровий дух. І нарікаючи себе на боротьбу за Самостійну Україну, величезну увагу приділяло руханці (фізкультурі) і спорту. Зокрема, Бандера був активним діячем у Пласті, Студентському спортовому товаристві, руханкових товариствах «Сокіл-Батько» і «Луг», займався бігом, плаванням, лещатарством (лижним спортом).
Стосовно ж протестів опонентів — на них не слід зважати. Вони і так ненавидять усе українське. Зокрема, Борис Колесніков, віце-прем’єр уряду Азарова, що опікується Євро-2012, по-своєму відреагував на пропозицію назвати стадіон іменем Бандери. Він підтримав ідею продати право на встановлення назви стадіону. Ніхто, звісно, не сумнівається, що це право купить черговий українофоб. І назве стадіон образливою для українців назвою на зразок ім. Ілліча, Лемберг, Галіція тощо.
А Бандери україноненависники бояться і мертвого. Адже саме навколо його імені гуртується радикальна молодь, в т.ч. і на сході України. Згадаймо останній матч у Харкові.

Кор.: То коли ж та за яких умов, на Вашу думку, впаде антиукраїнська, за твердженням Ваших однодумців, влада?

Р.Новоженець: Дуже швидко. Але не як колос на глиняних ногах від своєї ваги, а під тиском активної громадськості, коли українці в решті решт згуртуються не за шмат ковбаси, а навколо національної ідеї і зметуть всіх цих зайд, глитаїв, павуків, трутнів та іншу антиукраїнську нечисть.