Теперішня українська влада діє по-більшовицькому. Тобто, викидає за борт тих, завдяки кому вдалося досягнути політичних висот. «Перша ластівка» — Володимир Семиноженко, котрий досі займав високу посаду віце-прем’єр-міністра.
Під час виборів Володимир Семиноженко був конче потрібен русифікованій Партії Регіонів. Він ж бо по-українськи добре говорить, на людях – розважливий та солідний – сільським тіткам подобається. На жаль, немає об’єктивної та достовірної інформації про те, скільки «глупих хохлів» Семиноженко перетягнув на бік регіоналів. Утім, Мавр зробив своє діло, Мавра можна виганять! Себто – Семиноженка.
У Партії Регіонів говорять, що підтримали його відставку через неефективність віце-прем’єра. Вочевидь, Семиноженко погано підтримував ідеї Табачника чи що? Депутат від ПР Вадим Колесніченко із цього приводу сказав: «Це була політика очищення від неефективного менеджера. Ви можете уявити, як треба було насолити всім, щоб об’єднався весь парламент». Мабуть, із ним важко не погодитися. Адже попри найскладнішу економічну кризу в країні та постійні наголоси правлячої коаліції на необхідності вирішення, у першу чергу, економічних та соціальних питань, гуманітарна сфера, якою завідував Семиноженко, виявляється, усе ж важливіша. Тож за відставку віце-прем’єра у Верховній Раді проголосувало аж 378 депутатів.
Навіть у пересічного українця Володимир Семиноженко викликав суперечливі почуття. Ніби він на словах і дбає за розвиток рідної української мови та культури, але що насправді? Серед тих фактів, які відверто дратували українських патріотів, була заява Семиноженка про те, що українське кіно та кіно українською мовою – це різні речі. Відтак, Семиноженко стверджував, що українське кіно, озвучене російською – то нормальна річ.

Іншим разом Володимир Семиноженко доводив журналістам, що українська нація у своїй більшості прагне союзу з Росією та Білоруссю. Було чимало розмов навколо Інституту національної пам’яті тощо.
Отже, Семиноженка пішли, і це, вочевидь, є початок першої хвилі звільнень у владі Януковича. Проте, не варто наївно сподіватися, що ця влада надалі буде трохи більше зважати на права українців як більшості у цій державі на розвиток, передусім, української гуманітарної сфери. Адже Верховна Рада мала також розглядати проекти постанов про звільнення з посади міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова, котрий, як «фахівець найвищого ґатунку», досі не навчився розмовляти українською мовою та отримав на навчання особисто від Президента ще два місяці! Крім того, могли звільнити й найбільшого українофоба міністра освіти Дмитра Табачника. Але парламент під головуванням комуніста Адама Мартинюка ці питання запхав у далеку шухляду. Тож Могильов і Табачник для правлячої Партії Регіонів, вочевидь, зробили значно менше помилок. Вони, мабуть, з точки зору і самого Януковича, «правильною дорогою йдуть», коли нищать національну культуру та демократію. Відтак, варто сподіватися, що наступний віце-прем’єр з гуманітарних питань так само, як і Могильов, проситиме бодай два місяці, аби вивчити українську мову так само «добре», як це «вміє» Азаров.
А може й ні. Бо вже чутки ходять, що на місце Семиноженка мають призначити Ганну Герман. Українською розмовляє – це плюс. За Януковича горою стоїть навіть тоді, коли його становище очевидно смішне – це підтримка від ПР та особисто від Президента. Зрештою, знову «україномовних» можна розводити як «глупих хохлів», адже багато хто вкотре наївно сподіватиметься, що хоч одна українська душа у цій владі лишиться.