Розкуркулення – злочинна сталінська політика, спрямована на пограбування селян, доведення їх до суцільного зубожіння та масового виморювання голодом.

Давайте порівняємо, чи можна провести аналогію сталінського розкуркулення з соціальною політикою нинішньої української влади. Пенсійна реформа відібрала сподівання більш-менш гідно жити в старості. Податкова реформа практично знищила сучасних «куркулів» — представників малого бізнесу, що здобули бодай якісь статки без «допомоги влади». У кого б ще щось відібрати? Стривайте, подумала собі влада, в Україні є ще мільйони власників авто, а машини, як відомо, чогось таки варті!

І процес пішов. За останні три тижні ДАІ вже вилучила (відібрала) понад 60 авто. Підставою для цього стала постанова Кабміну № 54 від 25 січня 2012 року, яка дозволяє відбирати майно у тих, хто заборгував за комунальні послуги чи не сплатив кредит. Немає жодних підстав думати, що 60 конфіскованих авто перетворяться до кінця року у 60 чи 600 тисяч – боржників в Україні багато, бо все дорого, а заробляти нема де.

Цю ситуацію прокоментував голова правління Міжнародної ліги захисту прав громадян Едуард Багіров: «З моральної точки зору це хибний метод. На початку 90-х в українців зникли мільярди карбованців заощаджень. Потім почалися затримки із зарплатами. Цих грошей держава і досі не повернула. А зараз вимагає, щоб населення повертало їй. Про борги перед ЖКГ заговорили, коли державні комунальні компанії стали на 90% приватними».

Та залишимо в спокої моральний аспект, яким в Україні давно не пахне. Ми звертаємо увагу на інше. Вилучені автомобілі потрапляють на над дорогі штраф майданчики, що є звичайним здирництвом. А крім того, чи відомо авторам постанови, скільки автомобілів знаходяться де-юре у користуванні, а де-факто у володінні не їх формальних власників, а тих, хто придбав їх за так званими генеральними дорученнями? Законодавство давно дозволяє так передавати свою власність. Наприклад, у автора цих рядків за останні роки придбали два автомобіля за дорученнями, і сам я керую машиною, оформленою на інше особу.

Отож, кого цікавить, що за борги одних будуть позбавлені засобів пересування інші? Нікого. Майже з абсолютною точністю повторюється ситуація, що виникла за часів керування МВС нині засудженим Юрієм Луценком. Порушували правила водії, а так звані листи щастя з величезними штрафами отримували власники автомашин. Ані справедливістю, ані законом як тоді не пахло, так і тепер не пахне. Є лише тупе більшовицьке бажання відібрати у когось власність і, схоже на те, тихе сподівання влади на те, що чим більше зубожіє населення, тим менше шансів, що воно знову вийде на майдан. Чи не так?