Розмова з відомим львівським політиком, одним із сучасних ідеологів українського націоналізму (за визначенням російських ЗМІ), автором скандально відомого інтерв’ю журналу «Der Spiegel Профиль» («Все русское мешает нам жить!»), кандидатом у народні депутати України по Сихівському виборчому округу №115 (Львівська область).

— Для чого Вам Верховна Рада?

— Україна сьогодні – невільна. Виконавча влада повністю контролюється «п’ятою колонною» — нащадками тих, хто знищив УНР, організовував голодомори, репресії, русифікацію, нищення духовності. Верхівку владної піраміди захопили чужинці, зайди. Там немає жодного етнічного українця. Левова частка власності, капіталів опинилася в руках росіян та євреїв. Українці не є господарями на власній землі. На тлі насаджування російської мови, закриття українських шкіл, непоодиноких випадків звільнення з роботи саме україномовних працівників це все більше нагадує політику апартеїду у Південно-Африканській Республіці 50-60-хх років, коли біла меншість (колонізатори) загнала чорну більшість (місцеве населення) у резервації. Ще можна змінити ситуацію мирним шляхом. Для цього потрібно обрати проукраїнський парламент, адже сьогодні у ВРУ українцями визнають себе лише 22% депутатів. Іду в народні депутати, аби захищати свій народ від окупантів і розбудовувати українську Україну.

— А чи маєте для цього відповідний досвід?

— Так. Я вже був депутатом нижчих рівнів – Франківської районної ради у Львові (1990-1994 рр.) і Львівської обласної ради (2006-2010 рр.). Ще до Незалежності я був активним у громадському житті – створював на підприємстві, де працював, осередки Товариства української мови (1988 р.), Народного Руху (1989 р.). З 1990 р. протягом п’яти років очолював осередок НРУ на заводі, керував рухівською фракцією у райраді, входив у керівні органи Руху на рівні району та області. Ось уже 22 роки є незмінним членом Української Республіканської партії. З 2002 по 2005 рр. був головою крайової організації УРП (тоді УРП «Собор»). У 2007-2008 рр. очолював всю партію (тоді УРП Лук’яненка). Нині є заступником голови УРП.

— Чим характеризується Ваша політична діяльність останніх років?

— За останні років десять-дванадцять – це, передусім, боротьба за мову. У 2000 році на Шевченківські дні я водив багатотисячні демонстрації під обласну державну адміністрацію на знак протесту проти русифікації. Додатковим поштовхом згодом стало вбивство композитора І. Білозора. Я був одним з ініціаторів перетворення похорону Ігоря на політичну акцію під гаслами проти зросійщення.

Республіканці встановили тоді біля прокуратури на пр. Шевченка пам’ятний хрест у терновому вінку з написом : «Вбитий російськими шовіністами». Разом з іншими організаціями ми домоглися розшуку Калініна і Воронова та суду над вбивцями. Взагалі в ті роки ми проводили чимало різноманітних акцій на захист державної мови – від пікетів до конференцій, часто вдавались до вуличних театралізованих дійств, фотовиставок зі знімками неукраїнських вивісок, реклами тощо. Ми навіть виготовили і розклеювали у місті наліпки з черепом і кістками на червоному фоні: «Обережно русифіковано!» (не уникнули тоді і арештів). Вже зголом, будучи радником з мовних питань (на громадських засадах) голови ЛОДА (2008-2010 рр.), я навіть видав книгу-збірник нормативно-законодавчих актів про мову, аби «озброїти» передусім місцевих керівників владних і громадських організацій щодо навадення порядку в мовній царині у Львові та області.

— Так, сьогодні про захист української мови не говорить хіба що лінивий, але Ви тоді крім мовних проблем ще чимось займались?

— О, в ті роки політична діяльність була щирішою і відвертішою. Згадати хоча б акції «Україна без Кучмии» або «Повстань Україно!» чи Помаранчеву революцію. Де тоді, до речі, були більшість із новоявлених опозиціонерів? Відповідаючи за Яворівський і Жовківський райони, наша крайова УРП у 2004 році під моїм керівництвом дала найвищий в Україні результат за кандидата в Президенти України В.Ющенка. Після обрання Януковича місцева УРП ще задовго до «призначеної опозиції» неодноразово проводила протесні акції щодо його русифікаторської політики, здачі національних інтересів Москві. Я часто потрапляв в немилість до влади, в тому числі помаранчевої, за різку критику обласних керівників щодо провалу національної і соціальної політики. Вважаю, що звільнення неодного з голів ЛОДА останніх років є не в останню чергу моєю заслугою. Ми з республіканцями також виступали (в т.ч. в суді) за демонтаж пам’ятника окупаційній Червоній Армії на вул.Стрийській і взагалі за скасування 9 травня як свята (з цього приводу я навіть брав участь у теле-шоу НТВ в Москві 2011 р.).

— А чим Ви займались, коли були депутатом обласної ради?

— Я був заступником голови комісії з питань транскордонного співробітницива та інвестицій. На нашому рахунку хоч і незначне, та все ж покращення в ті роки інвестиційного клімату в області, облаштування і відкриття нових прикордонних переходів, активізація торгівельних і культурних зв’язків, зокрема, з Польщею. Я був автором не одного із резонансних рішень Львівської обласної ради, таких як: щодо необхідності заборони Партії регіонів і КПУ як антидержавних; доцільності відкриття міністерства українізації; захисту українця Івана Дем’янюка від переслідувань новітніми нацистами та ін. Входив до мовної комісії при голові обласної ради. Чомусь у нинішньому складі обласні обранці роботу цієї комісії повністю занехаяли – краще виходить займатись популізмом, а не щоденним контролем за дотриманням мовного законодавства. Часто сьогодні — ні аби зайнятись впровадженням української мови як державної на Львівщині — обласні та й міські депутати реагують як бик на червоне лише на новий закон про засади державної мовної політики. А хто заважає законним шляхом усунути іншомовні вивіски, заблокувати розповсюдження продукції з російськомовним програмним забезпеченням чи етикетками, інструкціями, назвами тощо.

— А що Ви робитимите, як Вас оберуть до парламенту?

— Передусім я підготую ряд законопроектів. Вважаю, що слід почати із засадничих питань державного будівництва. Внести істотну зміну до Акту проголошення Незалежності – слово «проголошення» замінити на «відновлення», так, як це зробили, зокрема, прибалтійські держави. Тоді відлік нашої державності вестиметься бодай з 1918 року. І нам сьогодні не 21 рік, а щонайменше, — 94. Скасувати закон про спадкоємність сучасної української держави від УРСР, а записати, що ми спадкоємці Української Народної Республіки. Змінити обов’язково за прикладом інших пострадянських держав закон про громадянство, за яким громадянами можуть бути лише ті, що знають державну українську мову і історію – таким чином відсікти від виборчого процесу тих, які ненавидять і ігнорують все українське в Україні. Запропоную закон про відновлення великої промисловості – людям потрібно дати роботу і зупинити еміграцію як найбільшу проблему сучасності. Окремо слід поставити питання про націоналізацію стратегічних галузей – надприбутки повинна отримувати держава , а не аферисти. З огляду на особливість Галичини, ініціюватиму створення галицького лоббі для вирішення проблем краю. Вважаю головним завданням депутата не підміняти органи місцевої влади чи самоврядування, а законодавчо допомагати їм у розвитку місцевої економіки і культури.

— А чи вистачить Вам знань і управлінських навиків аби кваліфіковано готувати такі серйозні законопроекти?

— Думаю, що так. У мене добра освіта. Ще середню школу я закінчив з золотою медаллю, а Львівський політехнічний інститут (найпрестижніший тоді факультет електроніки) — з червоним дипломом. Навчався також на факультеті вищих керівних кадрів в Академії державного управління при Президенті України.

Моя основна трудова діяльність пройшла на приладобудівних (колишні ВПК) підприємствах Львова — працював на ВО «Мікроприлад», «Полярон», «Львівприлад». За 20 років пройшов шлях від виробничого майстра до голови правління — генерального директора одного з найбільших заводів Галичини ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури» (1997-1999 рр.). З 2005 по 2006 рр. очолював Яворівську РДА. Зараз я президент Благодійного фонду «Україна-Русь» – досліджуємо історію України і видаємо з просвітницькою метою літературу. За чотири роки діяльності Фонду видано 27 найменувань науково-популярних історичних карт, книг, календарів – удостоївся у зв’язку з цим навіть візиту до Президента України В.Ющенка. Я автор книги – збірки статтей «Любов і ненависть». Володію іноземними мовами – російською, польською, англійською, есперанто.

— Чи Ви раніше кандидували до ВРУ і чому Сихівський округ?

— У 1998 році я йшов по списку Українського Національного Фронту (крім УРП входили УКРП та КУН). Тоді ми не подолали прохідного бар’єру. До речі, УРП нинішня відносить себе до національної опозиції, тобто ми постійні і послідовні у своїх поглядах та діях щодо захисту української нації. Скажімо, ВО «Батьківщину» вважаємо опозицією соціальною (за набором гасел). У 2002 р. як кандидад від БЮТу (УРП входила тоді в Блок) по Франківському в.о. зайняв 3-є місце. Спочатку мав намір іти по тому ж Франківському округу, проте, хоч і не забобонний, вирішив не конкурувати з ідейно близькими людьми. А обрав округ Сихівський, де немає яскраво вираженого представника національно-демократичних сил. Але округи так змінюють свої межі, що нині частина Франківського округу’2002 входить в Сихівський округ – це зокрема добра половина Сихівського району. А так як тепер до Сихівського округу ще й входить частина Личаківського району, що ближче до центру міста, а я там мешкаю, то Сихівський округ на вибори є цілком логічним. Тим паче, що тут мешкає вся моя родина і багато колишніх співробітників, на активну підтримку яких я сподіваюсь.

— А чому Ви ідете як самовисуванець, а не по списку партії?

— Для реєстрації партійного списку необхідно заплатити понад 2 млн. грн. застави (от де криється справжня корупція!) – таких грошей у партії немає. Ризиковано було б і висувати кандидатів мажоритарників від партії – адже маємо негативний досвід передостанніх виборів до обласної ради, коли УРП просто зняли з перегонів. Тому, займаючи безкомпромісну багатолітню позицію щодо антиукраїнських дій влади УРП запропонувала усім своїм кандидатам, висунутим на Центральній Раді партії ще в лютому ц.р., іти самовисуванцями за активної підтримки голови партії Левка Лук’яненка і активу.

Ну що ж, сподіваємось, що виборці, у яких є добра пам’ять, які вміють аналізувати, які є патріотами — підтримають Вас. Зичимо Вам перемоги на виборах!

Розмову вів Василь Іванців