8 грудня відбулося засідання у Галицькому районному суді міста Львова, де розглядався позов Григорія Ангела стосовно знесення монументу слави по вулиці Стрийській.

Як відомо, Г.Ангел та Львівська крайова організація Української Республіканської партії вважають згаданий монумент символом радянського тоталітарного режиму та, посилаючись на рішення Львівської обласної ради про знесення таких символів вимагають нарешті виконати це рішення. Раніше заступник голови УРП Ростислав Новоженець заявляв, що громада Львова повинна змусити міського голову Садового демонтувати цей радянський пам’ятник через рішення суду, оскільки є очевидним, що політичної волі на це в нього наразі бракує.

Про те, як проходив і чим закінчився розгляд справи, ми запитали у позивача.

— Пане Григорію, які враження у Вас залишились від вчорашнього засідання? Хто взагалі Вам опонує? Хіба міська влада проти знесення символів тоталітарного режиму?

— Взагалі-то виявилося, що у патріотичному Львові домогтися виконання рішення двадцятирічної давнини не так уже й просто. Здавалося б, справа зрозуміла й рішення може бути тільки одне – демонтувати монумент. Але судіть самі про те, як розпочався судовий процес і чим, відповідно, він може завершитися.

Судове засідання було призначене на 16-ту годину. Розпочалося, щоправда, аж о 17-й. – Розповідає Григорій Ангел. – Суддя Юрків, як ми потім довідалися, до цього цілий день розглядав справи, судив, у тому числі, й злочинців. Тож до нас прийшов доволі втомленим. А відтак, постає цілком природне запитання: чи міг він у той момент належно і об’єктивно оцінити наші аргументи? Звісно, нас не здивувало, що суд було, в результаті, знову перенесено аж на 22 січня – якнайдалі.

Ще один момент – залучення як третьої сторони львівських комуністів. Їх очільник, пан, чи то «товаріщ», Калинюк з’явився до зали в якійсь сірій військовій папасі, ніби сам ветеран війни. Назвався чомусь представником Верховної Ради України, хоч усім відомо, що Калинюк ніяким народним депутатом не є. Й поставив вимогу теж бути учасником процесу. Але чому? Адже, ми маємо документалині підтвердження, що згаданий монумент є нічийним. В тому числі й комуністам він досі не був потрібен. І якби ми не подали свій позов до суду, вони, мабуть, ніколи б про нього не згадали.

Окрема тема – поведінка відповідача. На першому засіданні суду, де було лише з’ясовано суть справи, був один представник міської ради. Зараз прийшов інший. Це відповідач пояснив тим, що у попереднього помер тесть і він мусив їхати на похорон. Але чи правда це? Того ж дня я, Ангел Григорій, особисто телефонував в юридичне управління Львівської міської ради, щоб переконатися, що представник відповідача буде на суді, і мені повідомили, що він уже на судових засіданнях… Отож, кому вірити?

З одного боку, нам байдуже, хто саме представлятиме відповідача. Але, з іншого, через заміну представника почав затягуватися процес, бо другий тут же заявив, що йому необхідно вивчити матеріали справи й поставив вимогу перенести засідання. Отже, тепер маємо чекати до 22-го грудня.