Національність — українець?

Скоро наші діти й онуки не зможуть відповісти на це просте запитання. І, здається, нікого це особливо не зачіпає. Хтось скаже про це вряди-годи та й замовкне: а мо’ воно так і треба, бо, бач, вилучила національність з наших метрик та паспортів не якась там інстанція, а сама Верховна Рада. Та сама, де ото б’ються у прямому й непрямому ефірі та відверто порушують ними ж прийняті закони. Вилучила, очевидно, на щось розраховуючи. На що? Відповідь надто проста: тодішня парламентська компартійна „група 239″ розраховувала на подальшу русифікацію України, подальше понищення українського коріння. І це дало пізніше Кучмі підстави проректи: „Національна ідея не спрацювала».

Однак справа не в тому, що було, а в тому, що є сьогодні! Поки що формально ми зденаціоналізовані. А в недалекому майбутньому це може статися і неформально. Чому? Одним це дуже потрібно. Другі недооцінюють цього факту, забули, задля чого впряглися в політичну боротьбу. Час працює на перших: діти, онуки і правнуки ростуть без національності.
Колись у дитинстві я бачив записи в паспортах та інших документах моєї бабусі, батька, матері: „українка», „українець». Природним був запис і в моїх документах, бо я був сином українки й українця. А що бачать наші нащадки? Нічого. Майбутня манкуртизація забезпечена. Так, якісь чорні сили про це тільки мріють, але чому нас, простих українців, не лякає така страшна перспектива?
Можливо, хтось зауважить: це ж стосується не самих лише українців в Україні. Та в тому ж то і справа, що саме в Україні, а не в Росії чи Ізраїлі, в Білорусі чи Румунії… Це дуже схоже на ситуацію, коли Катерина II, видаючи свій маніфест щодо зруйнування Січі 1775 року, намагалася слова „козак» та „Січ» назавжди витравити з пам’яті людей. Тоді знищували оборонця нації — козацтво, а нині — й саму націю. „А ми дивились і мовчали і мовчки чухали чуби». Потрібен принаймні новий Шевченко…
Витравлення з наших паспортів графи „національність» є продовженням асиміляції, себто русифікації. Що ж нам залишається? Вмирати як етнос, як нація? Скоро запитають: а навіщо та українська та ще й державна мова, коли українців як таких наче й немає, бо де ж таки воно й написано? А ніде не написано, окрім як у серцях, а воно ж через покоління-друге і там зітреться…
Далі так бути не може. Потрібно, щоб національність повернулася в наші паспорти, і то негайно, без жодних зволікань. Час іде, діти та онуки ростуть, забуваючи, хто вони, яких батьків нащадки.
Читати запис повністю. »

Час покаяння

Споконвічне гасло володарів світу «розділяй і владарюй» зникає з програм дій сучасних правителів. Ще в минулому столітті деякі колоніальні держави добровільно відмовились від своїх колоній. Осудження загарбницької політики, переоцінка історичного минулого зумовлює перебудову стосунків між державами і народами на нових засадах — добросусідства, рівноправності, справедливості. Таке примирення було заманіфестоване низкою держав — колишніх метрополій, що їхні уряди офіційно попросили вибачення у раніше підвладних їм народів або тих, яким було завдано кривди. Так, 2008 року уряд Австралії звернувся до аборигенів з вибаченням за вторгнення на їхню споконвічну землю й розбудову тут своєї держави, за завдані їм утиски і збитки. Того ж року Палата представників США схвалила резолюцію, якою вибачається за фундаментальну несправедливість та жорстокість рабовласництва, в умовах якого формувалась держава. Ще раніше з вибаченням перед чорношкірими виступили власті окремих штатів, де були найбільші плантації, на яких використовували працю негрів-рабів. Також Конгрес вибачився перед індіанцями Північної Америки, а ще раніше перед гавайцями за те, що їх 1893 року було позбавлено незалежності. Не лишилися в боргу США і перед Лівією, заплативши компенсації за бомбардування в 1986 році міст Тріполі й Бенгазі. А Лівія зобов’язалася виплатити штатам велику суму за акт, вчинений у небі над Шотландією 1988 року, внаслідок чого загинули 270 осіб, здебільшого американців. Відшкодовує Лівії Італія за колонізацію, яка тривала 30 років. Угода про компенсацію передбачає будівництво італійцями сучасної автотраси вздовж узбережжя Середземного моря, співпрацю в галузі освіти тощо.

ФРН відшкодувала борги остарбайтерам за підневільну працю в Німеччині, її уряд компенсує також моральні втрати євреям, які перебували у блокадному Ленінграді, а нині мешкають у країнах західного світу. І т. ін.
А як же Росія? Чи були в історії її стосунків з іншими народами тільки «возз’єднання» та «визволення»? Чим насправді були ці «дружні» акції? Скільки внаслідок них пролилось крові, відтято голів, четвертовано, страчено на шибеницях і т. ін. — не виміряти, скільки знищено поселень, асимільовано народів — теж таємниця історії. Про це — в дослідженні І. Дзюби «Застукали сердешну волю».

Читати запис повністю. »

Віднайдено оригінал першої Конституції

В російських архівах віднайдено україномовний варіант Конституції Пилипа Орлика «Правовий уклад та Конституція відносно прав і вольностей Війська Запорозького» 1710 року.

Днями в Музеї Гетьманства у Києві відбудеться урочиста передача архіважливої знахідки. Заслугою результативних пошуків є багаторічна праця київського історика Олександра Алфьорова.

Унікальність фоліанту в тому, що орликівська Конституція таємно зберігалась в Україні від російської влади до самого знищення козаччини. Вона написана українською мовою і була доступнішою козакам ніж її відомий латиномовний варіант. Разом із Конституцією віднайдено лист Карла ХІІ до Запорозької Січі — єдине свідчення двостороннього листування шведського короля та запорожців.
Таким чином, ще раз підтверджено, що першою в світі Конституцією була українська. Бо, раніше уважалось, що світовий пріоритет основного закону держави навічно закріплено за США (Конституція 1787 р.), в Європі — за Польщею (Конституція 1791 р.), а в Азії — за Іраном (Конституція 1906 р.). В Росії ж перша Конституція була ухвалена лише у 1918 році.
Тішмося, що ми українці, і тут випередили світ. Наша Конституція на 77 років старша за американську! Але, в США і досі живуть за текстом старої Конституції з незначними поправками, а в нас вже нову Конституцію 1996 року так підправили у 2004 році, що досі не можуть звести кінці з кінцями. І кожен кандидат в Президенти України норовить подати свій проект оновленої до невпізнання Конституції.

Росія зазіхає на Україну

Прем’єр-міністр Російської Федерації Володимир Путін закликав журналістів читати щоденники… білогвардійського(!) генерала Антона Денікіна, т.я.: «Однією з головних думок його праць та політичної діяльності було недопущення розчленовування Росії, особливо коли мова йде про малоросійську землю — Україну… Злочин, це якщо хтось тільки починає говорити про поділ Росії та України, навіть коли про це говорять учасники білого руху, або іноземці… До таких ідей генерал був абсолютно нетерпимий».

Тому тільки невігласи і зомбі не помічають абсолютної схожості між царською і більшовицькою Росією. Нинішня РФ — пряме продовження імперської політики попередників.

Заяви Путіна наразі лише словесні провокації, випробовування як відреагує Україна. Свого часу виклик по Тузлі таки зконсолідував українське суспільство. А як поведуться «хохли» тепер, коли в Україні повним ходом іде громадянська війна між гілками влади? Чи Україна обмежиться кволою черговою заявою МЗС? Чи Президент (більше нікому!) вживе серйозних кроків на зміцнення обороноздатності країни? Досить балачок про недостатнє фінансування української армії! Питання потрібно вирішувати твердою волею (якщо така взагалі присутня?!). Інакше той, хто не хоче годувати власну армію, годуватиме чужу. Але не лише гроші вирішують боєздатність Збройних сил України. Передусім там відсутній український дух. І дарма Україна свого часу відмовилась від ядерної зброї. Та й кожен народ має свою військову доктрину, що передбачає образ ворога. Які ще недружелюбні кроки з боку РФ потрібні, щоб стати офіційним ворожим уособленням, бодай в ЗСУ?

Український “примус до миру”

Президент України Віктор ЮЩЕНКО вніс на розгляд Верховної Ради України проект закону України «Про чисельність Збройних сил України на 2009-2011 роки».

Протягом 2010 року глава держави пропонує провести нарощування бойового потенціалу Збройних сил та довести чисельність ЗСУ до 212 тис. осіб, у тому числі до 162 тис. військовослужбовців, шляхом: нарощування бойового потенціалу військ берегової оборони Військово-Морських Сил; приведення укомплектованості бойових частин Об’єднаних сил швидкого реагування у відповідність із визначеними показниками укомплектованості для функціональних структур; нарощування боєздатності військових частин зенітних ракетних, радіотехнічних військ та збільшення авіаційної компоненти Повітряних Сил Збройних сил України для забезпечення виконання ними визначених завдань у повному обсязі.

«Дух Волі» вважає, що вже настав час не тільки збільшувати чисельність нашої армії. Ситуація в світі нагадує часи перед «мюнхенською змовою», коли Захід як «відчіпне» подарував фашистській Німеччині Судетську область, а потім і цілу Чехословаччину. Після анексії Росією грузинських територій стало зрозуміло, що Україні не слід сподіватися на енергійне втручання західних «демократій» в разі втілення Росією подібного сценарію в Криму. Тому все чіткіше і гостріше перед нами стає проблема негайного відновлення свого власного ядерного потенціалу, який, як переконливо свідчить новітня історія людства, в жодному разі не може бути знаряддям агресії (агресор постраждає не менше ніж жертва), а лише найбільш ефективним елементом стримування потенційного агресора, своєрідною зброєю страху і жахливої помсти у відповідь. Кожна країна, яка опинилася в подібній ситуації, якщо це дозволяє її науково-технічний потенціал, має святе право на подібний захист.

Чи має український націоналізм майбутнє?

14-15 квітня ц.р. у Львівському національному університеті ім. І.Франка відбулася Всеукраїнська наукова конференція на тему: «Ідейні основи соціально-політичних систем. Політичні ідеології: трансформація уявлень в контексті сучасності». Захід приурочено до 80-ї річниці створення ОУН.

В рамках конференції проведено круглий стіл на тему: «Чи має український націоналізм майбутнє?», в якому взяли участь не тільки викладачі, а також і студенти франкового вузу.
«Дух Волі» висловлює свою повну підтримку тим учасникам дискусії, які ствердно відповіли на це, як нам здається, провокаційне запитання. На нашу думку націоналізм є абсолютно природним явищем, він виник і буде існувати доти, доки буде існувати нація. Це — ніщо інше, як наступна, найвища на сьогоднішній день (але не остання в процесі етнічного розвитку) стадія патріотизму…

(Повний текст читайте в розділі — «СТАТТІ»)

У сесійному залі Львівської обласної ради відбулись громадські слухання на тему: «Про визнання злочинною діяльності комуністичного тоталітарного режиму (на основі Львівщини)». З доповідями виступили члени комісії облради із заборони комуністичної ідеології, громадські діячі. Очевидці і потерпілі дали відповідні свідчення, що фіксувались присутнім нотаріусом. Зокрема, доктор філософських наук, професор ЛНУ ім.І.Франка А.Карась висвітлив питання теорії і практики комунізму як основи державного терору і засобу українського геноциду. Голова правління ГО «Сумління» М.Вахула повідомив сенсаційні дані про діяльність т.зв. відділу 2Н, що діяв у складі органів НКВД і спеціально займався націоналістичним підпіллям. М.Вахула поіменно назвав учасників збройного знищення Головного Командира УПА Романа Шухевича (текст виступу див. www.duhvoli.com.ua, статті). Депутат обласної ради Р.Новоженець розкрив тему червоного терору і його форми. Він назвав комуністичні структури СРСР терористичними бандами, що відповідальні за знищення 20,5 млн. українців за 68 років комуно-московської окупації України і зажадав звернутись до Президента України з вимогою стягнути з Російської Федерації як спадкоємниці СРСР по 100 тис. доларів компенсації за кожного замордованого українця (разом 2 трлн. 50 млрд. дол. США).
Інші доповідачі говорили про вшанування українців, які постраждали у ХХ ст. під час окупаційних режимів на Львівщині, примусове виселення, реабілітацію. Особливо зворушливими були свідчення жертв тоталітарного режиму, що реально нагадали масові репресії проти українства.
Учасники громадських слухань ухвалили відповідне звернення до чергової сесії Львівської обласної ради і запропонували свій проект рішення, а саме: звернутись до Президента України, голови Верховної Ради з вимогою дати політично-правову оцінку діяльності Комуністичної партії України як правонаступниці компартії СРСР, визначити її відповідальність, зокрема, за антиукраїнську діяльність з подальшим законодавчим усуненням її з політичного поля України, а також заборонити в судовому порядку діяльність об’єднань громадян, що сповідують злочинну комуністичну ідеологію і розпочати разом з іншими державами світу підготовку до Міжнародного Суду над злочинами комуністичного режиму. А місцевим радам Львівщини доручено забезпечити демонтаж символіки комуністичного тоталітарного режиму, демонтувати комуністичні пам’ятники, що не містять людських захоронень, і здійснити перепоховання останків учасників Другої Світової війни з людних місць на кладовища, згідно з нормами християнської моралі.
Чи буде суд? Чи буде кара? Хочеться вірити, що все це серйозно, а не чергова мильна булька чи піар.