10% — то російський кворум

У Верховній раді України зареєстрований черговий законопроект, що має на меті фактичне встановлення двомовності у державі, — «Про регіональні мови та мови меншостей», автором якого став депутат ВР від ПР Вадим Колесніченко.
Загалом, тут нічого, на перший погляд, нового немає. Усе те ж посилання на Європейську хартію, за якою, коли б послухати регіоналів, російську мову варто було би дорахувати до списку таких, що зникають (принаймні – у нашій державі), аргументи про нібито порушення прав російськомовного населення тощо. Однак, законопроект передбачає, що мову потрібно визнавати регіональною, якщо нею користуються принаймні 10% населення регіону.
Отож, ця цифра все нам і пояснює. В Україні не знайдеться жодного регіону, де б 10% населення не володіли б і хоч час від часу не спілкувалися б російською мовою. Отож, саме російська мова у разі прийняття документу має бути визнаною регіональною на усій території держави. У тому, що це буде узаконена русифікація, можна навіть не сумніватися. Натомість інші мови, про які насправді йдеться у Європейській хартії, навряд чи матимуть достатньо носіїв, щоб їх набралося аж 10% від загального населення будь-якого регіону. Наприклад, у якій області живе 10% людей, що розмовляють болгарською, гагаузькою, німецькою тощо? Чи пропонувати їм регіональну мову в межах окремих сільрад? З великим скрипом статус регіональної мови для себе можуть отримати хіба що кримські татари, яких за даними останнього перепису на історичній батьківщині аж 12% від загального населення. Далі, наприклад, угорці можуть спробувати отримати статус регіональної для своєї рідної мови у межах Закарпаття, а Румуни – десь на Буковині. Але російська мова буде всюди!

Росія полює на вдів

Російська газета «Комсомольская правда» надрукувала фотографії 22-х жінок з Кавказу, яких російська міліція підозрює в тому, що вони можуть стати терористками. Радіо «Свобода» відзначає, що сьогодні в РФ розгорнулася справжня фобія відносно вдів кавказьких бойовиків, знищених спецслужбами без будь-кого суду у час, який формально вважається мирним.
Радіо «Свобода» розповідає історію мешканки Махачкали Айши Макашаріпової. «Коли я повертаюся додому, — говорить Айша. – А повертаюсь я об 11-й годині вечора, бо працюю продавцем, я почала помічати, що по дорозі мене супроводжують машини з тонованим склом, пішки за мною також ідуть незнайомі чоловіки. Я змушена просити знайомих, щоб мене проводили, бо я боюся з своє життя. Я не знаю, з чим все це пов’язано. Моя мама також за мене боїться, каже, щоб я пішла з роботи та сиділа вдома».
30-річна Айша має чотирьох дітей. Тим не менш, «Комсомольская правда» 9-го квітня опублікувала її фото в числі інших «потенційних смертниць», бо ще у 2005-му році російські сили безпеки вбили її брата Руслана.
У Росії істерія навколо шахідок почалася після недавніх вибухів у московському метро. Звичайні люди так налякані, що згідні дозволити владі втручатися в особисте життя простих громадян, грубо порушувати їх права. Полювання на «чорних вдів», як їх називають у російській пресі, перекручує навіть саму основу сучасного права. Виходить, переживши горе з вини московської влади, ці жінки тепер повинні усім доводити, що вони особисто ні в чому не винні. Адже про презумцію невинності в РФ давно забули.
Автор згаданої публікації Олександр Коц виправдовує свої дії потребою у профілактиці. Він говорить, що мусить бути впевненим, що ніхто із «цих дівчат» не приїде до Москви, щоб підірвати себе у метро. Коц також є прибічником спецслужб, котрі, на його думку, мають пильно слідкувати за родичами загиблих від рук російських правоохоронців. І усе це нагадує сталінські часи. Тоді у цілому СРСР, як відомо, родичів репресованих намагалися якщо не знищити одразу, то відіслати на все життя куди-небудь подалі до Сибіру. Зараз до кремлівських коридорів повертається та ж сама параноя. Інакше як пояснити численні військові операції проти нібито бандитів, під час яких страждають абсолютно невинні люди, а також – переможні репортажі на російських телеканалах про те, що вони, мовляв, вкотре когось знищили? Зауважимо, Росія оголосила мораторій на виконання смертної кари. Але влада дозволяє собі вбивати громадян своєї країни без будь-якого суду, а потім цим іще й пишається!
Найгірше, що цією ж параноєю захворіли вже і відносно незалежні російські ЗМІ, і значна частина російського суспільства. РФ, по суті, перебуває у стані війни сама з собою. Чергове тому підтвердження – до Держдуми недавно було внесено законопроект, який передбачає, що збитки, завдані терористами, мають відшкодовувати не тільки їхні організації, але й їхні родичі. Який крок буде наступним? Масові репресії та депортації за національною ознакою?

Іванові Дем’янюку – 90 років

Завтра Іванові Дем’янюку виповнюється 90 років. Не зважаючи на свій поважний вік, він мусить перебувати у неволі за звинуваченням у страшних злочинах, довести причетність до яких не вдається протягом півстоліття. Переслідування Дем’янюка тривають іще з 60-х років.
«Дух волі» не раз приділяв увагу цій особистості. Але ось що пише про сутність так званого суду над Дем’янюком «Україна молода»: «У 70–х роках минулого століття перед спецслужбами «імперії зла» було поставлено специфічне завдання: на міжнародному рівні дискредитувати національно–визвольні рухи народів, поневолених Совєтським Союзом. Підтвердженням цього є пошуки так званих воєнних злочинців здебільшого серед українців, естонців, литовців, латвійців. Ізраїль мав свої інтереси: гучним процесом нагадати світові про Голокост, побіжно виховуючи молоде покоління в патріотичному дусі, підтвердити доцільність жорстокої зовнішньої політики тощо.
До політичної оборудки підключилися не тільки зловісний КДБ, посольства СРСР у різних країнах, Центр Шимона Візенталя, міжнародні прокомуністичні організації (спонсоровані ЦК КПРС, зокрема Товариство об’єднаних українців Канади), а й новостворені на північноамериканському континенті урядові структури, завданням яких був пошук нацистських злочинців — OSI (1979 р., Бюро спеціальних розслідувань, США) та комісія Дешена (Канада). Центр Візенталя разом із провідниками прокомуністичних організацій постачали посольства СРСР довжелезними списками переважно українців, підозрюваних у скоєнні воєнних злочинів. Для прикладу, на Канаду в той час набралося аж 1179 українських «злочинців», в основному вояків дивізії «Галичина».
Цікавим є той факт, що в тодішній галасливій пресі не промайнуло жодної згадки про армію генерала Власова, яка не тільки колабораціонувала з нацистами, а й брала участь у придушенні Варшавського повстання».
Лише тільки однієї цієї цитати достатньо для того, аби засумніватися у бодай якійсь винуватості Івана Дем’янюка. Тож, з нагоди ювілею «Дух волі» бажає відомому українському політв’язневі мужності, стійкості і витримки! Довгих Вам років життя та міцного здоров’я, пане Іване!

Голодомор – у забуття?

У команді колишнього президента Ющенка збентежені: з офіційного сайту Президента України зникли банери на тему Голодомору. Вочевидь, неприємну для Москви та самого Януковича тему постараються надалі здебільшого замовчувати. Принаймні, поки що на офіційному рівні.

Заступник керівника адміністрації президента Ганна Герман пояснила таку метаморфозу просто. Мовляв, нинішня влада буде годувати людей сьогодні, а не згадувати про голод у 33-му. Ніби пам’ять про трагедію якось має бути пов’язана із сучасною соціально-економічною ситуацією. А може, четвертий президент бажає протиставити ці дві теми: забудьте про Голодомор або голодуйте зараз, чи що?

Справді, одним із перших указів Віктора Януковича був «Про невідкладні заходи з подолання бідності». За підписом Віктора Федоровича аж на двох сторінках розписано, що варто було би зробили, аби українці жили краще. Ось тільки ретельний аналіз тексту свідчить про те, що цей документ аж ніяк не прямої дії. Він лише встановлює принциповий порядок дій різних гілок влади, між якими, зрозуміло, немає жодної згоди. Тож, з одного боку, Янукович уже має змогу формально відзвітувати перед виборцями про виконання обіцянки подолати бідність, а з іншого, якщо з указу не буде жодної користі, зможе пояснили, що клята опозиція просто не хотіла його слухати.

Переписування історії по-московському

Російська влада, що постійно звинувачує цілий світ у «спробах переписати історію», сама трактує події минулого століття як їй заманеться. Причому, йдеться не тільки про ті небезпечні для РФ моменти, за які у майбутньому, напевно, доведеться відповідати, а взагалі про інтерпретацію усього ходу історії та формування відповідного світогляду.

Представник Литви у Європарламенті, колишній президент цієї прибалтійської країни Вітаутас Лансбергис сьогодні заявив, що історичні знання дуже важливі для таких країн, як Литва, оскільки вони постійно вимушені спростовувати брехню про те, що буцімто після розпаду СРСР з’явилися нові держави. Лансбергис говорить, що Росія робить усе можливе, аби європейську історію писали за її сценарієм. Наприклад, щоб європейці забули, що та ж Литва утворилася тисячу років тому та була сильним гравцем на світовій арені іще тоді, коли на місці Кремля жаби квакали.

Польська газета «Жеч Посполіта» також розповідає про нечуваний реваншизм Москви, яка тепер на офіційному рівні вирішила повернутися до трактування історії за принципами сумнозвісного сталінського «Краткого курса…» та пробує поновити культ особи «батька усіх народів». Готуючись відзначити 65-річницю перемоги у Великій Вітчизняній війні (саме у тій війні, у якій окрім СРСР ніхто не воював, оскільки решта союзників та противників Москви воювали на фронтах Другої світової), Московський комітет з реклами презентував програму оформлення міста, у якій чи не найголовнішим героєм виставляють Сталіна. Таку ідею активно підтримує мер російської столиці Лужков та лідер тамтешніх комуністів Зюганов. Останній лише визнав, що і цілий народ також доклав зусиль до перемоги. Ніби не було масових репресій, голодоморів, депортацій тощо, які і без будь-якої війни знищили десятки мільйонів людей.

— Росіяни загубилися у своїй історії, панує історична шизофренія, — говорить російський публіцист Дмитро Млєчин. – А якщо суспільство не готове спростовувати брехню, то думає так, як йому наказують згори.

Вочевидь, подібної покірності московські владоможці хотіли б домогтися від цілого світу.

Як відмовити українцям?

Ізраїльський політикум вдався до ганебної провокації проти України як держави та українців як нації. Міністр внутрішніх справ Ізраїлю Елі Ішай виступив категорично проти скасування візового режиму з Україною, оскільки він, як головний поліцай єврейської країни, десь відкопав дані, нібито саме Україна «є головним джерелом ввезення проституток до Ізраїлю».

Брехливість такої заяви не важко спростувати. По-перше, потік українських громадян чи не найменший серед тих, які прямують до Ізраїлю. Наприклад, минулого року цю країну відвідало лише близько 75-ти тисяч наших співгромадян, тоді як із Росії, з якою Ізраїль уже скасував візовий режим, приїхало аж 402 тисячі туристів. По-друге, заява Ішая пролунала саме в той час, коли і в інших країнах на порядок денний стало питання про скасування чи суттєве спрощення візового режиму з Україною. Тож виникає небезпідставна підозра, що слова Ішая — звичайнісінький нахабний демарш, що має на меті принизити українців та зупинити їх звільнення із візового гетто.

Зрештою, Ішай свого домігся. Прем’єр Ізраїля Біньямін Нетаньяху вкотре відклав обговорення в уряді «українського питання». Не зважаючи на те, що ізраїльтяни можуть вільно відвідувати Україну ось уже майже п’ять років, єврейські лідери далі сперечаються, як ставитися до українців. Партія «Наш дім Ізраїль» пропонує скасувати візовий режим одразу і повністю, а ШАС згідний лише на поступове його пом’якшення. Та поки вони дебатують, питання залишається відкритим. І нічого не вказує на те, що так не буде продовжуватися іще довго. Читати запис повністю. »

Мапа «Організація Українських Націоналістів»

Мапа "Організація Українських Націоналістів"Це своєрідний  конспект історії ОУН, виконаний у графічній формі для кращого розуміння і запам’ятовування матеріалу.

Видання присвячене 120-й річниці від дня народження другого Голови ОУН Андрія Мельника (12 грудня), нажаль належно не оціненого нащадками    ( був нач.штабу Армії УНР, одним із організаторів УВО, 4 роки відсидів у польських тюрмах і 8 місяців у німецькому концтаборі, 26 років очолював ОУН).

У карті подано коротку історичну довідку про ОУН, фотографії і короткі біографічні дані усіх голів ОУН трьох фракцій: ОУН — 5 ос., ОУН(р) — 8 ос., ОУН(з) — 4 ос. Читати запис повністю. »

Бойкот німецьких товарів

Бойкот німецьких товарівСправа Дем’янюка набуває нових обертів і схоже вилізе боком організаторам. Звинувачення продовжує торочити заяложені аргументи, що вже давно не тримаються купи і на яких прогорів свого часу ізраїльський суд. Німці підхопили стару фальшивку — аусвайс (посвідчення) охоронця концтабору Івана Дем’янюка, виготовлену в лабораторіях КГБ-ФСБ. Єдиним свідком і далі фігурує 93-літній єврей з Канади, що вже не в стані розпізнати фото свого рідного батька, зате «дуже добре» пам’ятає гаутмана Дем’янюка. Але тим, що реанімували справу Дем’янюка, це не важливо. Головне, що на суді у Мюнхені виступлять 40 євреїв — родичів загиблих у концтаборі Собібор, і весь світ жахатиметься від злочинів… українців!? Недарма міжнародні ЗМІ, що здебільшого контролюються сіоністами, постійно підкреслюють, що Дем’янюк українець, хоча вказування національності не характерно для західних мас-медіа.

Show must go on — вважають ті, що «замовили» Дем’янюка. Адже на його судовому процесі в Ізраїлі побувало бл. 800 тис.(!) осіб з 1986 по 1993рр. А тепер перебіг засідання в Мюнхені висвітлюватимуть сотні журналістів. Зокрема, перший день суду 30 листопада фільмувало понад 400 (!) телекомпаній світу.

Але в плани закулісних ляльководів справи Дем’янюка не входило отримати відсіч саме з українського боку, що з кожним днем наростає. Першою на захист Дем’янюка в Україні стала крайова організація Української республіканської партії у Львові, що у травні і вересні ц.р. провела пікетування почесного консульства ФРН. Ініціативу УРП підтримала Львівська обласна рада, що визнала своїм рішенням від 22 вересня справу Дем’янюка міжнародною змовою проти українців і України та звернулась до Президента, МЗС України, Світового Конгресу українців за підтримкою. Відкриття судового засідання ознамелувалось серією протестів в Києві. Члени КУНу, Української партії, УРП вимагали під німецьким посольством звільнення Дем’янюка. А представники автономних правих під вечір того ж дня закидали посольство димовими шашками і заблокували вихід з приміщення ланцюгом.

А 2 грудня на сесії Львівської обласної ради заст.голови УРП Р. Новоженець заявив, що справа Дем’янюка відновлена з метою політичного гешефту. Ізраїль вимагає у Німеччини нових фінансових компенсацій тепер для тих, що пережили Голокост, за моральні страждання , в обмін на публічне відмивання Німеччини від військових злочинів, переводячи відповідальність на українців. Водночас, Росія дає Німеччині дешевий природний газ, в обмін на дискредитацію Німеччиною України, допомагаючи псевдо-документами по Дем’янюку з архівів ФСБ. » Все це відбувається у той час, коли вулицями німецьких міст вільно шкандибають нацистські злочинці, адже Німеччина ще у 1968р. для своїх громадян оголосила амністію за злочини II світової війни і тепер полює за іноземцями, зокрема, українцями аби їх звинуватити у власних гріхах»- сказав республіканець.

На знак протесту проти судилища над немічним невинним (навіть Верховний суд Ізраїлю у 1993р. змушений був повністю виправдати Дем’янюка) українцем Новоженець закликав громадськість не користуватися послугами нотаріальної контори, яку за сумісництвом очолює почесний консул ФРН у Львові М. Дякович, і оголосив бойкот німецьким товарам — не купувати в Україні продукцію, вироблену в Німеччині.

Вочевидь, в Мюнхені почули ці заклики, перервали судове засідання 2 грудня і перенесли його на 21 грудня ц.р.

«Дух волі» і надалі відслідковуватиме події навколо справи Дем’янюка і закликає українців, зокрема, 21 грудня до нових акцій протесту. Нехай у німецьких нацистів земля горить під ногами! Свободу Івану Дем’янюку!

Цинізм – в толерантності

13-14 жовтня у Львові відбудеться тренінг на тему: «Толерантність. Ксенофобія. Расизм». За повідомленням керівників проекту, тренінг проводитимуть найкращі українські тренери-практики.

Учасники зможуть ознайомитись із найрізноманітнішими методиками та підходами у проведенні інтерактивних занять на зазначені теми, поглибити свої знання, обмінятись досвідом, налагодити хороші контакти для майбутньої співпраці, отримати безліч корисної літератури.

Участь в проекті можуть взяти молоді активні громадські діячі, педагоги та бажаючі поглибити свої знання щодо даної теми.
Впадає у вічі, що захід про толерантність співпадає з черговою річницею УПА (14 жовтня 1942 — ред.) і проводиться у столиці «бандерівського» краю. Це очевидно для того, аби відівчити громадськість, зокрема, молодь від боротьби за свої права і прищепити у суспільстві бацилу толерантності, що як пошесть розповсюджується Україною і вже влучно поіменована «толерастією».
У той час, коли українці як етнос у власній державі усунуті від влади і власності, вести розмови про толерантність (йдеться зрозуміло стосовно тих, що сів нам на шию) є вищою мірою цинізму. А розмови в Україні про ксенофобію і расизм є логічними лише стосовно окупантів. Однак, нажаль, здорової і справедливої ненависті до загарбників в Україні не відчувається.
Якщо раптом зазначений тренінг має продукувати обурення незадовільним становищем корінної нації у т.зв. незалежній Україні, тоді — всі на тренінг!

З чого починається нація?

Далеко не з картинки, а з відчуття власної гідності і гонору, як це, наприклад, продемонструвала громадянка України Валентина Малєй. Як відомо, грецький консул Д. Міхалопулос у брутальній формі відмовив їй у видачі візи на підставі того, що вона, мовляв, підозріло часто їздить до Греції. Як повідомила В.Малєй, консул «стукнув моїм паспортом по столу, а відтак рукою… І раптом — я не повірила власним очам: консул витягнув шию, вирячив очі і почав до мене кривлятися, розтягнув губи й очі пальцями… Тоді він різко підскочив до скляної перегородки, до тієї, що розділяла нас, і кілька разів стукнув по ній рукою напроти моїх очей, спочатку кулаком, ніби бив мене в обличчя, а відтак долонею — немов намагався дати ляпаса.. Я була шокована і не могла вимовити ані слова… Почувши лайку й стукіт, до нас з іншої кімнати визирнув якийсь консульський клерк — схоже, це був охоронець, — він занепокоєно глянув на консула. Я забрала паспорт і залишила приміщення».

Українка, на відміну від багатьох інших наших співвітчизників, не змирилася з подібним приниженням і звернулася за роз’ясненнями до посла Греції в Україні, а також повідомила про цей брутальний факт пресу. Заступник міністра закордонних справ України Костянтин Елісеєв нещодавно повідомив, що конфлікт між грецьким посольством і громадянкою України вичерпано. «Посол прийняв нашу громадянку, і, як мене поінформували, доволі конструктивно конфліктну ситуацію було вичерпано», — сказав дипломат. В результаті стало відомо, що консул Греції в Україні Дімітріос Міхалопулос, якого звинувачували в хамській поведінці щодо осіб-претендентів грецької візи, впродовж місяця залишить нашу країну.
На жаль, подібні факти стосовно українців є далеко не поодинокими. Ліберальна демократія, яку практикують на нібито цивілізованому Заході, всіляко заохочує неадекватну поведінку своїх громадян, видаючи занадто велику розкутість людини за її індивідуальну своєрідність та самовираження. Ця система в останній час все більше і більше продукує цинічних хамів, які, однак, «самореалізуються» переважно, на людях другого і третього сорту, до яких вони відносять також і українців, як осіб із значно меншим рівнем матеріального достатку і добробуту. Чомусь так сталося, що ці «кадри» концентруються переважно в посольствах країн що розвиваються, а також на прикордонних переходах зони ЄС. Історія, безумовно, з часом поставить на місце цих новоявлених «арійців», які, як це практикували у свій час фашисти, організували для «обраних» окремі від усіх інших переходи на кордонах, але українцям не варто сидіти склавши руки і чекати на цей час, а діяти так, як це зробила Валентина Малєй.
«ДУХ ВОЛІ», зокрема, пропонує повідомляти про подібні факти негідного ставлення до українців через «КОНТАКТИ» на нашому сайті, а ми будемо ретельно вести реєстр цих хамів і робити усі можливі кроки, щоб рано чи пізно, але ці знущання над українцями їм «вилізли боком».