Для держави, яка лише порівняно недавно після багатовікового поневолення здобула незалежність, 20-річний ювілей від дня, коли було проголошено Декларацію про державний суверенітет України, — визначна дата. Здавалося б, найвищі керманичі мали б використати таку нагоду на повну потужність та показати цілому світові, а передусім – своєму народові, що ми є і ми будемо на власний розсуд, зі своєю правдою жити і розвиватися. Вони, здавалось би, повинні на повний голос говорити про Україну так, щоб було чути навіть за океаном. Але цього разу не склалося.
Ще зранку, ідучи на роботу, я піймав себе на думці, що у місті святковою атмосферою навіть не пахне. Лише де-не-де спромоглися вивісити державні прапори, не побачив і жодної наочної агітації до ювілею суверенітету України. Для нинішньої влади, яка чимдалі більше користується радянськими методами впливу на суспільство, — це дивина. Хіба би довелося визнати, що вона вже відкрито зневажає Україну як незалежну суверенну державу, бо інакше б на кожному кроці з бігбордів людей «вітав» би усміхнений Янукович. Згадую новини останніх днів та починаю сумніватися: а чи взагалі та влада часом не забуде про 20-річчя Декларації про державний суверенітет України? Президент бо – у відпустці, увесь апарат його адміністрації також за кордоном відпочиває, та й депутати, певно, не обділені бажанням роз’їхатися по курортах серед літа… Утім, Верховна Рада все ж відкрила урочисте засідання із знаменної нагоди. І навіть відпочиваючий Янукович прочитав звернення до українського народу. Але текст того звернення надто вже суперечив нагоді, з якої його виголошував президент.
Російське інтернет-видання «Росбалт», коментуючи слова Януковича, із неприхованою радістю не забарилося повідомити своїм читачам, що за словами українського президента «євроінтеграція з Росією і з центрами світової політики є головною умовою економічного процвітання та соціального прогресу країни». Що це, скажіть, за абракадабра? Яка така «євроінтеграція з Росією»? Чи слово «євроінтеграція» досі присутнє у промовах Януковича лише за інерцією? Схоже, що так. Але у цьому разі ми маємо лише утвердитися у думці, що жоден суверенітет, а тим більше – незалежність України нинішню владу не тішить. Навпаки, навіть у вітальних промовах до таких дат, як сьогодні, її представники не приховують свого палкого бажання повернути державу в обійми Москви.
Зрештою, для чого розглядати інтерпретації якихось російських ЗМІ, коли достатньо уважно прочитати цитату з виступу Януковича: «Водночас слід пам’ятати, що у складі Радянського Союзу, хай і в умовах обмеженого суверенітету, Україна заклала основи економічної і культурної потуги, без якої майбутня Незалежність була б неможливою», — сказав глава держави. Отож, на думку Віктора Федоровича, навіть «культурна потуга» закладалася в умовах імперії, яка проводила масові репресії, влаштовувала голодомори, винищувала усе українське будь-якими доступними методами. «Братерство» з московітами відзначилося десятками мільйонів жертв серед українців за часів СРСР, а раніше, за царату, Москва неодноразово прямо забороняла вживати українську мову та стверджувала навіть, що такої не було, нема та не буде. Про це знає кожен школяр, але тільки не Янукович, чи не так?