Про російську складову німецького нацизму

Хто найбільше допомагав нацистам під час радянсько-німецької війни 1941-1945 років? Якби на темі Другої світової не робилася велика політика, в центрі якої і тепер опинилася Україна, таке питання могли б ставити переважно фахові історики. Та маємо іншу ситуацію. Сьогодні вже цілком очевидно, що безглузді звинувачення у колабораціонізмі, котрі лунають від промосковських сил на адресу українських патріотів, мають суто кремлівське походження. Звідти й провокації для Львова. Але як поводили себе самі москалі після 22-го червня 1941-го року?

Вчора Благодійний фонд «Україна-Русь» презентував книгу Сергія Дроб’язка та Андрія Каращука «Російська визвольна армія». Презентуючи видання, президент фонду Ростислав Новоженець зазначив:

«Ну ніяк росіяни не можуть відмовитися від вигаданої своєї месіанської ролі у розгромі фашизму. Звинувачуючи інші народи у співпраці з гітлерівською Німеччиною, вони завжди забувають казати про майже два мільйони своїх одноплемінників, які вірою і правдою служили нацистам».

Гортаючи сторінки книги, ми переконуємося, що нинішні звинувачення з боку Москви у буцімто великій підтримці німецьких нацистів з боку українських націоналістів, не лише величезне перебільшення, яке дійшло до великої брехні. Їх звинувачення – безсоромний цинізм, який може мати на меті не тільки принизити українців, але й одночасно приховати від громадськості неймовірні масштаби колаборації саме з боку росіян.

Читати запис повністю. »

«СТРАТЕГІЧНЕ ПАРТНЕРСТВО» У ВСІЙ СВОЇЙ КРАСІ

Останні події у російсько-українських відносинах змушують і теперішню владу замислитися над питанням про те, що ж насправді заховано у формулі «стратегічне партнерство по-московськи». Поступово, але невпинно настає розуміння того, що за бутафорськими конструкціями «братерства назавжди» заховані примітивно прості бажання володарювати і контролювати стратегічно важливі галузі виробництва, створювати економічну і, як наслідок, політичну залежність України від «першопрестольної».

Нічого нового, власне, у всьому цьому наразі немає. Попередня влада, неодноразово пропонуючи рівноправну співпрацю, наражалася на небажання Москви навіть зрозуміти таку постановку питання. Тодішня опозиція, а теперішня влада звинувачувала нас у невмінні налагодити діалог і дружні стосунки з північно-східним сусідом. Справді, «дружити» за рахунок власних інтересів та поступок ми і не вміли, і не хотіли.

За минулий рік уряд ці стосунки серйозно «покращив», здавши усе, що можна. Починаючи від харківських «угод», відмови від забезпечення власної безпеки і проголошення нікому не зрозумілого статусу «позаблоковості», відмови від історичної пам’яті, зневаги до мільйонів жертв сталінського Голодомору і репресій, наступу на українську історію, мову, освіту, культуру аж до фактичної втрати деяких стратегічно важливих галузей промисловості.

Читати запис повністю. »

У Львові засудили апартеїд в Україні

З нагоди 15-ї річниці Конституції у духовній столиці України місті Лева відбулося віче, організоване Львівською крайовою організацією Української Республіканської партії. Головним лейтмотивом віча був протест проти розгортання апартеїду в Україні.

Як сказав у своєму виступі заступник голови УРП Ростислав Новоженець, «в Україні відсутня демократія як влада народу. Бо український народ за визначенням Конституції складається з людей різних національностей. Та ж Конституція забороняє надання привілеїв, зокрема, за ознаками етнічного походження. А що маємо в державі? Українці, що складають майже 80% населення, перебувають у цілковитому рабстві, так як уся повнота влади в Україні належить 20% національних меншин.

Ситуація вже дуже нагадує події в Південно-Африканській Республіці у 60-х роках минулого століття. Там біла національна меншина також у кількості 20% населення узурпувала всю владу і загнала в резервації 80% корінного чорного населення. Пам’ятаєте ув’язнення Нельсона Мандели, що організовував протести проти закабалення чорношкірих на власній землі. Ці акції не залишили байдужими і Організацію Об’єднаних Націй. Згодом Нельсон Мандела став президентом ПАР, а корінне населення – господарями у своїй державі.

В Україні усю владу захопили росіяни та євреї, а українці на них працюють за ламаний гріш. В кращому випадку, для нас уготована доля емігрантів. То ж чи будемо і далі рабами?».

На завершення, Новоженець закликав до мирної національної революції під гаслом «Україна для українців!». Ї

На вічі також виступили депутат Львівської обласної ради Михайло Барбара, голова ЛКО УРП Володимир Будулич, представники ряду громадських організацій. Учасники акції тримали гасла: «Руки геть від Конституції!», «Любіть Україну або забирайтеся геть!» тощо.

Через несприятливі погодні умови та блокування оголошень про захід з боку влади у вічі взяли участь близько 200 осіб.

Читати запис повністю. »

Депутат Верховної Ради Василь Горбаль та депутат Київської міської ради Олексій Омеляненко, порушуючи законодавство України, ігнорують звернення екологічних та громадських організацій організацій, відмовляючись оприлюднювати інформацію, що має важливе суспільне значення.

Так, обидва політики без пояснення причини не надали відповіді щодо своєї причетності до нищення унікальної природи острова Безіменний поблизу села Козин Обухівського району, проігнорувавши вимоги закону “Про доступ до публічної інформації”.

Нагадаємо, що 12 травня 2011 року майже два десятки авторитетних екологічних та громадських організацій, зокрема «Київський еколого культурний центр», «Жива планета», «Українське товариство охорони птахів», «Народний контроль», «Зелена варта» та інші, звернулися з відкритим листом до Президента України Віктора Януковича, Прем’єр-міністра України Миколи Азарова та глави Київської ОДА Анатолія Присяжнюка з приводу ситуації навколо острова Безіменний.

За даними екологів, у 2003 році, на підставі підроблених рішень Козинської сільської ради, підроблених державних актів на право приватної власності на землю, всупереч положенням Водного кодексу України, землю на острові було видано у приватне користування підставним особам. При цьому, аби обійти пряму заборону приватизації земель водного фонду, до якого належить острів Безіменний, в актах на право власності він був вказаний як півострів, що не відповідає дійсності.

«За даними громадськості, за цієї аферою стоїть народний депутат України від Партії регіонів Василь Горбаль. Цей факт підтверджується і тим, що протягом 2003-2007 років, завдяки низці операцій купівлі-продажу, вся територія острова була поділена між самим Василем Горбалем, його «правою рукою» депутатом Київради Олексієм Омеляненком, родичами та людьми з їх найближчого оточення. Причому, у намаганні остаточно легалізувати своє право на вказану територію, впродовж 2006-2007 років спільниками була здийснена невдала спроба провести намивні роботи, що дозволило б з’єднати берег Дніпра з островом», — йшлося у зверненні екологічних організацій. На думку захисників природу, цим було завдано значної шкоди екосистемі острова Безіменний та річки Дніпро в районі с. Козин.

Відтоді як лист був оприлюднений, до депутатів Василя Горбаля та Олексія Омеляненка неодноразово зверталися представники екологічних та громадських організацій з вимогою надати інформацію щодо іх майнового стану, зокрема прав власності на земельні ділянки на території острову Безіменний . Проте, без пояснення причин, обидва політики відмовлялися надати громадськості будь-яку інформацію.

Ігнорування запитів з боку Горбаля і Омельяненко буде оскаржено в суді. Зараз екологічні та громадські організації готують позов з вимогою суд зобов’язати депутатів надати суспільно значиму інформацію.

За більш детальною інформацією прохання звертатись:

Координатор ініціативної групи проти забудови острова «Безіменний»

Олександр Глушко, тел. +38 (093) 944-46-20

e-mail: island.humpback@gmail.com

Світовий конгрес українців (СКУ), який об’єднує діаспору із 32 країн світу, занепокоєний пропагуванням тоталітаризму в Україні. Про це йдеться в листі СКУ, який оприлюднив Центр досліджень визвольного руху.

«Фундаментальні пан’європейські ідеали були виплекані протягом спільної історії Європи, зокрема в 20-му столітті, — наголошують українці світу, посилаючись на ряд декларацій та резолюцій, в яких Європа засуджує сталінізм. — Ці ідеали включають свободу, верховенство права, повагу до людських прав та, як наслідок, відкинення тоталітарних режимів минулого і сучасного».

Зважаючи на символічну роль України як нині головуючої держави в Комітеті міністрів Ради Європи та в майбутньому — ОБСЄ, СКУ закликав європейське співтовариство вимагати від владних структур України негайно засудити всі форми прославлення сталінізму та припинити пропагування символів комуністичного тоталітарного режиму.

Відповідні офіційні звернення СКУ надіслав Президенту Європейського Парламенту Єжи Бузеку, Президенту Європейської Ради Герману ван Ромпею, Президенту Європейської Комісії Жозе Мануелю Баррозу, генеральному секретарю Ради Європи Торбйорну Ягланду, чинному голові ОБСЄ Аудронюсу Ажубалісу та іншим чиновникам Євросоюзу.

Нагадаємо, що раніше СКУ назвав голосування ВР щодо червоного прапора 9 травня «поверненням до тоталітаризму».

Світовий Конгрес Українців представляє інтереси більше 20 мільйонів українців та об’єднує в своєму складі українські організації із 32-ох країн світу. Заснований у 1967 році, СКУ був визнаний неурядовою організацією в Економічній та Соціальній Раді Організації Об’єднаних Націй у 2003 році.

Генеральна прокуратура виявила низку порушень у діяльності міністерства освіти щодо забезпечення шкіл підручниками. Згідно з листом заступника генпрокурора Віктора Занфірова, у Міністерстві освіти не забезпечено належне виконання повноважень щодо випуску підручників та посібників для школярів. Відповідна інформація міститься у відповіді на ім’я віце-спікера Миколи Томенка.

Так, загалом у 2010 році держзамовлення з видання підручників та навчальних посібників не виконано у кількості 171 тисячі примірників. Випуск окремих підручників розпочато лише після 1 вересня 2010 року. Як наслідок, навчальну літературу для учнів 2, 5 та 10 класів доставлено із запізненням.

За даними Генпрокуратури, держзамовлення з підручників було сформовано неналежно, а пропозиції освітніх закладів щодо реальної потреби регіонів не враховувалися. Так, букварів російською мовою надруковано на 65 тисяч примірників більше від потреби. Натомість українською мовою букварів випущено на 83,4% менше.

Зокрема, на 86,4 тисяч екземплярів більше від замовлень регіонів надруковано підручників «Вступ до історії України» для учнів 5 класів. Проте підручників для учнів 2 класів замовлено та надруковано тільки 40,5% від фактичної потреби. У команді Табачника стверджують, що такі проблеми були завжди.

«Ця ситуація повторюється рік у рік, так було й при Кремені, і при Вакарчуку. Не було ні одного міністра, при якім вчасно розвезли би книги», — сказав Максим Луцький, депутат-регіонал, який вважається близьким до Табачника.

«Сама процедура закупівлі підручників неправильна. Вона прив’язана до бюджетного процесу в країні. Спочатку в бюджеті затверджується сума на наступний рік на друк підручників. Потім Міносвіти оголошує конкурс авторів підручників, який триває місяць, далі конкурсна комісія відбирає переможця, потім — тендер на визначення тих, хто буде друкувати підручники, який триває два-три місяці. Потім — друк підручників, а потім — розвезення в обласні управління освіти», — розповів Луцький.

«І якщо немає ніяких махінацій на тендерах, коли деякі фірми спеціально їх зривають, то тільки в червні перераховують гроші на підрядника для друку підручників. І в найкращому разі можна встигнути на серпень надрукувати підручники», — додав Луцький.

Щодо друку букварів російською мовою більше від потреби, то, за словами Луцького, «політичного підтексту тут немає». Тим часом, заступник міністра освіти Євген Суліма у своєму підручнику для вишів «Глобалістика» цитує терориста номер один Осаму Бен Ладена і лівійського диктатора Муамара Каддафі. Крім того, міністерство освіти і науки, у відповідь на офіційний запит народного депутату від НУНС В’ячеслава Кириленко, відмовилося показати текст нового підручника з історії за 11 клас, який готується до друку.

Ситуація з дотриманням прав людини в Україні погіршується.

Саме до таких країн віднесла нашу державу міжнародна організація «Amnesty International» у своєму останньому звіті, передає Радіо «Свобода».

Зроблений цією організацією моніторинг засвідчив збільшення кількості катувань та нелюдського поводження у силових структурах, обмеження свободи слова та зібрань і масові прояви ксенофобії.

Загалом «Amnesty International» зафіксувала обмеження свободи слова впродовж минулого року у 89 державах, катування – у 98-ми, несправедливий суд – у 54 країнах.

Україна є у кожному з цих переліків, повідомила на презентації звіту у Києві представник «Amnesty International» Тетяна Мазур.

«Україна уперше згадана в загальному прес-релізі звіту. Наші спостерігачі та волонтери відзначають погіршення ситуації з дотриманням основних прав людини. За останній рік зросла кількість повідомлень про катування у міліції, слідчих ізоляторах і в’язницях. Тут можна згадати останні факти побиття в’язнів у Вінницькому СІЗО», — сказала вона.

«Маємо три випадки переслідування правозахисників. Одного з них, Андрія Бондаренка, суд тричі направляв на примусове психіатричне обстеження з формулюванням «загострене усвідомлення своїх прав і войовнича наполегливість у їхньому відстоюванні», — додала правозахисник.

Мазур згадує про випадки, коли недотримання прав людини закінчувалося трагедією. Так, біженець із самопроголошеної Абхазії Тамаз Кардава загинув після побоїв і через те, що в СІЗО йому не надали належної медичної допомоги.

Речник Генеральної прокуратури України Юрій Бойченко відреагував на ці дані обережно: «Дійсно, ми спостерігаємо окремі порушення прав людини, зокрема, у міліції та у місцях позбавлення волі. Однак це питання одним словом не прокоментуєш. Ми маємо сказати про це ґрунтовно, вивчивши всю інформацію і мотивацію звіту правозахисної організації».

Голова Вінницької правозахисної групи Дмитро Гройсман погоджується з висновками «Amnesty International», але бачить і позитивні моменти.

«Загалом я довіряю висновкам Amnesty International. Дійсно, в Україні за останній рік стало відомо більше фактів катувань у державних силових відомствах. Але і збільшилася кількість міліціонерів, яких притягли за це до відповідальності», — сказав він.

«Факти тиску на правозахисників були, але вони не є проявами системної репресивної політики уряду. Це дії місцевих чиновників, які зарвалися без контролю згори», — додав Гройсман.

Правозахисник сподівається, що найближчим часом Україна зможе поліпшити ситуацію з захистом прав людини за рахунок змін до законодавства.

14 травня група т. зв. растаманів намагатиметься провести в Запоріжжі «Марш Свободи в рамках GLOBAL MARIJUANA MARCH» — ходу центральним проспектом міста з метою легалізації «легких» наркотиків.

З цього приводу Організація «НЕБО» офіційно заявляє:

— ми глибоко обурені ситуацією, що складається у місті. Наркомани, замість того, щоб лікуватися у відповідних закладах, вже відверто плюють на мораль і мають намір організовано пройти містом;

— усіма законними методами Організація «НЕБО» буде чинити опір проведенню «ходи наркоманів»;

— ми направляємо звернення до міського УМВС в Запоріжжі, управління СБУ та виконкому Запорізької міської ради з вимогами заборонити проведення маршу і притягнути його організаторів до відповідальності. Ми вбачаємо в їхніх діях пряму рекламу наркотичних речовин та відверту провокацію, що може призвести до заворушень та порушення громадського спокою в місті.

Якщо вищевказані звернення не матимуть потрібної реакції з боку владних структур, 14 травня Організація «НЕБО» виведе людей на проспект і вже фізично не дозволить проведення заходу, заблокувавши їм дорогу.

«Ми маємо зробити все можливе, аби не дозволити розповсюджуватися хворобливим ідеям наркоманів та їхніх злочинців-поводирів. Наше пряме завдання — не тільки унеможливити проведення «Маршу Свободи» в Запоріжжі, а й назавжди відбити у них бажання і навіть думку організовувати щось подібне.

Нашим гаслом має стати: «Наркоманів – на нари, наркобаронам – смертну кару!» — заявив Голова Організації «НЕБО» Ігор Артюшенко

Прес-служба ЗОГМО «НЕБО»

(068) 448-37-02

nebo.zp@gmail.com

Україна готова здати росіянам ще й полігон у Криму

Міноборони вважає оптимальним варіантом передачу Росії в оренду полігону злітно-посадкових систем «НИТКА» у Криму. Про це заявив міністр оборони України Михайло Єжель під час зустрічі з начальником Генштабу Збройних сил Росії Миколою Макаровим, повідомляє прес-служба Міноборони.

«Ми отримали листа від Міноборони РФ з проханням розглянути пропозицію щодо передачі полігону «НИТКА» в оренду. Ми вважаємо це оптимальним варіантом, який дозволить постійно підтримувати належну готовність полігону для тренувань російських льотчиків», — сказав він.

«При цьому «НИТКА» залишиться у власності нашої держави. Україна буде отримувати орендну плату і не витрачати кошти на утримання «НИТКИ» та персоналу полігону», — зазначив Єжель.

Також міністр запропонував російський стороні розглянути можливість долучитися до реалізації проекту будівництва корабля класу «корвет», зазначивши, що Росія має величезний досвід та потенціал у галузі кораблебудування.

У свою чергу Макаров заявив: «Ми обов’язково розглянемо пропозицію щодо участі у програмі «корвет», а варіант з орендою полігону «НИТКА» є найоптимальнішим і взаємовигідним для наших країн».

10 квітня 2011 року (минулої неділі) в містечку Ґмюнд (Федеральна земля Австрія) відбулася громадська панахида вшанування пам’яті українських біженців від російського фронту часів Першої Світової війни, які проживали 1914-1919 роках у таборі біженців поблизу цього містечка.

В урочистій церемонії ініційованій Спільнотою прихильників Всеукраїнського Об’єднання «Свобода» взяли участь представники українських громад Відня (Австрія), Прага, Плзень (Чехія) та місцеві жителі.

Захід розпочався молитвою померлих. Потім перед присутніми виступив віце-президент Міжнародного Об’єднання «Українська Свобода» пан Олег Зайнуллін та голова Спільноти прихильників ВО «Свобода» з Відня (Австрія) пан Віталій Прошкін. В своїх виступах вони згадали історію табору, тяжкі часи І Світової війни та жорстокості російських, царських вояків перед якими мусили відступати цивільні біженці з українських етнічних земель Королівства Галичини та Ландомерії та Герцогства Буковини в далеку, але гостинну Австрію.

Виступаючі подякували за ту підтримку та допомогу, яку надавали тодішні жителі Ґмюнду нашим краянам. До підніжжя Монументу Пам’яті були покладені вінки зі стрічками, квіти від Спільноти прихильників ВО «Свободи» з Австрії та Чехії та МО «Українська Свобода» з Чехії. Також були запалені свічки Пам’яті. На закінчення було виконано український державний гімн України «Ще не вмерла Україна».

Панахида проходила під Українськими державними синьо-жовтими, червоно-чорними революційними прапорами. Опісля організатор акції пан Віталій Прошкін провів екскурсію мостом Ґмюнд. Показав пам’ятки, які збереглися з таборових часів — це вхідна таборова брама, два бараки та будова ляд резервуаром з водою для постачання табору.

В короткому часі мерія Ґмюнду має в плані в будові водопостачання табору музей з експозицією про життя українських біженців в таборі. Після поминальної акції українських спільнот провели координаційну пораду з питань українського шкільництва в Чехії та Австрії а також питання збереження українських могил у обох сусідніх країнах. З доповіддю про стан шкільництва в Празі (Чехія) виступи президент МО «Українська Свобода» Богдан Костів.

Історична довідка:

Поблизу міста Ґмюнд, чисельність мешканців якого становила в ту добу 3 тисячі, був облаштований табір біженців. Тут поселяли українців, яких австро-угорська влада евакуйовувала з українських етнічних земель Королівства Галичини та Ландомерії та Герцогства Буковини у зв’язку з початком Першої Світової війни. В один барак заселяли орієнтовно 250 осіб, всього в таборі мешкало близько 70 тисяч осіб.

Табор для біженців функціював зі всією інфраструктурою: були церква, українська школа, лікарня, пологові будинки, магазини. Також деякі поселенці мали змогу працювати на місцевій фабриці, що виробляла меблі. Від туги та хвороб помирало багато людей. На місці колишнього цвинтаря у було розбито міський парк, де у 1964 році на місці поховань було встановлено пам’ятник відомого українського скульптора Григорія Кука «Втікачі», що символізує українську родину.

Пресове бюро МО «Українська Свобода»
Олег Зайнуллін