європейська пресаСеред тем, що привертають увагу на шпальтах сьогоднішніх європейських видань, протести в Україні проти податкових реформ Президента Януковича.

Щоденник британських ділових кіл Financial Times пише про протести проти українських податкових реформ. У статті київського кореспондента Романа Олеарчика повідомляється про багатотисячну демонстрацію біля Верховної Ради у Києві й протести в інших містах України проти нового податкового кодексу, який парламент має остаточно ухвалити цього тижня.

«Чинна податкова система України, згідно зі Світовим банком, є третьою найгіршою у світі. Через її складність, високі ставки оподаткування, інституційну корупцію багато громадян воліють давати хабарі податківцям, позбавляючи державну скарбницю надзвичайно потрібних доходів. Фахівці кажуть, що реформа є життєво необхідною для виведення національної економіки з тіні. Учасники протестів, які скандували «Ганьба!» та «Геть паразитичну владу!», виступають проти нового кодексу, бо він збільшує податковий тягар на малий бізнес, хоча і з дуже низького рівня, а водночас знижує оподаткування великих підприємств».

У статті також повідомляється, що протест був найбільшим в Україні за кілька років і є ознакою зростаючого незадоволення Президентом Януковичем, якого звинувачують у монополізації влади та відступі від демократичних завоювань, які Україна мала після Помаранчевої революції.

Сучасний патріотизм на латвійський спосіб

У Латвії напередодні Дня проголошення незалежності держави, який відзначають 18 листопада, актуалізувалося питання про патріотизм та почуття державності у жителів країни. Як виявилося, у корінного населення та представників інших національностей, що живуть у Латвії, різні підходи до поняття патріотизму. Корінне населення – латиші – вважає важливим проявом патріотизму в сучасних умовах відмову від виїзду на заробітки за кордон, а представники російськомовного населення впевнені, що бути патріотом означає чесно працювати й платити податки.

Результати дослідження, проведеного фірмою DNB Latvijas barometrs, засвідчили, що латиші серед важливих проявів патріотизму назвали також захист держави від ворогів, знання історії та інші емоційні фактори, зокрема, святкування офіційних державних свят.

Соціальний антрополог Клавс Седленієкс вважає, що більшість латишів люблять не державу, а землю, на якій живуть. Такий патріотизм та небажання платити податки є проявом їхнього ставлення до сучасної ситуації в Латвії, спосіб відокремити себе та місце свого проживання від державних структур.

Історик та режисер Едвінс Шноре зауважив, що для більшості жителів Латвії домінує аспект власного добробуту. І неважливо, де це буде – у Латвії, чи у Великій Британії, Тому 200 тисяч латвійців і залишило Латвію у пошуках кращого життя.

«Держава – це жителі, державна мова та територія. Це три важливі фактори, на які орієнтуються громадяни інших держав. При втраті одного з них можна говорити про загрозу державності. А у Латвії кількість населення серйозно зменшилася», – зазначив Едвінс Шноре.

Читати запис повністю. »

Заради Януковича вже зупиняють електрички

БЮТівець Володимир Яворівський заявляє, що для проїзду кортежу президента Віктора Януковича в Україні зупиняють електрички. Про це він сказав з трибуни парламенту в середу.

«Ми сьогодні маємо повний маразм у найгіршому його вияві – разом з «Межигір’ями», разом з золотими унітазами, які, до речі, мають катапульту. Вони мають катапульту, ці унітази!», — заявив Яворівський.

«Уже вчора електрички зупинялися для того, щоб проїхав Янукович – не просто машини, а електрички!», — обурився він.

Яворівський також розкритикував більшість, а також деяких депутатів з опозиції, які не проголосували у вівторок за декриміналізацію статті Кримінального кодексу, за якою судили Юлію Тимошенко.

«Тут сидять люди, які на плечах Юлії Тимошенко в’їхали до парламенту, і в них не вистачило совісті натиснути дві кнопки і проголосувати за декриміналізацію статті, за якою судили Тимошенко!», — обурився він.

В центрі Донецька студенти заклеїли на будівлі по проспекту Ватутіна вивіску зі справжньою назвою вулиці, перейменувавши її на вулицю «Героїв УПА». Про це повідомляє УНІАН із посиланням на прес-службу Донецького міськуправління міліції.

У повідомленні наголошується, що вранці до чергової частини Донецького міськуправління міліції надійшло повідомлення про те, що невідомі біля головного корпусу Донецького Національного університету малюють на стіні будівлі свастику.

На місце події виїхала слідчо-оперативна група. Факт хуліганських дій підтвердився.

Крім того, у міліції відзначили, що молоді люди — студенти донецьких вишів — не лише розмалювали стіну, а й заклеїли справжню назву проспекту Ватутіна, перейменувавши його на Героїв УПА.

Порушників було затримано і доставлено до Київського райвідділу міліції.

Відносно одного з них, 21-річного студента, було складено адміністративні протоколи за ст. 152 КУпАП — «Порушення правил у сфері впорядкування населених пунктів» і ст. 173 — «Дрібне хуліганство».

Нагадаємо, що в Україні відзначається 69-а річниця утворення Української Повстанської армії.

Командувач Першого Українського фронту Микола Ватутін загинув у 1944 році у випадковій вогневій сутичці з загоном УПА. Він похований у парку біля Верховної Ради України.

Який виборчий закон нам потрібен?

Ще більше року залишається до чергових парламентських виборів, а просто-таки шквал пустопорожніх балачок в ЗМІ щодо нового закону про вибори народних депутатів вже набив оскомину. А може це така новітня технологія влади аби відвернути від цієї проблеми увагу широкої громадськості. Адже нав’язана суспільству дискусія по-суті нічого не змінить.

Провладні партії протягують закон, який би гарантував їм перемогу на наступних виборах. Опозиційні сили (ними у ВРУ подано аж 13 законопроектів!) дбають про норми у законі, що дадуть їм змогу бодай частково повернутися у депутатські крісла 2012 року. А що це дасть для народу, який вже відчув усі “принади” правління перших і других?

Тому проблему слід поставити з хворої голови на здорові ноги і розглядати за логікою, а що необхідно отримати в результаті виборчої кампанії. Почнемо з азів.

Стаття 5 Конституції України стверджує, що джерелом влади в Україні є народ, який здійснює цю владу безпосередньо або, зокрема, через органи державної влади. Стаття 6 Конституції до таких органів державної влади відносить також законодавчу владу. Стаття 75 Конституції єдиним органом законодавчої влади визначає парламент – Верховну Раду України. Стаття 24 зазначає, що громадяни мають рівні конституційні права і не може бути привілеїв чи обмежень, в тому числі за етнічним походженням чи майновим станом.

Читати запис повністю. »

30 вересня 2011 року о 3:20, ще одному представникові Міжнародної спостережної місії Комітету міжнародного контролю за ситуацією з правами людини у Білорусі, українському громадському активісту, члену Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Фундація Регіональних Ініціатив» Володимиру Сеньку було відмовлено у перетині кордону Республіки Білорусь.

Володимир прямував до Білорусі потягом «Київ-Мінськ». Під час перевірки документів при проходженні прикордонного контролю виявилося, що його прізвище знаходиться у базі даних прикордонної служби з позначкою «в’їзд небажаний або заборонений». Підстави, за якими громадянинові Україні був заборонений в’їзд, прикордонники назвати не змогли. В результаті Володимира висадили з потяга.

За словами помічника начальника Гомельського прикордонного загону майора Юкрейко, з яким вночі зв’язалися по телефону представники організацій-учасників Комітету міжнародного контролю, Володимиру закрито в’їзд у Республіку Білорусь. Він же й повідомив, що першим потягом, що прямує через прикордонну заставу, Володимир буде відправлений назад в Україну.

На даний момент Володимир вже знаходиться на території Україні. За його словами, після того, як його висадили з поїзда та доставили до відділення прикордонної застави, він очікував видворення протягом 3-х годин. Весь цей час його документи знаходилися у прикордонників, а коли їх повернули, на останній сторінці свого паспорта громадянина України він виявив штамп про заборону на в’їзд, на якому не вказано ані дати заборони, ні країни, в яку заборонений в’їзд. Активіст був змушений придбати зворотній квиток до Чернігова на електропоїзд за власний рахунок.

Таким чином, Володимир став вже 12-м представником Комітету міжнародного контролю, якому заборонений в’їзд на територію Білорусі у зв’язку з його правозахисною діяльністю.

Нагадаємо, що напередодні, 29 вересня 2011 року, на Нараді з людського виміру ОБСЄ у Варшаві білоруською владою було черговий раз вказано на необхідність дотримуватися прийнятих на себе зобов’язаннь у сфері свободи пересування, зокрема – не перешкоджати міжнародним правозахисним спостерігачам у в’їзді на територію Білорусі з метою проведення моніторингу дотримання прав людини. При цьому у своїй відповіді представник офіційної делегації Республіки Білорусь фактично визнав існування списків правозахисників, яким заборонений в’їзд в країну, і відсутність прагнення з боку офіційної Білорусі приводити ситуацію у відповідність з міжнародними стандартами. Сьогоднішній факт недопуску представника Місії Володимира Сенько на територію Білорусі є цьому підтвердженням.

Для довідки:

Міжнародна спостережна місія створена Комітетом міжнародного контролю за ситуацією з правами людини у Білорусі, об’єднуючим представників правозахисних організацій країн простору ОБСЄ та міжнародних цивільних мереж і організацій, для здійснення моніторингу загальної ситуації з дотриманням фундаментальних прав людини в Республіки Білорусь, а також питань захисту правозахисників та забезпечення їх професійної діяльності.

Австрійські депутати скаржаться на охоронців Фірташа

Австрійські парламентарі скаржаться, що охоронці Дмитра Фірташа «ускладнювали їхнє життя». Про це повідомила депутат австрійського парламенту Ґабріеле Мозер в коментарі газеті «Die Zeit» за 22 вересня.

За її словами, раніше австрійська резиденція компанії Дмитра Фірташа Group DF знаходилась на вулиці Льовелштрассе у Відні. У цьому ж будинку розміщувалась і парламентська фракція «Зелених».

Таке співмешкання далеко не завжди було гармонійним. Пані Мозер зазначає, що в неї регулярно траплялись сутички із українськими водіями. Вони паркували машини посеред дороги, а тому там було важко проїхати навіть на велосипеді.

«Одного разу я заділа велосипедом бампер машини – вони (водії) зреагували досить агресивно. А ввечері шини мого велосипеда були спущені. Горили олігархів – майстри витонченої жорстокості», — розповіла вона.

Втім, більше року тому Дмитро Фірташ переїхав до іншої резиденції на віденській вулиці Швіндґассе.

Видання зазначає, що Дмитру Фірташу належать 45% «спірного газового трейдера» RosUkrEnergo, банк та хімічні заводи в Україні.

Згідно з австрійським торговим реєстром, його «Центрагаз Холдинг» має чистий прибуток майже в 300 мільйонів євро.

«Він бачить себе радником президента та вважається одним з головних прибічників самодержця. Янукович, як казав Фірташ, був благословенний Богом», — пише видання.

Сексуальні «подвиги» радянських визволителів

«Сексуальні «подвиги» радянських визволителів»Нещодавно на полицях львівських книжкових крамниць з’явилася цікава книжка Габі Кьопп «Навіщо я народилася дівчинкою? або «Сексуальні подвиги»радянських визволителів». Книжка відразу ж привернула увагу читачів, бо ще донедавна, історія із «діяннями»радянських солдатів на «визволених» територіях була за сімома замками. Навіть після возз’єднання Німеччини тема «подвигів» п’яних радянських солдатів замовчувалася, не тільки на просторі СНД, а й в Німеччині, Чехословаччині, та Австрії.

 

Габі Кьопп довгі роки мовчала про свою наругу, не друкувала своїх спогадів про звірячий оскал п’яної радянської солдатні, що ґвалтували, ґвалтували, ґвалтували… виконуючи вказівку вождя всіх народів Сталіна, який теж, там, в зореносному Кремлі, не цурався жіночих спідниць, як і його найближче середовище, починаючи від «всесоюзного старости» М.Калініна і закінчуючи рубакою Будьонним.

 

Книга Габі Кьопп (Див.: Навіщо я народилася дівчинкою. Сексуальні «подвиги» радянських визволителів. Переклад з німецької Юлії Горбач. Видавництво Зелений Пес. К.: Гамазин, 2011.160 с. – серія «Нетабачна історія») розкриває правду про так зване «визволення» Німеччини від фашизму.

 

Найбільшого жахіття зазнали німецькі жінки, дівчата і дівчатка, а також жінки … зовсім похилого віку.

 

Героїня щоденника, Габі Кьопп впродовж кількох днів була зґвалтована  радянськими солдатами та офіцерами багато разів, незважаючи на те, що їй було лише п’ятнадцять років. Солдати, п’яні та озвірілі від безкарності ґвалтували жінок усіх вікових категорій, те ж робили їх наставники і командири – радянські офіцери, які ще вимагали незайманих дівчат.

 

В післямові німецький історик Біргіт Бек-Геппнер пише з цього приводу: «Коли йдеться про зґвалтованих солдатами червоної армії дівчат і жінок, найчастіше називають цифру у два мільйони осіб, з них 1,4 мільйонів – жительки східних регіонів, однак ці дані не мають емпіричного підтвердження. Так само суперечливим є дані про кількість жертв сексуального насилля під час взяття Берліна 1945 року – від 100 до 800 тисяч осіб».

 

В перші дні і місяці вступу Червоної армії у східну Прусію, а потім і на інші етнічні німецькі території почалися незчисленні сексуальні оргії визволителів. Ґвалтували жінок в присутності чоловіків, батьків чи дітей, частину з тих, що не померли від наруги, розстрілювали або страчували, ґвалтували поодинці і чергою, взводами та ротами, ґвалтували усюди … ґвалтували, виконуючи вказівку свого головнокомандуючого, виконуючи заклик відомогорадянського письменника Іллі Еренбурга.

 

В квітні 1945 р. з’явився наказ Військової ради фронту про покарання за насилля над жінками, але воно і надалі творилося, бо цим злочинам сприяли офіцери різних рангів і звань. Далі Біргіт Бек-Геппнер пише: «Однак чисельність сексуальних злочинів урадянській зоні окупації почала відчутно зменшувалися лише взимку 1947-1948 років, коли солдати змушені перебувати, в казармах і на об’єктах, які охороняли».

 

Габі Кьопп ґвалтували всі, хто хотів, при ній же солдати РККА вправлялися у вбивствах дітей, підлітків, жінок. Ще жахливіша доля чекала її приятельку Рут, яка була вже дорослою і … вродливою. Десятки і десятки разів накидалися на неї солдати і офіцери, доки її притуплена пам’ять і знесилене тіло вже нічого не сприймали. Щось подібне було і з малолітньою Габі.

 

Поза межами цієї книги знаємо про ще один сексуальний подвиг радянської п’яної солдатні, що несла «визволення» Німеччини від нацизму. Лише недавно стало відомо, як вони вчинили з дружиною видатного німецького політичного діяча Гельмута Коля  – Хани. Її, як і інших дітей, зґвалтували радянські солдати, коли їй було 12 років, мало того, розважаючись, напівживою викинули з ІІ поверху і, падаючи дівчинка отримала травму хребта та від жахливого болю страждала все життя. Можливо це і стало причиною її самогубства на схилі літ. До речі, Хана Коль здригалася від жаху, коли було чути російську мову.

 

Об’єктом пошуків радянських солдатів були годинники, яких вони ніколи не мали і не бачили. Усі знають про вихваляннярадянських офіцерів вдома «трофейними» годинниками. Багато речей були «вилучено» у звичайних німців як трофейні, однак найганебнішим трофеєм РККА була честь німкень.

 

Щось подібне тільки в менших масштабах, творили  ці «визволителі» в Галичині, згадати б хоча Олесько, де було зґвалтовано чимало жінок і дівчат при вступі радянських солдатів у це містечко. Те ж творили і енкаведисти, що «зачищали» галицькі села з 1944 і до 50-х років ХХ ст.. (Читайте матеріали серії «Літопис Червоної Калини»). Дісталося молодим жінкам, а особливо дівчатам – остарбайтерам від «слов’ян», що їх визволяли в Німеччині та Австрії.

 

Пишучи спогади про ці жахливі часи, Габі Кьопп, за висловом Біргіт Бек-Геппнет, не використовує слова «зґвалтування» та «сексуальні насильство», користуючись різного роду натяками, що свідчить про неодноразово пережиту нею психологічну травму. Авторка не могла деталізувати жахіття, які творили з нею радянськісолдати.

 

Знаємо про звірства нацистів щодо цивільного населення на окупованих радянських територіях але масових сексуальних злочинів німці не чинили, хоча були окупантами, а не визволителями.

 

Тому, коли ви, шановний читачу, прочитаєте спогади Габі Кьопп, то по-іншому будете сприймати берлінський пам’ятник в Трептов-парку, де радянський солдат-визволитель тримає на руках маленьку німецьку дівчинку.

 

Ігор Федик

У Швейцарії офіційно дозволили нацистську символіку

Рада кантонів Швейцарії відмовилася вводити заборону на демонстрацію нацистських символів. Питання про необхідність введення такої заборони обговорювалося політиками і громадськими організаціями Швейцарії протягом восьми років.

Приводом до багаторічної дискусії стали інциденти за участю ультраправих екстремістів під час святкування Дня конфедерації на Рютлі, лузі близько Фірвальдштетського озера, яке вважається місцем заснування Швейцарського союзу. Під час свята скінхеди відкрито піднімали нацистські прапори і демонстрували відповідні символи.

Політики виступили за заборону демонстрації нацистської символіки після того, як 1 серпня 2000 року під час промови на Рютлі неонацисти засвистали міністра Каспара Віллігера. За переказами, на Рютлі представники комун Урі, Швіц і Унтервальден (первісних кантонів Швейцарії) дали клятву про взаємодопомогу і підтримку. Цей союз у народі вважається основою Швейцарського союзу.

Європейський суд заборонив радянську символіку

Європейський суд юстиції заборонив реєструвати як товарний знак радянський герб, на якому зображено земну кулю, п’ятикутну зірку, а також серп і молот — аргументуючи заборону тим, що символи СРСР можуть образити угорців, естонців, чехів та інших. Про це повідомляють «Українські Новини» з посиланням на офіційний прес-реліз суду.

Відмову в реєстрації суд пояснив тим, що радянський герб «суперечить громадській політиці і загальноприйнятим нормам моралі». За законами Євросоюзу торгова марка не може бути зареєстрована, якщо вона розцінюється як така, що суперечить етичним нормам хоча б в одній країні — члені ЄС. Суд послався на те, що, зокрема, в Угорщині радянські символи — серп і молот, а також п’ятикутна зірка — вважаються «символом деспотизму».

Запит на реєстрацію знака в Євросоюзі подала в 2006 році багатопрофільна компанія Couture Tech. Проте агенція OHIM, яке займається реєстрацією всіх торгових марок на території ЄС, відмовилася реєструвати радянський герб, заявивши, що він може образити жителів Угорщини, Чехії, Естонії та інших країн Східної Європи.

Компанія спробувала оскаржити рішення агенції в суді, але отримала повторну відмову.

На сайті Trademarkia зазначено, що Couture Tech зареєструвала торгову марку з радянським гербом у США в 2007 році. Іншим торговельним знаком компанії є бренд Denis Simachev.

У травні 2011 року парламент Грузії заборонив радянську і нацистську символіку.

У квітні 2011 року використовувати радянську і нацистську символіку на масових акціях заборонила Львівська міськрада.