Світова Конференція Українських Державницьких Організацій (СКУДО) оприлюднила заяву щодо своєї позиції до офіційної української влади, в якій піддала різкій критиці ставлення команди Януковича до закордонного українства.

Заява стала реакцією на аналітичну записку під заголовком „Технології забезпечення інформаційної конкурентоздадності держави в сучасному світі: висновки для України” від Відділу досліджень інформаційного суспільства та інформаційних стратегій при Президентові України. В записці, за словами представників СКУДО, було оприлюднено образливе щодо Світового Конгресу Українців формулювання: «СКУ слід тлумачити максимум як виразника позиції тільки певної частини, або, скоріше, певних кіл української діаспори».

Таким чином, йдеться в заяві, режим Януковича, замість того, щоб дослухатися до зауважень щодо його діяльності, які йдуть від закордонного українства, намагається викривити ситуацію і подати СКУ лише як одну з маргінальних структур, що діють у діаспорі.

Також СКУДО наголосило, що Відділ досліджень інформаційного суспільства та інформаційних стратегій при Президентові України взяв на озброєння методи російської влади, яка через свої подібні структури подає міжнародній спільноті викривлену інформацію про стан подій в країні. У записці прямо називається один такий російський громадський засіб, повністю підконтрольний російській державній владі, як англомовне „Russia Today.” Тільки глянувши на їх інтернет-сторінку можна побачити слова хвальби Медведєву, Путіну, „російській демократії”, а інколи і пасквілі проти «буржуазних українських націоналістів». Тому організації української діаспори, об’єднані довкола СКУДО, відмовляються йти на будь які контакти з режимом Януковича і діятимуть в руслі його, режиму, поборення:

«Нехай Віктор Янукович шукає собі інших партнерів в діаспорі. А ми працюватимемо всіма можливими засобами з українським народом в Україні і в діаспорі та з міжнародним товариством, щоб цей режим Януковича відійшов немов поганий сон, щоб ці два роки повернення до радянщини пішли на смітник історії та, щоб господарем в Україні знов став український народ».

За два роки президентства Віктора Януковича (як відомо, 14 лютого 2010 року Центральна виборча комісія оголосила Віктора Януковича Президентом, — ред.) Україна стала країною надзвичайних ситуацій. Таку думку висловив заступник Голови Верховної Ради України Микола Томенко.

Політик констатував, що зазвичай головним показником діяльності того чи іншого державного політичного діяча є те, як ставляться до нього громадяни і те, якою стала країна за час його роботи. «Якщо говорити про суспільну оцінку діяльності президента, то варто нагадати, що у 2010 році за Віктора Януковича проголосувало практично 49% тих, хто взяв участь у виборах», — нагадав М.Томенко. «Натомість, якби президентські вибори відбулися сьогодні, то різні соціологічні компанії називають цифру підтримки Віктора Януковича як Президента від 12 до 17%», — додав політик. «Отож, майже 70% тих громадян, які підтримували діючого Президента у 2010 році сьогодні або розчарувалися у його діяльності, або не довіряють його діям», — підсумував М.Томенко, повідомили ZAXID.NET у прес-службі політика.

Микола Томенко наголосив, що, якщо брати всіх попередніх президентів, то це своєрідний рекорд недовіри. Однак ще сумнішим висновком дворічної діяльності президента Віктора Януковича на переконання віце-спікера є те, що «за два роки Україна перетворилася в так звану країну надзвичайного стану».

«Щоденно в силу різних обставин, як-то некомпетентність і непрофесійність влади, високий ступінь корупції на всіх рівнях, деморалізації суспільства тощо в Україні відбуваються надзвичайні події: гинуть люди на виробництві, відновився перерозподіл бізнесу, що інколи завершується вбивствами підприємців, стали нормою напади на журналістів, суттєво зросла статистика пограбувань та розбійних нападів тощо», — сказав Микола Томенко. «На фоні цього правоохоронні органи, які повністю втратили довіру населення, сконцентрували свої зусилля на боротьбі з політичною опозицією та журналістами, які, приміром, опублікували інформацію про пошкоджені бігборди Президента», — додав політик.

«Характеристикою надзвичайності, непрогнозованості і нестабільності України є фантастичний відтік капіталу та бізнесменів, які воліють працювати за кордоном, а не в нас», — наголосив Микола Томенко.

Віце-спікер також відмітив, що єдиний позитивний аргумент влади – ЄВРО розбивається об той факт, що лише 2 із 15 збірних іноземних команд погодилися під час Чемпіонату розмістити свої бази в Україні.

Представники влади вдають, що нічого особливого в Страсбурзі не відбулося, тоді як їй пригрозили санкціями за невиконання рекомендацій Ради Європи…

Після ухвалення резолюції ПАРЄ «Функціонування демократичних інституцій в Україні» усередині країни почалася війна інтерпретацій. Опозиціонери доводять, що цей документ став останнім цвяхом у труну режиму Януковича, представники влади вдають, що нічого особливого не сталося. Проте, владі пригрозили санкціями за невиконання рекомендацій Ради Європи.

Протистояння в Страсбурзі обійшлося без рукопашної між українськими представниками. Опозиція заявила про неправомочність окремих депутатів-перебіжчиків представляти БЮТ на міжнародній арені. Українській делегації вдалося відстояти свої повноваження в обмін на обіцянку подумати про ротацію її складу в найближчій перспективі.

Партія влади провела заміну в Моніторинговому комітеті ПАРЄ: Сергія Головатого, який служив вірою і правдою, замінили Юлією Льовочкіною.

Віктор Янукович у Давосі встиг у русі сказати, що резолюція ПАРЄ буде для України корисною. Цікаво, для кого корисною виявилася участь Віктора Федоровича в «Українському ланчі», організованому Віктором Пінчуком. Від запитань про долю Юлії Тимошенко глава держави старанно зманеврував, у газовому питанні вважав за краще використовувати завчені вирази про найдорожчий газ і безальтенативний компроміс із Росією. Досягти якихось успіхів Янукович так і не зміг.

Лідер «Фронту змін» Арсеній Яценюк, який грав роль альтернативи Януковичу, нічим особливим публіку не порадував. Зате зустрівся з Джорджем Соросом. Певно, спілкування з усесвітньо відомим фінансистом мало підкреслити вагомість Арсенія Петровича як лідера опозиції.

Ще перед від`їздом до Давосу Віктор Янукович підписав указ про питання функціонування Конституційної асамблеї. Якщо все піде, як задумано, вже у квітні 100 сміливих і кваліфікованих людей почнуть напрацьовувати проект нового Основного Закону. Оскільки подібний фокус із Конституцією вже мав місце 10 років тому, глава держави поспішив заявити, що залишається прихильником обрання президента всенародно. Ось тільки політичні опоненти йому не повірили.

Невдачею закінчився візит представницької української делегації за океан. Два віце-прем`єри (Клюєв і Тігіпко), посилені новим міністром фінансів Хорошковським, не зуміли переконати МВФ у необхідності відновити кредитування України. Невідомо, чи зіграли свою роль запевняння Миколи Азарова в тому, що наша країна і без позик обійдеться (ще б пак – в уряді одні мультимільйонери), але Микола Янович опосередковано довів, що міняти його поки нема на кого.

Сам Азаров як геолог за освітою шукає можливість зруйнувати російську твердиню в питаннях поставок газу, похвалитися тут успіхами він явно не може.

Тігіпко ж із комсомольським завзяттям обіцяє проводити реформи, нарікаючи на відсутність політичної волі в цьому питанні. Дійсно, дотискати співгромадян, спостерігаючи за падінням власної популярності, Партія регіонів не поспішає, а тому охоче скористається послугами свого «сильноукраїнського» союзника.

Євген Магда

Газовий зашморг — до 2019 року?

Газові контракти України з Росією не буде переглянуто до 2019 року. Таку думку висловив експерт із енергетичних питань Богдан СОКОЛОВСЬКИЙ у коментарі Інституту Горшеніна напередодні круглого столу на тему: «Газпром» монополізує європейський газовий ринок?», запланованого на 31 січня в інституті.

«Я думаю, що ні цього року, ні в подальші — до 2019 року, контракти по суті своїй не будуть переглянуті. Щодо форми – можливо, але це буде бутафорія, не більше. Росіяни не мають ніякої мотивації до цього – без серйозних поступок стратегічного характеру з нашого боку», — відзначив він.

За словами експерта, одним із аргументів на користь перегляду газових контрактів росіянами міг би стати перехід нашої країни на енергозберігаючі технології. «Це означає реструктуризацію, треба перепрофілювати деякі галузі економіки. Ми споживаємо газу на душу населення, можливо, більш за всіх у світі. Сусідня Польща, яка мало відрізняється за населенням, споживає лише 15 мільярдів кубів газу, і не погано живе. А ми споживаємо до 70 мільярдів кубів газу», — зазначив Б.СОКОЛОВСЬКИЙ.

Другий аргумент, на його думку, це наявність інших джерел і шляхів постачання газу. А третій – збільшення видобутку власного газу. «Сюди відносимо шахтний метан, сланцевий газ і збільшення видобутку на суші. Все це треба робити, а не лише говорити про це. Я дуже сподіваюся, що найближчим часом до цього дійдуть руки», — сказав експерт.

При цьому, на думку Б.СОКОЛОВСЬКОГО, для того щоб накопичити необхідні аргументи для успішних переговорів із Росією, Україні буде потрібно років 5-7. «Якраз підійде час нових контрактів з Росією. І тоді, коли у нас є аргументи, домовитися з росіянами дуже просто ринковими методами: або ми беремо газ на тих умовах, які нас влаштовують, або не беремо взагалі – візьмемо в іншому місці. Але потрібно мати такі місця», — вважає він.

Коментуючи інформацію, що з`явилася в ЗМІ, про те, що «Газпром» сьогодні робить все, щоб не допустити розробку родовищ сланцевого газу в Європі, експерт відзначив: «Існує досвід компаній, які в цьому (видобутку сланцевого газу – УНІАН) вже показали свою ефективність. Зокрема, американські компанії з видобутку сланца в Америці. Вони зараз активно працюють в Польщі, в інших країнах, з геологорозвідки запасів. Думаю, що «Газпром» зараз, шляхом всілякої дипломатії — і відкритої, і закритої, — робить все можливе, щоб залишатися монополістом. Це його природне бажання. З іншого боку, якщо це екстраполювати на нашу ситуацію, то ми маємо знати наміри «Газпрому», враховувати їх, і розвивати те, що нам вдається розвивати», — вважає Б.СОКОЛОВСЬКИЙ.

Гроші МВФ Україну вже не врятують?

Україна не домовилася з МВФ про отримання чергового кредитного траншу. Водночас серед аналітиків існує думка, що «незворотні процеси» в українській економіці вже не спинити навіть грошима від валютного фонду.

З чергових переговорів з Міжнародним валютним фондом (МВФ) українська делегація повернулася ні з чим. Фонд не надав Україні чергового траншу кредиту. У Вашингтоні наполягають, аби український уряд підвищив тарифи на житлово-комунальні послуги. Зрозуміло, що піти на таке українська влада перед виборами не може, тож запропонувала МВФ свій варіант компромісу: замість підняття тарифів – жорстка енергоощадність населення. Для цього уряд пропонуватиме українцям кредитуватися.

«У нас повинні бути кредитні лінії для населення, щоб люди могли замінити вікна, двері, щоб займатися енергозбереженням за рахунок зменшення кількості витрат газу», — наголошує віце-прем’єр міністр Сергій Тігіпко. Він переконаний, що фонд має пристати на пропозицію української сторони.

Утім, експерти вважають позицію української влади надмірно самовпевненою. «Спочатку треба зробити домашню роботу, а потім йти і клянчити гроші. А то чиновники не хочуть реформувати «Нафтогаз», а зробити все за рахунок населення. Це не спрацює», — прокоментував Deutsche Welle виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна Дмитро Боярчук. Разом з тим, за його словами, нині українська економіка регресує через охолодження європейської економіки та звуження ринків збуту. Ситуацію можна змінити, поліпшуючи торгівельний баланс та зменшуючи ймовірні наслідки «валютного шоку».

Водночас, експерт вважає, що Україні гроші МВФ не допоможуть. «Їх не можна витрачати на валютні інтервенції. Це мертві гроші. Черговий кредит вже не допоможе», — переконаний Боярчук. Гроші МВФ зараз можуть стати хіба що позитивним сигналом для іноземних інвесторів. Однак на загальному фоні погіршення економічної та політичної ситуації в країні розраховувати на цей ефект не варто, каже експерт.

Переговори між Україною та Міжнародним валютним фондом сторони мають намір продовжити за кілька тижнів.

Лілія Гришко

У Луцьку прокуратура опротестувала рішення міськради про заборону на розміщення радянської символіки, яка була прийнята депутатами 20 квітня 2011 року.

Як повідомляє відділ інформаційної роботи міської ради, 10 січня відбудеться 19-та позачергова сесія міськради, на розгляд якої буде винесено питання «Про розгляд протесту прокурора міста Луцька на рішення міської ради від 20.04.2011 №9/1 „Про заборону розміщення радянської символіки у м. Луцьку“».

На сесію запрошено заступників міського голови, прокурора Луцька, депутатів обласної ради, обраних у мажоритарних округах міста, членів виконавчого комітету міськради, окремих керівників виконавчих органів міської ради, представників засобів масової інформації.

Нагадаємо, 25 травня 2011 року прокуратура Львівської області опротестувала рішення Львівської міської ради про заборону використовувати під час святкування Дня перемоги радянської і нацистської символіки.

Окружний адміністративний суд м.Києва відмовив у задоволенні позову Григорія Ангела до голови ВРУ В.Литвина щодо забезпечення режиму обов’язкового подання інформації на сесійних засіданнях парламенту державною мовою.

“Відповідну постанову ухвалила колегія суддів ще 13 грудня. Однак, сам текст постанови нам видали лише минулого робочого дня. З огляду на повну безглуздість вердикту суду мусіли дочекатись офіційного документу аби бодай щось прокоментувати” – ділиться своїми враженнями заступник голови Української Республіканської партії Ростислав Новоженець.

“Передісторія справи така. З ініціативою судового позову виступила Львівська КО УРП. 11 серпня член нашої партії юрист Г.Ангел скерував до Києва адміністративний позов. Аби уникнути транспортних витрат львів’яни звернулись до Центрального Проводу партії і справу, за дорученням Левка Лук’яненка, вже супроводжував керівник юридичної колегії УРП Віктор Пророк. Він звернувся до групи народних депутатів і ті, в кількості 4-х осіб, а саме: Шишкіної Е., Тарана В., Кульчицького М., Гнаткевича Ю., 17 листопада скерували голові ВРУ В.Литвину депутатське звернення щодо забезпечення перекладу державною мовою виступів народних депутатів України. Листом від 29 листопада В.Литвин надав відповідь нардепу Шишкіній Е. Зокрема, голова ВРУ наголошує, що народні депутати України зобов’язані володіти державною мовою, а також він вважає, що промовці, які є народними депутатами і виступають на пленарному засіданні недержавною мовою грубо порушують Регламент ВРУ. Однак, представник В.Литвина у суді дотримується іншої думки. Він заявив дослівно (увага!), що позивач не звертався до відповідача з відповідним запитом щодо забезпечення перекладу виступів народних депутатів на відповідних сесіях ВРУ. За цією логікою, кожен громадянин має звернутися в усі можливі інстанції аби колинебудь його права не були порушені – інакше порушення є законними. Абсурд тай годі! Далі більше. Суд наголошує, що згідно Закону України про мови від 1989 року учасникам республіканських конференцій ( прирівнюють до сесій ВРУ) гарантується право вибору мови виступу із забезпеченням перекладу, а переклад його виступу за Регламентом ВРУ забезпечує Апарат ВРУ. Що і треба було довести! Та постанова суду цілком протилежна. Адже, позивач, виявляється, не наділений повноваженнями щодо здійснення захисту прав та інтересів інших громадян. Крапка.”

“Це держава абсурду!” – резюмує далі Р.Новоженець. “Але ми таки будемо подавати апеляцію. Хай світ бачить, які невігласи чи то пак відверті вороги керують Україною. Нехай також отямляться наші опозиційні партії і припинять включати до виборчих списків телепнів, які не здатні оволодіти державною мовою або принципово її ігнорують, що є ще більшим злом.”

Прес-служба УРП

8 грудня відбулося засідання у Галицькому районному суді міста Львова, де розглядався позов Григорія Ангела стосовно знесення монументу слави по вулиці Стрийській.

Як відомо, Г.Ангел та Львівська крайова організація Української Республіканської партії вважають згаданий монумент символом радянського тоталітарного режиму та, посилаючись на рішення Львівської обласної ради про знесення таких символів вимагають нарешті виконати це рішення. Раніше заступник голови УРП Ростислав Новоженець заявляв, що громада Львова повинна змусити міського голову Садового демонтувати цей радянський пам’ятник через рішення суду, оскільки є очевидним, що політичної волі на це в нього наразі бракує.

Про те, як проходив і чим закінчився розгляд справи, ми запитали у позивача.

— Пане Григорію, які враження у Вас залишились від вчорашнього засідання? Хто взагалі Вам опонує? Хіба міська влада проти знесення символів тоталітарного режиму?

— Взагалі-то виявилося, що у патріотичному Львові домогтися виконання рішення двадцятирічної давнини не так уже й просто. Здавалося б, справа зрозуміла й рішення може бути тільки одне – демонтувати монумент. Але судіть самі про те, як розпочався судовий процес і чим, відповідно, він може завершитися.

Читати запис повністю. »

Чи залишать московських окупантів без ідола?

Завтра, 8 грудня, Галицький районний суд міста Львова проведе чергове засідання у справі про демонтаж так званого монументу слави, що був встановлений за радянських часів на вулиці Стрийській.

Нагадаємо, що позивачем виступає юрист Львівської крайової організації Української Республіканської партії Григорій Ангел. Монумент, вважають республіканці, не тільки є анахронізмом періоду московсько-комуністичної окупації України, але й зараз відіграє деструктивну роль у громадсько-політичному житті Львова. Зокрема, саме біля нього з будь-якого приводу збираються різноманітні проросійські, комуністичні та інші ультраліві сили, виголошують антиукраїнські гасла чи закликають до відновлення СРСР. Тож не дивно, що і захисниками монументу також виступають місцеві комуністи.

В УРП розповіли, що на сьогодні мають більш сильну позицію, аби відстоювати інтереси громади. Бо нарешті дочекалися бодай офіційного документу від міськради. Не зважаючи на те, що запит стосовно статусу «монументу слави» був скерований туди ще на початку листопада, відповідь від департаменту містобудування прийшла лише зараз. Уній, зокрема, мовиться, що «рішенням комітету Львівської обласної ради від 17.03.1992 р. № 279 «Про зняття з державного обліку пам’яток історії та культури Львівської області»… монумент Бойової Слави Радянських Збройних Сил на вул. Стрийській знятий з державного обліку», і «у м. Львові не взятий на баланс».

Крім того, твердиться в документі, згаданий монумент взагалі не має жодного балансоутримувача.

Аналогічна відповідь надійшла з Управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА.

Що ж на сьогодні заважає прийняти остаточне рішення про демонтаж монументу? Із цим запитанням ми звернулися до заступника голови Української Республіканської партії Ростислава Новоженця.

— Юридичні і моральні аргументи для цього є в достатній кількості. Необхідна лише політична воля, — сказав Р.Новоженець. – Оскільки зазначений пам’ятник вилучений з державного реєстру і не перебуває на балансі в жодній організації, то по суті він існує незаконно. Аби уникнути кривотлумачень, необхідно лишень рішення сесії Львівської міської ради. Але для цього необхідний ініціатор. Таким ініціатором, що внесе питання про демонтаж пам’ятника радянським окупантам, за задумом УРП, має стати міський голова. А так як він не хоче робити цього добровільно, ми сподіваємося, що змусить його до цього Галицький районний суд.

Нагадаємо, судове засідання відбудеться завтра, 8 грудня о 16-й годині по вулиці Чоловського, 2 у Львові.

Львівська крайова організація Української Республіканської партії нещодавно звернулася до Генпрокуратури України з вимогою розібратися з діями Азарова, який підписав з Московським ханством угоду про зону вільної торгівлі. На якій підставі? Є закони, які говорять про євроінтеграцію. Україна нібито хоче зони вільної торгівлі з ЄС. А тут – рух у протилежний бік без будь-якого попередження народу України.

Зрештою, отримала реальний термін ув’язнення колишня прем’єр Юлія Тимошенко – за перевищення повноважень. Вона, як сказав суддя, не мала права підписувати самостійно підписувати міжнародні документи. Тож, цілком логічно було би припустити, що й Азаров подібних прав не має. Однак…

Як сказано в офіційній відповіді ГПУ за підписом начальника відділу інтересів держави у сфері кредитно-фінансової, митної, інвестиційної діяльності В.Чижиковського, відповідно до Закону України «Про міжнародні договори України», «вищі посадові особи держави мають право вести переговори і підписувати міжнародні договори України без спеціальних повноважень».

Тож, виходить, що або Тимошенко посадили без будь-яких законних підстав, хоча б і формальних. Або ж Генпрокуратура чудово послугується подвійними стандартами – що не можна Тимошенко – те можна Азарову.