Третього квітня ц.р. Іванові Дем’янюку виповнилося би 92 роки. Але він помер за кілька тижнів до свого дня народження. Чому смерть літньої людини варто вважати вбивством, пояснювали депутат Львівської облради Михайло Барбара та заступник голови Української республіканської партії Ростислав Новоженець.

Прес-конференцію на тему: «Вбивство Івана Дем’янюка – виконавці і замовники» третього квітня Р.Новоженець та М.Барбара провели у приміщенні Львівської обласної ради. Пропонуємо до уваги читача основні тези політиків, висловлені у їхніх виступах перед журналістами.

Михайло Барбара:

— Дем’янюка судили у США, Ізраїлі та Німеччині. Свою лепту внесли КДБ, а потім і російські спецслужби. Дем’янюка намагалися естрадувати до себе іспанські органи влади, навіть жалілися французькі «борці опору». Але найстрашніше, що ця людина була абсолютно невинна. І це підтвердив судовий процес в Ізраїлі, що тривав з 1988-го по 1993-й рік.

Іван Дем’янюк змушений був п’ять років сидіти у камері смертників. На ізраїльському процесі було 92 засідання, у ньому взяли участь 800 тисяч людей. І коли верховний суд Ізраїлю скасував обвинувачувальний вирок та виправдав Івана Дем’янюка, було доведено, що Івана Дем’янюк – не та особа, котру називали Іваном Грозним.

Але на жаль, навіть після цього американське правосуддя видало його в руки німецького. Німеччина, котра розв’язала війну проти Радянського Союзу, почала судити українця. Іван Дем’янюк ніколи не був українським націоналістом, ніколи не був нацистом, а просто був солдатом Радянської армії, котрий потрапив у полон у 1942 році в Криму. І потім німці його як полоненого судили, звинувачували у страшних гріхах, яких він ніколи не робив.

Читати запис повністю. »

У продовження: Саркозі – представник середнього класу, а Янукович…

300 українців задекларували свої доходи за 2011 рік на суму від 1 млн. грн до 1 млрд грн. Як повідомили у прес-службі Державної податкової служби України (ДПСУ), про це свідчать попередні дані аналізу поданих декларацій. Всього з початку року свої доходи за 2011 рік задекларували 200 тис. громадян на суму понад 5 млрд грн. Загалом повинні сплатити 115 млн. грн податків.

До речі, у Франції, наприклад, мільйонерів налічується приблизно 4 мільйони. Щоправда, не гривневих, а доларових, відтак «гривневих» мільйонерів французів, мабуть, взагалі без ліку. Президент цієї країни Ніколя Саркозі за своїми статкими, вочевидь, належить до французького середнього класу, що само по собі далеко віддаляє його від такого президента, як Янукович.

Не тільки Віктор Федорович, але його син уже фактично знаходиться у списку найбагатших українців.

Старший син президента Віктора Януковича — Олександр потрапив до рейтингу найбагатших українців. Такі результати шостого щорічного рейтингу «200 самих багатих людей України», який провів журнал Фокус.

Статки Януковича-молодшого журнал оцінив в 96,4 млн. доларів, завдяки чому син президента одразу посів 103 місце.

У той же час друге місце в рейтингу посів росіянин Вадим Новинський.

Бізнес-партнер Рината Ахметова за рік збільшив статки на 63% до 4,373 мільярди доларів. Йому вдалося обігнати практично беззмінних лідерів — Ігоря Коломойського, Геннадія Боголюбова й Віктора Пінчука.

Водночас видання поки не повідомляє, хто потрапив у першу десятку.

Для складання рейтингу журнал оцінює тільки видимі активи компаній на підставі офіційних даних, публічної інформації, консультацій з експертами й даних, наданих самими власниками.

У рейтингу не оцінюються активи, що перебувають у пасивному управлінні, право власності учасника на які чітко не простежується, і особисте майно.

На батьківщині Василя Кука відкриють музей УПА

У Львові розглядають питання про відкриття експозиції, присвяченої Українській повстанській армії, в історико–краєзнавчому музеї смт. Красне Буського району.

Ідея музейного проекту в селищі Красне виникла декілька років тому, коли пішов з життя останній головнокомандувач УПА Василь Кук. Він народився у Красному, тут його поховано.

За ініціативою громадськості, місцевих ентузіастів-краєзнавців і депутатів прийнято рішення створити просвітницько-культурний центр, до якого ввійдуть бібліотека та історико-краєзнавчий музей, більшість експонатів якого буде присвячено національно-визвольним змаганням, історії УПА, головнокомандувачу Василю Куку.

У даний час у будівлі майбутнього центру проведено капітальний ремонт і розпочато благоустрій навколишньої території. Зібрано етнографічні та археологічні матеріали, фотокопії історичних документів, світлини, книги та персональні речі Василя Кука, виготовлено частину стендів. Відкриття заплановано на 7 жовтня – у День селища Красне, напередодні 70-ї річниці УПА.

Криївка складається з двох частин, розташованих 15 м одна від одної і з’єднаних переходом, вона знаходиться на відстані 1,5 км від с.Басівка. У 70-х роках минулого століття криївка провалилася. Громадськість про пам’ятку довідалася завдяки свідченням учасниці останнього бою УПА на Львівщині, який відбувся 16 серпня 1955 р. в с.Басівка, Володимири Кулик.

Планується, що музей-криївка входитиме в маршрут місцями національно-визвольних змагань 40-50-х років на Львівщині. У цей маршрут також будуть включені тюрма на Лонського у Львові, музей Р.Шухевича у Білогорщі, підпільний штаб Р.Шухевича в с. Грімно Городоцького району, музей пам’яті жертв сталінських репресій в смт. Щирець. Уже зібрано необхідні матеріали для видачі путівника–маршруту національно-визвольними змаганнями.

Як відомо, у грудні 2011 року Львівська облрада проголосила 2012 рік Роком УПА. 23 лютого 2012-го голова Львівської ОДА підписав необхідне розпорядження.

У четвер у Дніпропетровську молодіжні організації патріотичного спрямування розпочали безстрокову акцію пропаганди та агітації «Наше місто – Січеслав». Про це заявили на зібранні біля пам’ятника Богдану Хмельницькому.

Як сказав керівник обласної молодіжної громадської організації «Сокіл» Денис Ковальов, студенти мають на меті у різний спосіб розповідати жителям «про героїчне минуле міста без радянських шаблонів» і довести, що «Січеслав – гідна назва для міста з козацькою спадщиною».

За словами Ковальова, учасники кампанії виставлять намет у центральній частині міста, роздаватимуть інформаційні матеріали та листівки щодо перейменування, проводитимуть пікети.

Раніше у міській раді заявляли, що процедура перейменування Дніпропетровська потребує значних коштів, відтак поки що виглядає нереальною. Водночас частина депутатів говорила, що не проти змінити назву міста на «Дніпро», прибравши з неї прізвище Петровського.

За останні 15 років громадськість Дніпропетровська обговорювала близько десятка нових назв міста, починаючи від «Дніпровськ» і закінчуючи «Дикополем».

Новоженець очолив делегацію зі співпраці з ЄС та НАТО

Голова благодійного фонду «Україна-Русь» Ростислав Новоженець очолив неурядову делегацію України до Польщі у рамках співпраці з ЄС та НАТО.

До складу делегації увійшли також представники державних структур.

Протягом п’яти днів учасники делегації перебуватимуть у Кракові та Варшаві, де вивчатимуть відповідний польський досвід, у тому числі й органів місцевого самоврядування.

Відбудеться стажування учасників делегації в рамках проекту «Адміністрація і Позаурядові організації».

На держканали повертаються «темники»?

Держкомітет з телерадіомовлення розсилає на обласні ТРК листи, у яких просить запустити програми щодо соцініціатив Януковича, а також про інші сюжети. Видання «Центр» наводить копію листа за підписом глави Держкомітету Олександра Курдіновича, направленого генеральним директорам обласних і регіональних держтелерадіокомпаній, ГТРК «Крим». Лист був розісланий 13 березня з позначкою «Терміново!».

Курдінович просить «терміново створити (або адаптувати існуючі формати теле- і радіопрограм) і запустити в ефір з 15 березня 2012 року спеціальні лінійки програм за участю керівників і/або представників органів місцевої влади, відомих фахівців і експертів».

Програми повинні бути присвячені «роз’ясненню й обговоренню соціальних ініціатив, озвучених президентом Януковичем на розширеному засіданні Кабінету Міністрів, що відбулося 7 березня 2012 року». Такі програми мають виходити в ефір не рідше двох разів у тиждень.

Звіт про результати керівники мають до 16 березня відправити факсом або на електронну пошту головного фахівця відділу координації висвітлення суспільно значимих заходів і реформ Держкомтелерадіо Олександра Поливача.

У цей же день Поливач розіслав у місцеві ТРК листи із проханням розмістити у вечірніх випусках новин або в рамках спеціальних рубрик наступні сюжети:

— про зустріч президентів України й Туркменістану,

— про зустріч українського президента із главою Верховної Ради й лідерами парламентських фракцій,

— про зустріч прем’єра Азарова із представниками іноземних компаній, які працюють в Україні,

— про ознайомлення Азарова з ходом будівництва метрополітену в напрямку станцій метро «Іподром» і «Одеська площа» у Києві.

Список сюжетів, рекомендованих для видачі в ефір ГТРК, був розісланий і 14 березня:

— про відвідування президентами України й Туркменістану вистави для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки,

— про чергове засідання Кабміну України,

— про засідання Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства при президенті,

— про парламентські слухання на тему освіти в сільській місцевості.

Держдума РФ 13 березня має намір ратифікувати угоду про культурні центри, яку було підписано між Росією і Україною ще 14 років тому. Створювати такі центри для російської гуманітарної експансії почнуть зі Львова.

Парламентський комітет у справах СНД і зв’язків зі співвітчизниками рекомендував Держдумі Російської Федерації ратифікувати угоду про інформаційно-культурні центри, яку було укладено між Росією і Україною ще 14 років тому.

«Ми запропонували палаті розглянути це питання на своєму найближчому засіданні 13 березня», — повідомив глава профільного комітету Держдуми Леонід Слуцький. Він нагадав, що дана угода була підписана сторонами ще у 1998 році. Українська сторона ратифікувала її наступного року. «Тепер це, перш за все, наш давній борг перед Україною», — зазначив парламентарій.

За його словами ратифікація дасть новий поштовх для «взаємного культурного проникнення, в тому числі створить додаткові можливості для „російської гуманітарної експансії“. Він додав, що угода закладає основи для створення нових культурних установ, яких в даний час діє всього дві — у Москві та Києві», — сказав Слуцький.

«В Україні поширення таких культурних центрів потрібно починати зі Львова, де переважають націоналістичні настрої. Саме в цьому місті російські культурні центри будуть надзвичайно важливі», — вважає він.

За його словами, серед завдань інформаційно-культурних центрів буде влаштування виставок художніх творів, виробів народної творчості, створення громадських рад та клубів за різними напрямками. Культурні центри також займуться методичною допомогою науковцям і викладачам мови та літератури народів своїх країн, що працюють у місцевих наукових і навчальних установах.

Хоч тушкою, хоч опудалом, але при владі!

Ви помітили, як різко змінилася риторика представників Партії Регіонів? Вчорашні запеклі русифікатори раз-по-раз виголошують такі промови, що їх уже мало не до радикальних націоналістів зарахувати можна. Ось і вчора одна відома регіоналка у прямому телеефірі договорилася до того, що проголосила імовірний союз ПР та «Свободи»…

Такі метаморфози мали б, звичайно, викликати неабияку підозру у пересічного глядача. Принаймні тому, що новонавернені «патріоти» розмовляють російською мовою. Ну не буває таких українських націоналістів! Проте все, зрештою, пояснюється дуже просто: попереду вибори, а на тлі різких антиукраїнських заяв і дій Путіна відверто проросійська політика, вочевидь, відганятиме від ПР дедалі більше електорату. Принаймні, не може ж допустити влада, щоб симпатії мас активно переходили до націонал-патріотичного табору. І почалися загравання з народом.

На Львівщині цей процес виглядає дещо інакше. Вчора у селі Білогорща біля Львова місцеві політики разом з громадою відзначали пам’ять Романа Шухевича (була річниця загибелі головного командира УПА). Попри те, що між депутатами облради та головою ОДА Михайлом Костюком напередодні виникла гостра політична сварка, це не завадило представнику президентської вертикалі разом із опонентами покладати квіти і вшановувати пам’ять Шухевича.

До речі, на цьому ж заході був примутній увесь «цвіт» львівської Партії Регіонів. Вони, мовляв, також націоналісти…

Але ж стривайте, яким би щирим не був М.Костюк – він представник президента Януковича. Саме того Януковича, на початку правління якого Шухевич та Бандера були позбавлені звань Героїв України. Саме того, однопартійці якого бризкали піною з рота, розповідаючи, як вони ненавидять «гіліційських фашистів» і як оті самі «бєндєровци» «стріляти в спину їхнім батькам»!

Отож, маємо повернення до політики кумівських часів, коли якийсь депутат чи урядовець їхав на захід і говорив одне, а потім їхав на схід України – і розповідав прямо протилежне. Суцільна безідейність і безпринципність. Щоб втриматися при владі, вони говоритимуть лише те, що від них захочуть почути. Мета ж перебування при владі давно всім відома.

Розкуркулення – злочинна сталінська політика, спрямована на пограбування селян, доведення їх до суцільного зубожіння та масового виморювання голодом.

Давайте порівняємо, чи можна провести аналогію сталінського розкуркулення з соціальною політикою нинішньої української влади. Пенсійна реформа відібрала сподівання більш-менш гідно жити в старості. Податкова реформа практично знищила сучасних «куркулів» — представників малого бізнесу, що здобули бодай якісь статки без «допомоги влади». У кого б ще щось відібрати? Стривайте, подумала собі влада, в Україні є ще мільйони власників авто, а машини, як відомо, чогось таки варті!

І процес пішов. За останні три тижні ДАІ вже вилучила (відібрала) понад 60 авто. Підставою для цього стала постанова Кабміну № 54 від 25 січня 2012 року, яка дозволяє відбирати майно у тих, хто заборгував за комунальні послуги чи не сплатив кредит. Немає жодних підстав думати, що 60 конфіскованих авто перетворяться до кінця року у 60 чи 600 тисяч – боржників в Україні багато, бо все дорого, а заробляти нема де.

Цю ситуацію прокоментував голова правління Міжнародної ліги захисту прав громадян Едуард Багіров: «З моральної точки зору це хибний метод. На початку 90-х в українців зникли мільярди карбованців заощаджень. Потім почалися затримки із зарплатами. Цих грошей держава і досі не повернула. А зараз вимагає, щоб населення повертало їй. Про борги перед ЖКГ заговорили, коли державні комунальні компанії стали на 90% приватними».

Та залишимо в спокої моральний аспект, яким в Україні давно не пахне. Ми звертаємо увагу на інше. Вилучені автомобілі потрапляють на над дорогі штраф майданчики, що є звичайним здирництвом. А крім того, чи відомо авторам постанови, скільки автомобілів знаходяться де-юре у користуванні, а де-факто у володінні не їх формальних власників, а тих, хто придбав їх за так званими генеральними дорученнями? Законодавство давно дозволяє так передавати свою власність. Наприклад, у автора цих рядків за останні роки придбали два автомобіля за дорученнями, і сам я керую машиною, оформленою на інше особу.

Отож, кого цікавить, що за борги одних будуть позбавлені засобів пересування інші? Нікого. Майже з абсолютною точністю повторюється ситуація, що виникла за часів керування МВС нині засудженим Юрієм Луценком. Порушували правила водії, а так звані листи щастя з величезними штрафами отримували власники автомашин. Ані справедливістю, ані законом як тоді не пахло, так і тепер не пахне. Є лише тупе більшовицьке бажання відібрати у когось власність і, схоже на те, тихе сподівання влади на те, що чим більше зубожіє населення, тим менше шансів, що воно знову вийде на майдан. Чи не так?

Чим закінчиться правління Януковича?

Коли саме закінчиться правління Януковича в Україні – насправді не можуть передбачити навіть найдосвідченіші експерти. Але якими стануть українці, переживши цей «урок демократії», тобто, наслідки власної безвідповідальності під час голосування на виборах президента держави, — вже потрошки стає очевидним.

Янукович рано чи пізно вимушений буде піти. Бо всьому рано чи пізно приходить кінець. Аби з’ясувати, що саме чекає на нас в Україні без Януковича, не тільки пострадянській, але й постянуковичівській, ми іще наприкінці минулого року розпочали опитування читачів нашого Інтернет-видання «Дух волі», поставивши просте, на перший погляд, запитання: «Чим закінчиться правління Януковича?»

Зрозуміло, щодо об’єктивності до таких досліджень у будь-якого розумного читача мають виникати певні сумніви. Адже надто багато останнім часом оприлюднюється «соціологічних» та інших псевдодосліджень, котрі проводяться з однією лише метою – підтвердити замовлений тими чи іншими політиками результат. Проте ми наполягаємо, що наше опитування може претендувати на близькість до об’єктивної думки національносвідомої частини громади з кількох причин:

1. Читачі сайту «Дух волі» в абсолютній більшості – дорослі люди зі сформованою свідомістю українця-патріота, котрі просто не будуть кривити душею чи брати участь у соціологічних виставах.

2. За час дослідження у ньому взяли участь понад півтисячі осіб. Ми не називаємо точну цифру, бо все ж не впевнені, що хтось не проголосував двічі-тричі. Це – з одного боку. А з іншого боку, коли б ми хотіли щось «підправити» власними силами, то очевидно – показали б на порядок-два більшу кількість учасників опитування (відповідно до кількості унікальних відвідувачів сайту можна було б «намалювати» тисяч 10-15).

Отож, просимо нам вірити й оприлюднюємо такі результати опитування, котрі, відверто кажучи, нас самих не дуже порадували.

На запитання: «Чим закінчиться правління Януковича?» було дано чотири варіанти відповідей. А саме:

— У свідомості абсолютної більшості українців росіяни більше вже не будуть асоціюватися з «братнім народом» — 46,6%.

— І після Януковича нічого не зміниться. Ми й надалі ходитимемо по колу – 27,4%.

— Зі зміною влади українців сприйматимуть як справжніх європейців у цілому світі – 16,2%.

— Україна надовго увійде до т. зв. «русского міра» – 9,9%.

Про що можуть свідчити такі дані?

Передовсім, ми не сподівалися на аж такий песимізм наших читачів. Адже відповідь на друге запитання яскраво свідчить про те, що понад чверть із них зневірилася у майбутньому України. Прикро, але факт…

Далі – констатація повного абсурду політики Януковича (якщо така політика взагалі існує). Коли президент, котрий робить все на користь сусідньої Росії, в результаті переконує майже половину аудиторії в тому, що Росія – ворог, а не «братній народ», — тут варто замислитися не лише націонал-патріотам, але й навіть тим москвофілам, котрі б душу віддали, аби лише «гаваріть па русскі». Власне, дуже напрошується зацитувати фразу з одного радянського фільму, знятого за мотивами твору Булгакова: «Рукі золоті. За що не візьметься – все на друзки розлітається!».

Зрештою, радує низький відсоток фаталістів, котрі обирали четвертий варіант відповіді. А також те, що рівень оптимізму серед нашої аудиторії досі присутній у чималій кількості (третій варіант). Люди, котрі обрали цю відповідь, вочевидь, сподіваються на щось подібне до помаранчевої революції, ось тільки зі значно кращим результатом.

Тепер запрошуємо наших читачів взяти участь у наступному опитуванні «Духу волі», котре стосується очікуваний результатах на наступних виборах до Верховної Ради». Як і раніше, форма опитування розташована на нашому сайті «Дух волі» зліва у нижній частині.