19 червня парламентська опозиція використала останній свій козир. І треба сказати, що бездарно.

На виконання одного з пунктів власної передвиборної програми депутати опозиційних фракцій не додали 33 голоси за внесений ними ж законопроект щодо скасування сумнозвісних Харківських угод. Отож, окупаційний російський Чорноморський Флот залишатиметься в Україні до 1942 року.

Не важливо чи були відсутні, а чи не голосували народні депутати, але факт залишається фактом: фракція “Батьківщина” не додала 22 голоси, “УДАР” – 8 і “Свобода” – 3. Не підтримали скасування ворожих для України договорів 2010 року такі знакові опозиціонери як Турчинов, Терьохін, Кожем’якін, Парубій, Катеринчук, Матіос, брат Тягнибока Андрій.

Не має великого значення і те, чи був шанс набрати у парламенті більшість голосів аби анулювати зазначені Угоди. Але продемонструвати суспільству власну політичну волю, згуртованість і дисципліну опозиціонери просто були зобов’язані.

Попередньо парламентська опозиція також завинила у провалі інших власних законопроектів, що були широко розрекламовані під час виборчої кампанії. Це – скасування депутатських пільг, відміна недоторканості депутатів, перегляд пенсійної реформи.

Отож, голосуванням 19 червня поставлено товстелезну крапку – жодна з передвиборних обіцянок опозиції не виконана. Не будемо згадувати популістський заклик опозиціонерів щодо імпічменту президента. Нашому б теляті та вовка з’їсти (тут 226 голосів набрати не можуть, не те що – 300).

Опозиція запевняла, що не допустить виступів у ВРУ недержавною мовою. Російською у парламенті як виступали так і виступають (щоправда тепер під вигуки свободівців “українською!”, але краще було б щоразу пояснювати публічно, що виступи іншими мовами крім української є незаконними).

Опозиція гарантувала, що вижене з парламенту перших тушок – Табалових. Зрадники батько й син Табалови преспокійно ходять на парламентські засідання, а лава тушок вже поповнилась новими прізвищами.

Очевидно, що парламентська опозиція себе вичерпала. І не важливо зараз чи це пов’язано із тиском із зовні. Треба було у депутатський корпус залучати перевірених часом опозицірнерів, зокрема, і з інших партій, а не вразливих до впливів влади бізнесменів, чи осіб, що мають проблеми із законом або по своїй натурі є слабаками.

І якщо у такому стані опозиційний табір підійде до президентських виборів – програш опозиційного кандидата гарантований!

Єдиний вихід з положення – це чимшвидше розпустити нинішній склад Верховної Ради України. Адже зрозуміло, що і надалі жодна пропозиція чи законопрект від опозиції у парламенті проголосовано не буде! Для чого гаяти час до 2017 року!? Аби громадськість остаточно розчарувалась в опозиції? Чи дати можливість антиукраїнській більшості наштампувати ще силу-силенну антиукраїнських законів!?

Єдине, що може доброго зробити нинішня парламентська опозиція, покидаючи ВРУ, це з підтримкою народу добитись повернення у редакцію закону про вибори пропорційної системи, ввівши туди відкриті списки. Альтернативи перезавантаженню Верховної Ради України немає. Тоді для опозиції та України з’явиться шанс не змарнувати 2015 рік.

Ростислав Новоженець, заступник голови Української Республіканської партії