Старі правила від нової влади

«Від КАТ» — саме таке прізвисько причепилося до запропонованою владою проекту нового Податкового Кодексу України. Чи даремно? Кодекс викликав справжнє обурення не тільки у середовищі опозиціонерів, але й підприємців. Від того, яким буде цей документ, залежить, скільки робочих місць генеруватиме українська економіка, якими будуть зарплати і пенсії. Але, на думку критиків, нинішня влада замість вирішити на законодавчому рівні застарілі проблеми, пропонує лише «від КАТ» — кодекс від Азарова-Тігіпка».

Загалом, суть реформи податкового законодавства в Україні не така складна, як її часто намагаються змалювати. Принаймні, якщо йдеться про очікування суспільства. Українцям потрібне просте й зрозуміле податкове законодавство без надмірно обтяжуючих ставок різноманітних податків та зборів. Потрібно, щоб це законодавство не змінювалося кожного разу, як у Верховній Раді спрацювали ті чи інші лобісти. Тоді вітчизняні підприємці нарешті змогли б вийти зі становища вічно винуватих перед законом і дихнули б з полегшенням. Можливо, саме такий крок дав би новий потужний поштовх для розвитку економіки. Але…

Розповідаючи про новий податковий кодекс, прем’єр Азаров називає його дуже прогресивним. Тут, мовляв, і ставки податку на прибуток зменшені, і передбачені «тепличні» умови для підприємств, що займаються інноваційною діяльністю. Утім, слухаючи нинішнього голову уряду, неможливо відчепитися від нав’язливої думки: усе, про що він говорить, стосується лише представників великого бізнесу, наприклад, власників металургійних та хімічних заводів. Але ж українська економіка складається далеко не тільки з них.

Скажімо, аналізуючи стан підприємницької діяльності на Львівщині, директор ТзОВ «Галичтехносервіс» Ерік Парсаданян, який взяв активну участь в обговоренні проекту Кодексу, наголошує:

— У Львівській області зареєстровані майже 64 тисячі підприємств. Коли ж підрахувати платежі, які отримує обласний бюджет, то, в середньому, кожне підприємство сплачує 488 грн. на рік. Тому що значна частина цих підприємств є збитковими і не платить податки. На початок другого кварталу 2010-го року загальний збиток підприємств Львівщини склав 417,6 млн. грн., що у 3,8 разу більше, ніж за відповідний період попереднього року.

Вочевидь, проблема існує гостра. І з часом вона набуває дедалі більш загрозливого характеру. Якщо, не зважаючи на усе інше, дивитися тільки на названі цифри, можна зробити висновок, що львівську економіку взагалі потрібно зупиняти. Принаймні, матимемо чистіше повітря, більше вільного часу та не втрачатимемо кошти. Бо хто ж при здоровому глузді розвиває господарку, якщо вона приносить самі лише збитки? Та ситуація набагато більш складна і парадоксальна. Поруч із прибутковими, за офіційною звітністю, підприємствами, без будь-яких проблем існують й одвічно збиткові. Власники не поспішають їх закривати як банкрутів. Мало того, відомі випадки, коли оті збиткові підприємства живуть набагато краще від прибуткових.

На жаль, ця практика склалася не вчора і вже міцно засіла у свідомості українських бізнесменів. Якщо хтось показує збитки та не сплачує податків, то це ще не означає, що він насправді не отримує високі прибутки у «тіні». Цю хворобу також мав би вилікувати новий податковий кодекс.

— Проаналізувавши заплановані доходи бюджету, зокрема міста Львів, можна побачити, що в два рази суб’єкти малого підприємництва за рахунок єдиного податку сплачують більше надходжень, ніж підприємства, які працюють за загальною системою оподаткування, — говорить керівник ГО «Асоціація українських науковців Е.Е.С.» Ігор Лисий. Його слова – ще один аргумент на користь потреби суттєво спростити податкове законодавство України. Адже існуюча досі спрощена система майже повністю звільняє підприємців від величезних ставок податків, а натомість ті, хто повинен їх сплачувати, насправді дають у бюджети ще менше.

— Однак, у цьому кодексі було виявлено понад 5 тисяч недоліків до початку та в процесі незалежного обговорення, — продовжив І.Лисий.

Стривайте, якщо у документі тільки виявлених недоліків 5 тисяч, то наскільки ж складним і каламутним він повинен бути?

— Мені «дуже сподобалася» шоста версія Податкового кодексу, — сказав координатор ЛОГО «Клуб підприємців Львівської області» Андрій Якимів. – Це версія, за коментарем Тігіпка, під назвою «досить непоганий скоро в нас буде кодекс». Я думаю, що це пролунало у багатьох ЗМІ. Мені було б дуже цікаво подивитися на цей кодекс, який має найближчим часом у нас появитися. Запропонований кодекс змінився не більше, ніж на 5%, — іронічно додає він.

До цієї думки долучився і президент Асоціації роботодавців Львівщини, депутат Львівської облради Зеновій Бермес:

— На те, щоб бути проти цього кодексу, є кілька причин, — сказав він. – Прийняття кодексу не усуває тих неприємних наслідків, які ми маємо від економіки… Ті, хто пропонував цей закон, і ті, хто буде голосувати, вони не розуміються на цьому. Адже можна було взяти якусь модель і базувати проект на цьому. Кожен із нас відчуває на собі незрозумілі ситуації. В Україні найменша заробітна плата, більшість продуктів, які ми споживаємо, дорожчі, ніж у наших сусідів. Чому б нам не піти шляхом ЄС, адже ми рухаємося до Європи? Я думаю, що ми й надалі будемо вести боротьбу для того, щоб нарешті в Україні хтось задумався над вибором. Ситуація насправді виглядає трагічно. Мені шкода, що ми, знаходячись біля кордону з ЄС, поводимо себе так ганебно»…

Зважаючи на слова Зеновія Бермеса, не важко дійти до висновку, що зміни до податкового законодавства, які пропонує сьогодні влада, мають не тільки велике значення для економіки, але й відображають політичний курс держави як усередині країни , так і назовні. Питання стоїть доволі просто: або ми житимемо за європейськими стандартами і, таким чином, долучатимемося до західної цивілізації, або повернемося до «совка» і у такому стані навіть не матимемо іншого вибору, окрім як знову плазувати перед Московією. На тему податків і політики – заступник голови Української Республіканської партії, депутат Львівської облради Ростислав Новоженець:

— Давайте розберемося, для чого взагалі нам потрібен новий Податковий кодекс? Зараз податкова система в Україні є напівлегальною. До різноманітних законів додаються десятки підзаконних актів. Підприємець, в якого працює лише кілька людей, просто не в стані усе це опрацювати і, звичайно, не враховує численні зміни у своїй практиці. Тому будь-яка перевірка відразу виявляє порушення законодавства.

Якщо це підприємство не потрапило у «чорний список», — продовжує Р.Новоженець, — можуть розійтися «мирно» через хабар чи штраф. Якщо потрапило, наприклад, керівник чи власник того підприємства неугодний владі або, борони Боже, критикує цю владу, тоді проти представників такого підприємства порушують кримінальні справи або, у кращому випадку, робиться все, щоб підприємство припинило свою діяльність. Завдяки заплутаному законодавству влада може реалізувати гасло: «Бізнес – тільки для своїх!». Але і юридично, і публічно – комар носа не підточить. Бо незнання законів у нас не звільняє від відповідальності, але, з іншого боку, закони настільки часто змінюються та заплутуються, що знати їх для більшості просто неможливо.

Через це сама ідея Податкового кодексу як своєрідної податкової конституції, до якої не буде ніяких доповнень, інструкцій, меморандумів тощо, де всі правила будуть залишатися в одній збірці, є вкрай корисною, — говорить Р.Новоженець. – Інша справа, що що саме в цей Податковий кодекс заклала влада? Бо усе те, що підготовано антинародним режимом Януковича, не може засадничо бути на користь народу загалом і підприємцям зокрема. І навіть якщо Податковий кодекс, на перший погляд, буде прогресивним, то цією владою буде зроблено все, щоб він врешті став таким же батогом і репресивним засобом для бізнесу, як усі попередні закони. Давати будь-які пропозиції до такого документу – марна справа. Адже у Верховній Раді – антинародна антиконституційна більшість, і вона завжди зробить так, як скаже губернатор Малоросії. А він, як ми бачимо, толерує подальше мавпування законодавства з Російської Федерації. При владі сидять люди, котрі ніяк не можуть відмовитися від комплексу молодшого брата. Чому? Чи не тому, що, підігнавши законодавство під один стандарт із Росією, легше буде потім до неї приєднатися?