Новоженець очолив делегацію зі співпраці з ЄС та НАТО

Голова благодійного фонду «Україна-Русь» Ростислав Новоженець очолив неурядову делегацію України до Польщі у рамках співпраці з ЄС та НАТО.

До складу делегації увійшли також представники державних структур.

Протягом п’яти днів учасники делегації перебуватимуть у Кракові та Варшаві, де вивчатимуть відповідний польський досвід, у тому числі й органів місцевого самоврядування.

Відбудеться стажування учасників делегації в рамках проекту «Адміністрація і Позаурядові організації».

Держкомітет з телерадіомовлення розсилає на обласні ТРК листи, у яких просить запустити програми щодо соцініціатив Януковича, а також про інші сюжети. Видання «Центр» наводить копію листа за підписом глави Держкомітету Олександра Курдіновича, направленого генеральним директорам обласних і регіональних держтелерадіокомпаній, ГТРК «Крим». Лист був розісланий 13 березня з позначкою «Терміново!».

Курдінович просить «терміново створити (або адаптувати існуючі формати теле- і радіопрограм) і запустити в ефір з 15 березня 2012 року спеціальні лінійки програм за участю керівників і/або представників органів місцевої влади, відомих фахівців і експертів».

Програми повинні бути присвячені «роз’ясненню й обговоренню соціальних ініціатив, озвучених президентом Януковичем на розширеному засіданні Кабінету Міністрів, що відбулося 7 березня 2012 року». Такі програми мають виходити в ефір не рідше двох разів у тиждень.

Звіт про результати керівники мають до 16 березня відправити факсом або на електронну пошту головного фахівця відділу координації висвітлення суспільно значимих заходів і реформ Держкомтелерадіо Олександра Поливача.

У цей же день Поливач розіслав у місцеві ТРК листи із проханням розмістити у вечірніх випусках новин або в рамках спеціальних рубрик наступні сюжети:

— про зустріч президентів України й Туркменістану,

— про зустріч українського президента із главою Верховної Ради й лідерами парламентських фракцій,

— про зустріч прем’єра Азарова із представниками іноземних компаній, які працюють в Україні,

— про ознайомлення Азарова з ходом будівництва метрополітену в напрямку станцій метро «Іподром» і «Одеська площа» у Києві.

Список сюжетів, рекомендованих для видачі в ефір ГТРК, був розісланий і 14 березня:

— про відвідування президентами України й Туркменістану вистави для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки,

— про чергове засідання Кабміну України,

— про засідання Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства при президенті,

— про парламентські слухання на тему освіти в сільській місцевості.

Держдума РФ 13 березня має намір ратифікувати угоду про культурні центри, яку було підписано між Росією і Україною ще 14 років тому. Створювати такі центри для російської гуманітарної експансії почнуть зі Львова.

Парламентський комітет у справах СНД і зв’язків зі співвітчизниками рекомендував Держдумі Російської Федерації ратифікувати угоду про інформаційно-культурні центри, яку було укладено між Росією і Україною ще 14 років тому.

«Ми запропонували палаті розглянути це питання на своєму найближчому засіданні 13 березня», — повідомив глава профільного комітету Держдуми Леонід Слуцький. Він нагадав, що дана угода була підписана сторонами ще у 1998 році. Українська сторона ратифікувала її наступного року. «Тепер це, перш за все, наш давній борг перед Україною», — зазначив парламентарій.

За його словами ратифікація дасть новий поштовх для «взаємного культурного проникнення, в тому числі створить додаткові можливості для „російської гуманітарної експансії“. Він додав, що угода закладає основи для створення нових культурних установ, яких в даний час діє всього дві — у Москві та Києві», — сказав Слуцький.

«В Україні поширення таких культурних центрів потрібно починати зі Львова, де переважають націоналістичні настрої. Саме в цьому місті російські культурні центри будуть надзвичайно важливі», — вважає він.

За його словами, серед завдань інформаційно-культурних центрів буде влаштування виставок художніх творів, виробів народної творчості, створення громадських рад та клубів за різними напрямками. Культурні центри також займуться методичною допомогою науковцям і викладачам мови та літератури народів своїх країн, що працюють у місцевих наукових і навчальних установах.

Ви помітили, як різко змінилася риторика представників Партії Регіонів? Вчорашні запеклі русифікатори раз-по-раз виголошують такі промови, що їх уже мало не до радикальних націоналістів зарахувати можна. Ось і вчора одна відома регіоналка у прямому телеефірі договорилася до того, що проголосила імовірний союз ПР та «Свободи»…

Такі метаморфози мали б, звичайно, викликати неабияку підозру у пересічного глядача. Принаймні тому, що новонавернені «патріоти» розмовляють російською мовою. Ну не буває таких українських націоналістів! Проте все, зрештою, пояснюється дуже просто: попереду вибори, а на тлі різких антиукраїнських заяв і дій Путіна відверто проросійська політика, вочевидь, відганятиме від ПР дедалі більше електорату. Принаймні, не може ж допустити влада, щоб симпатії мас активно переходили до націонал-патріотичного табору. І почалися загравання з народом.

На Львівщині цей процес виглядає дещо інакше. Вчора у селі Білогорща біля Львова місцеві політики разом з громадою відзначали пам’ять Романа Шухевича (була річниця загибелі головного командира УПА). Попри те, що між депутатами облради та головою ОДА Михайлом Костюком напередодні виникла гостра політична сварка, це не завадило представнику президентської вертикалі разом із опонентами покладати квіти і вшановувати пам’ять Шухевича.

До речі, на цьому ж заході був примутній увесь «цвіт» львівської Партії Регіонів. Вони, мовляв, також націоналісти…

Але ж стривайте, яким би щирим не був М.Костюк – він представник президента Януковича. Саме того Януковича, на початку правління якого Шухевич та Бандера були позбавлені звань Героїв України. Саме того, однопартійці якого бризкали піною з рота, розповідаючи, як вони ненавидять «гіліційських фашистів» і як оті самі «бєндєровци» «стріляти в спину їхнім батькам»!

Отож, маємо повернення до політики кумівських часів, коли якийсь депутат чи урядовець їхав на захід і говорив одне, а потім їхав на схід України – і розповідав прямо протилежне. Суцільна безідейність і безпринципність. Щоб втриматися при владі, вони говоритимуть лише те, що від них захочуть почути. Мета ж перебування при владі давно всім відома.

Розкуркулення – злочинна сталінська політика, спрямована на пограбування селян, доведення їх до суцільного зубожіння та масового виморювання голодом.

Давайте порівняємо, чи можна провести аналогію сталінського розкуркулення з соціальною політикою нинішньої української влади. Пенсійна реформа відібрала сподівання більш-менш гідно жити в старості. Податкова реформа практично знищила сучасних «куркулів» — представників малого бізнесу, що здобули бодай якісь статки без «допомоги влади». У кого б ще щось відібрати? Стривайте, подумала собі влада, в Україні є ще мільйони власників авто, а машини, як відомо, чогось таки варті!

І процес пішов. За останні три тижні ДАІ вже вилучила (відібрала) понад 60 авто. Підставою для цього стала постанова Кабміну № 54 від 25 січня 2012 року, яка дозволяє відбирати майно у тих, хто заборгував за комунальні послуги чи не сплатив кредит. Немає жодних підстав думати, що 60 конфіскованих авто перетворяться до кінця року у 60 чи 600 тисяч – боржників в Україні багато, бо все дорого, а заробляти нема де.

Цю ситуацію прокоментував голова правління Міжнародної ліги захисту прав громадян Едуард Багіров: «З моральної точки зору це хибний метод. На початку 90-х в українців зникли мільярди карбованців заощаджень. Потім почалися затримки із зарплатами. Цих грошей держава і досі не повернула. А зараз вимагає, щоб населення повертало їй. Про борги перед ЖКГ заговорили, коли державні комунальні компанії стали на 90% приватними».

Та залишимо в спокої моральний аспект, яким в Україні давно не пахне. Ми звертаємо увагу на інше. Вилучені автомобілі потрапляють на над дорогі штраф майданчики, що є звичайним здирництвом. А крім того, чи відомо авторам постанови, скільки автомобілів знаходяться де-юре у користуванні, а де-факто у володінні не їх формальних власників, а тих, хто придбав їх за так званими генеральними дорученнями? Законодавство давно дозволяє так передавати свою власність. Наприклад, у автора цих рядків за останні роки придбали два автомобіля за дорученнями, і сам я керую машиною, оформленою на інше особу.

Отож, кого цікавить, що за борги одних будуть позбавлені засобів пересування інші? Нікого. Майже з абсолютною точністю повторюється ситуація, що виникла за часів керування МВС нині засудженим Юрієм Луценком. Порушували правила водії, а так звані листи щастя з величезними штрафами отримували власники автомашин. Ані справедливістю, ані законом як тоді не пахло, так і тепер не пахне. Є лише тупе більшовицьке бажання відібрати у когось власність і, схоже на те, тихе сподівання влади на те, що чим більше зубожіє населення, тим менше шансів, що воно знову вийде на майдан. Чи не так?

Коли саме закінчиться правління Януковича в Україні – насправді не можуть передбачити навіть найдосвідченіші експерти. Але якими стануть українці, переживши цей «урок демократії», тобто, наслідки власної безвідповідальності під час голосування на виборах президента держави, — вже потрошки стає очевидним.

Янукович рано чи пізно вимушений буде піти. Бо всьому рано чи пізно приходить кінець. Аби з’ясувати, що саме чекає на нас в Україні без Януковича, не тільки пострадянській, але й постянуковичівській, ми іще наприкінці минулого року розпочали опитування читачів нашого Інтернет-видання «Дух волі», поставивши просте, на перший погляд, запитання: «Чим закінчиться правління Януковича?»

Зрозуміло, щодо об’єктивності до таких досліджень у будь-якого розумного читача мають виникати певні сумніви. Адже надто багато останнім часом оприлюднюється «соціологічних» та інших псевдодосліджень, котрі проводяться з однією лише метою – підтвердити замовлений тими чи іншими політиками результат. Проте ми наполягаємо, що наше опитування може претендувати на близькість до об’єктивної думки національносвідомої частини громади з кількох причин:

1. Читачі сайту «Дух волі» в абсолютній більшості – дорослі люди зі сформованою свідомістю українця-патріота, котрі просто не будуть кривити душею чи брати участь у соціологічних виставах.

2. За час дослідження у ньому взяли участь понад півтисячі осіб. Ми не називаємо точну цифру, бо все ж не впевнені, що хтось не проголосував двічі-тричі. Це – з одного боку. А з іншого боку, коли б ми хотіли щось «підправити» власними силами, то очевидно – показали б на порядок-два більшу кількість учасників опитування (відповідно до кількості унікальних відвідувачів сайту можна було б «намалювати» тисяч 10-15).

Отож, просимо нам вірити й оприлюднюємо такі результати опитування, котрі, відверто кажучи, нас самих не дуже порадували.

На запитання: «Чим закінчиться правління Януковича?» було дано чотири варіанти відповідей. А саме:

— У свідомості абсолютної більшості українців росіяни більше вже не будуть асоціюватися з «братнім народом» — 46,6%.

— І після Януковича нічого не зміниться. Ми й надалі ходитимемо по колу – 27,4%.

— Зі зміною влади українців сприйматимуть як справжніх європейців у цілому світі – 16,2%.

— Україна надовго увійде до т. зв. «русского міра» – 9,9%.

Про що можуть свідчити такі дані?

Передовсім, ми не сподівалися на аж такий песимізм наших читачів. Адже відповідь на друге запитання яскраво свідчить про те, що понад чверть із них зневірилася у майбутньому України. Прикро, але факт…

Далі – констатація повного абсурду політики Януковича (якщо така політика взагалі існує). Коли президент, котрий робить все на користь сусідньої Росії, в результаті переконує майже половину аудиторії в тому, що Росія – ворог, а не «братній народ», — тут варто замислитися не лише націонал-патріотам, але й навіть тим москвофілам, котрі б душу віддали, аби лише «гаваріть па русскі». Власне, дуже напрошується зацитувати фразу з одного радянського фільму, знятого за мотивами твору Булгакова: «Рукі золоті. За що не візьметься – все на друзки розлітається!».

Зрештою, радує низький відсоток фаталістів, котрі обирали четвертий варіант відповіді. А також те, що рівень оптимізму серед нашої аудиторії досі присутній у чималій кількості (третій варіант). Люди, котрі обрали цю відповідь, вочевидь, сподіваються на щось подібне до помаранчевої революції, ось тільки зі значно кращим результатом.

Тепер запрошуємо наших читачів взяти участь у наступному опитуванні «Духу волі», котре стосується очікуваний результатах на наступних виборах до Верховної Ради». Як і раніше, форма опитування розташована на нашому сайті «Дух волі» зліва у нижній частині.

Світова Конференція Українських Державницьких Організацій (СКУДО) оприлюднила заяву щодо своєї позиції до офіційної української влади, в якій піддала різкій критиці ставлення команди Януковича до закордонного українства.

Заява стала реакцією на аналітичну записку під заголовком „Технології забезпечення інформаційної конкурентоздадності держави в сучасному світі: висновки для України” від Відділу досліджень інформаційного суспільства та інформаційних стратегій при Президентові України. В записці, за словами представників СКУДО, було оприлюднено образливе щодо Світового Конгресу Українців формулювання: «СКУ слід тлумачити максимум як виразника позиції тільки певної частини, або, скоріше, певних кіл української діаспори».

Таким чином, йдеться в заяві, режим Януковича, замість того, щоб дослухатися до зауважень щодо його діяльності, які йдуть від закордонного українства, намагається викривити ситуацію і подати СКУ лише як одну з маргінальних структур, що діють у діаспорі.

Також СКУДО наголосило, що Відділ досліджень інформаційного суспільства та інформаційних стратегій при Президентові України взяв на озброєння методи російської влади, яка через свої подібні структури подає міжнародній спільноті викривлену інформацію про стан подій в країні. У записці прямо називається один такий російський громадський засіб, повністю підконтрольний російській державній владі, як англомовне „Russia Today.” Тільки глянувши на їх інтернет-сторінку можна побачити слова хвальби Медведєву, Путіну, „російській демократії”, а інколи і пасквілі проти «буржуазних українських націоналістів». Тому організації української діаспори, об’єднані довкола СКУДО, відмовляються йти на будь які контакти з режимом Януковича і діятимуть в руслі його, режиму, поборення:

«Нехай Віктор Янукович шукає собі інших партнерів в діаспорі. А ми працюватимемо всіма можливими засобами з українським народом в Україні і в діаспорі та з міжнародним товариством, щоб цей режим Януковича відійшов немов поганий сон, щоб ці два роки повернення до радянщини пішли на смітник історії та, щоб господарем в Україні знов став український народ».

За два роки президентства Віктора Януковича (як відомо, 14 лютого 2010 року Центральна виборча комісія оголосила Віктора Януковича Президентом, — ред.) Україна стала країною надзвичайних ситуацій. Таку думку висловив заступник Голови Верховної Ради України Микола Томенко.

Політик констатував, що зазвичай головним показником діяльності того чи іншого державного політичного діяча є те, як ставляться до нього громадяни і те, якою стала країна за час його роботи. «Якщо говорити про суспільну оцінку діяльності президента, то варто нагадати, що у 2010 році за Віктора Януковича проголосувало практично 49% тих, хто взяв участь у виборах», — нагадав М.Томенко. «Натомість, якби президентські вибори відбулися сьогодні, то різні соціологічні компанії називають цифру підтримки Віктора Януковича як Президента від 12 до 17%», — додав політик. «Отож, майже 70% тих громадян, які підтримували діючого Президента у 2010 році сьогодні або розчарувалися у його діяльності, або не довіряють його діям», — підсумував М.Томенко, повідомили ZAXID.NET у прес-службі політика.

Микола Томенко наголосив, що, якщо брати всіх попередніх президентів, то це своєрідний рекорд недовіри. Однак ще сумнішим висновком дворічної діяльності президента Віктора Януковича на переконання віце-спікера є те, що «за два роки Україна перетворилася в так звану країну надзвичайного стану».

«Щоденно в силу різних обставин, як-то некомпетентність і непрофесійність влади, високий ступінь корупції на всіх рівнях, деморалізації суспільства тощо в Україні відбуваються надзвичайні події: гинуть люди на виробництві, відновився перерозподіл бізнесу, що інколи завершується вбивствами підприємців, стали нормою напади на журналістів, суттєво зросла статистика пограбувань та розбійних нападів тощо», — сказав Микола Томенко. «На фоні цього правоохоронні органи, які повністю втратили довіру населення, сконцентрували свої зусилля на боротьбі з політичною опозицією та журналістами, які, приміром, опублікували інформацію про пошкоджені бігборди Президента», — додав політик.

«Характеристикою надзвичайності, непрогнозованості і нестабільності України є фантастичний відтік капіталу та бізнесменів, які воліють працювати за кордоном, а не в нас», — наголосив Микола Томенко.

Віце-спікер також відмітив, що єдиний позитивний аргумент влади – ЄВРО розбивається об той факт, що лише 2 із 15 збірних іноземних команд погодилися під час Чемпіонату розмістити свої бази в Україні.

Представники влади вдають, що нічого особливого в Страсбурзі не відбулося, тоді як їй пригрозили санкціями за невиконання рекомендацій Ради Європи…

Після ухвалення резолюції ПАРЄ «Функціонування демократичних інституцій в Україні» усередині країни почалася війна інтерпретацій. Опозиціонери доводять, що цей документ став останнім цвяхом у труну режиму Януковича, представники влади вдають, що нічого особливого не сталося. Проте, владі пригрозили санкціями за невиконання рекомендацій Ради Європи.

Протистояння в Страсбурзі обійшлося без рукопашної між українськими представниками. Опозиція заявила про неправомочність окремих депутатів-перебіжчиків представляти БЮТ на міжнародній арені. Українській делегації вдалося відстояти свої повноваження в обмін на обіцянку подумати про ротацію її складу в найближчій перспективі.

Партія влади провела заміну в Моніторинговому комітеті ПАРЄ: Сергія Головатого, який служив вірою і правдою, замінили Юлією Льовочкіною.

Віктор Янукович у Давосі встиг у русі сказати, що резолюція ПАРЄ буде для України корисною. Цікаво, для кого корисною виявилася участь Віктора Федоровича в «Українському ланчі», організованому Віктором Пінчуком. Від запитань про долю Юлії Тимошенко глава держави старанно зманеврував, у газовому питанні вважав за краще використовувати завчені вирази про найдорожчий газ і безальтенативний компроміс із Росією. Досягти якихось успіхів Янукович так і не зміг.

Лідер «Фронту змін» Арсеній Яценюк, який грав роль альтернативи Януковичу, нічим особливим публіку не порадував. Зате зустрівся з Джорджем Соросом. Певно, спілкування з усесвітньо відомим фінансистом мало підкреслити вагомість Арсенія Петровича як лідера опозиції.

Ще перед від`їздом до Давосу Віктор Янукович підписав указ про питання функціонування Конституційної асамблеї. Якщо все піде, як задумано, вже у квітні 100 сміливих і кваліфікованих людей почнуть напрацьовувати проект нового Основного Закону. Оскільки подібний фокус із Конституцією вже мав місце 10 років тому, глава держави поспішив заявити, що залишається прихильником обрання президента всенародно. Ось тільки політичні опоненти йому не повірили.

Невдачею закінчився візит представницької української делегації за океан. Два віце-прем`єри (Клюєв і Тігіпко), посилені новим міністром фінансів Хорошковським, не зуміли переконати МВФ у необхідності відновити кредитування України. Невідомо, чи зіграли свою роль запевняння Миколи Азарова в тому, що наша країна і без позик обійдеться (ще б пак – в уряді одні мультимільйонери), але Микола Янович опосередковано довів, що міняти його поки нема на кого.

Сам Азаров як геолог за освітою шукає можливість зруйнувати російську твердиню в питаннях поставок газу, похвалитися тут успіхами він явно не може.

Тігіпко ж із комсомольським завзяттям обіцяє проводити реформи, нарікаючи на відсутність політичної волі в цьому питанні. Дійсно, дотискати співгромадян, спостерігаючи за падінням власної популярності, Партія регіонів не поспішає, а тому охоче скористається послугами свого «сильноукраїнського» союзника.

Євген Магда

Газові контракти України з Росією не буде переглянуто до 2019 року. Таку думку висловив експерт із енергетичних питань Богдан СОКОЛОВСЬКИЙ у коментарі Інституту Горшеніна напередодні круглого столу на тему: «Газпром» монополізує європейський газовий ринок?», запланованого на 31 січня в інституті.

«Я думаю, що ні цього року, ні в подальші — до 2019 року, контракти по суті своїй не будуть переглянуті. Щодо форми – можливо, але це буде бутафорія, не більше. Росіяни не мають ніякої мотивації до цього – без серйозних поступок стратегічного характеру з нашого боку», — відзначив він.

За словами експерта, одним із аргументів на користь перегляду газових контрактів росіянами міг би стати перехід нашої країни на енергозберігаючі технології. «Це означає реструктуризацію, треба перепрофілювати деякі галузі економіки. Ми споживаємо газу на душу населення, можливо, більш за всіх у світі. Сусідня Польща, яка мало відрізняється за населенням, споживає лише 15 мільярдів кубів газу, і не погано живе. А ми споживаємо до 70 мільярдів кубів газу», — зазначив Б.СОКОЛОВСЬКИЙ.

Другий аргумент, на його думку, це наявність інших джерел і шляхів постачання газу. А третій – збільшення видобутку власного газу. «Сюди відносимо шахтний метан, сланцевий газ і збільшення видобутку на суші. Все це треба робити, а не лише говорити про це. Я дуже сподіваюся, що найближчим часом до цього дійдуть руки», — сказав експерт.

При цьому, на думку Б.СОКОЛОВСЬКОГО, для того щоб накопичити необхідні аргументи для успішних переговорів із Росією, Україні буде потрібно років 5-7. «Якраз підійде час нових контрактів з Росією. І тоді, коли у нас є аргументи, домовитися з росіянами дуже просто ринковими методами: або ми беремо газ на тих умовах, які нас влаштовують, або не беремо взагалі – візьмемо в іншому місці. Але потрібно мати такі місця», — вважає він.

Коментуючи інформацію, що з`явилася в ЗМІ, про те, що «Газпром» сьогодні робить все, щоб не допустити розробку родовищ сланцевого газу в Європі, експерт відзначив: «Існує досвід компаній, які в цьому (видобутку сланцевого газу – УНІАН) вже показали свою ефективність. Зокрема, американські компанії з видобутку сланца в Америці. Вони зараз активно працюють в Польщі, в інших країнах, з геологорозвідки запасів. Думаю, що «Газпром» зараз, шляхом всілякої дипломатії — і відкритої, і закритої, — робить все можливе, щоб залишатися монополістом. Це його природне бажання. З іншого боку, якщо це екстраполювати на нашу ситуацію, то ми маємо знати наміри «Газпрому», враховувати їх, і розвивати те, що нам вдається розвивати», — вважає Б.СОКОЛОВСЬКИЙ.