Загальновідомо, що до донбаському земляцтву в Україні відносяться: президент, прем’єр -міністр, два віце -прем’єра, глава парламенту, секретар Ради нацбезпеки, голова Нацбанку, генпрокурор і глави чотирьох найбільш значущих суден, включаючи Конституційний.

Майже в половині міністерств українського уряду більшість керівних посад належать вихідцям з Донецької та Луганської областей. Аналогічна ситуація спостерігається в Генпрокуратурі, СБУ, судах і на рівні обласної влади. Про це свідчить дослідження, проведене ZN.UA.

ZN.UA вивчило офіційні біографії майже трьохсот чоловік, в чиї функціональні обов’язки входять розробка, прийняття та реалізація рішень у всіх сферах. Вивчалися три критерії: де народився; де навчався і проходив важливі етапі в становленні кар’єри; де знаходиться центр життєвих інтересів — місце проживання, сплати податків, ведення бізнесу. Інформація була взята з відкритих та офіційних джерел.

Розглядалися ті сфери, де президент при вирішенні кадрових питань відіграє ключову роль: склад уряду; складу міністерств на рівні заступників; керівництво служб і нацкомісій; керівництво ГПУ, СБУ, п’яти українських судів і квартети обласної влади (губернатор , прокурор , податківець і міліціонер). Всього 287 чиновникі, що вершать державну політику, що наглядають за законністю та виносять остаточні судові вердикти.

Загальновідомо, що до донбаському земляцтву в Україні відносяться: президент, прем’єр -міністр, два віце-прем’єра, глава парламенту, секретар Ради нацбезпеки, голова Нацбанку, генпрокурор і глави чотирьох найбільш значущих суден, включаючи Конституційний .

Серед міністерств лідерство належить Міністерству енергетики та вугільної промисловості, керівництво якого на 75 % складається з вихідців з Донбасу, Міністерству молоді та спорту (75% ) і Міністерству соціальної політики (66,7 %). Керівництва «стратегічно важливих» МВС і Міндоходов складаються з «донецьких» відповідно на 50 % і 56,7 %.

У міністерствах концентрація донбаського земляцтва прямо відповідає близькості міністерства до силових важелів або великим фінансовим потокам. А порівняння «донбасизація» Гепрокуратури (40% керівного складу) та СБУ (25%) наочно ілюструє, наскільки широко розрослися повноваження першого органу і як нізведени можливості другого.

У квартетах обласної влади уродженці Донбасу не представлені лише в західних областях. Найбільше «донецьких» серед керівників місцевих управлінь Міндоходов (15 осіб) та обласних прокуратур (13) , також 12 «донецьких» очолюють облуправління МВС, 7 — керують областями.

Отримані дані послужили яскравою ілюстрацією того, які важелі та інструменти президент вважає в управлінні державою ключовими. Наприклад , Верховний суд, що має зараз статус «англійської королеви», не має в лавах свого керівництва жодного представника Донеччини. Інша справа Конституційний суд , де таких земляків вісім із вісімнадцяти, або Вищий госпсуд, де з «донецьких степів» походить глава, один з трьох його заступників та керівник апарату .

Будь-який тиск на Україну, який чиниться для того, щоб зробити неможливим підписання Угоди про асоціацію з ЄС є неприйнятним.

Про це заявив європейський комісар з питань розширення та європейської політики сусідства Штефан Фюле.

Він також пояснив, що побоювання російської сторони щодо можливого негативного впливу на майбутню торгівлю з Україною є безпідставними.

Таку позицію єврокомісар озвучив під час переговорів з секретарем Ради національної безпеки і оборони України Андрієм Клюєвим у вівторок у Брюсселі.

«Ми торкнулися також нещодавніх подій в Україні, і я підтвердив позицію Європейського Союзу, що будь-який тиск ззовні на Україну, пов’язаний з амбіцією підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, є неприйнятним», — сказав він.

Фюле згадав Росію: «У Москві були зроблені коментарі, що підписання Угоди про асоціацію та про зону глибокої і всеосяжної вільної торгівлі спровокує постійне посилення митних процедур для українських товарів, які йдуть в Росію».

«Дозвольте мені нагадати, що Угода про асоціацію не спрямована на запобігання розвитку України конструктивних відносин з Митним союзом, поки вони базуються на повазі правил СОТ і не суперечать зоні глибокої та всеохоплюючої вільної торгівлі», — додав він.

Єврокомісар зазначив, що стурбованість Росії щодо можливих проблем походження товарів також не має підстав.

При цьому Фюле вказав на те, що в контексті ЗМС Росії-України, товари, які будуть експортуватися Євросоюзом в Україну через майбутню ЗВТ не вимагатимуть «спеціального поліпшеного обігу при їх експорті з України до Росії».

«Тому підписання Угоди про зону вільної торгівлі з третьою країною не може бути використане як виправдання для посилення митних процедур. Дозвольте мені підкреслити, що Угода про асоціацію не буде (підписана) ціною відносин з Росією і будь-яким іншим сусідом. Ми віримо, що від цього виграють усі сторони», — зазначив європейський комісар.

Польща придбала 20 швидкісних потягів класу «Пендоліно» виробництва італійського концерну «Alstom» за €400 млн. Перший з поїздів у неділю вже прибув до Варшави. Кожен із замовлених складів «Пендоліно» має сім вагонів. Потяги мають майже 190 метрів довжини і вагу 395,5 тонни. Вагони в італійських поїздах поділені на два класи, є також купе бізнес-класу. Коштує один такиї поїзд €20 млн.

Кожен поїзд має 402 місця – 57 в першому класі і 345 в другому. В обох класах крісла розкладаються, кожне місце має власне освітлення і розетку. У коридорах вагонів є стелажі для багажу. Потяг буде обладнаний також вішаками для велосипедів.

Враховуючи стан залізничної інфраструктури, Пендоліно долатиме шлях з Варшави до Гданська за 2 годин 40 хв, з Варшави до Кракова — 2 години, до Вроцлава — 3 години 30 хв.

У травні наступного року «Пендоліно» отримає допуск для роботи в Польщі і їздитиме модернізованими коліями. Спершу його швидкість не перевищуватиме 200 км/год, далі швидкість підвищать до 230 км/год. Сьогодні швидкість на польській залізниці не перевищує 160 км/год.

Аеродинамічні «ніс» потягу був розроблений італійським дизайнером автомобілів Джорджетто Джуджаро, який працював з такими автомобільними виробниками, як Ferrari, Maserati, Audi і Fiat. Він також отримав звання кращого автомобільного дизайнера ХХ століття.

Нагадаємо, «Укрзалізниця» придбала у південнокорейської фірми Hyundai десять поїздів за $307 млн або $30,7 за один поїзд. Їхня конструкційна швидкість – 180 км/год. Однак стан колії не дозволяє корейцям розганятися більше за 160 км/год. У складі поїзда Hyundai є 3 вагони першого класу та 6 вагонів другого класу, із яких один має буфет для пасажирів. Кількість пасажирських місць — 579, з них 1-го класу — 168, 2-го класу — 411 та 2 місця для інвалідів.

Однак ця покупка не виправдала себе — корейські поїзди часто ламалися і, як наслідок, запізнювалися до пункту призначення. Окрім того, українських пасажирів не влаштовувала висока вартість квитків на Hyundai.

Активісти Чорного Комітету обклеїли Ялту плакатами, в яких висміюється нинішня влада. Зокрема, на плакатах зображено Януковича з підписом «Кради шапки – станеш президентом» та «Ботай по фєні – і я почую тебе», Азарова з написом «Хайль, Путін», та Могильова, який закликає перетворити Крим на Магадан.

Деякі з цих плакатів були розміщенні на наметах Партії Регіонів. Розклейка відбулася до приїзду Януковича.

«Ми не знаємо чи побачив нашу творчість Янукович, нас більше цікавить думка звичайних громадян. А вони реагували дуже позитивно. Перехожі підходили, цікавились, фотографували плакати, і всі нарікали на нинішню владу», — коментують активісти Чорного Комітету в Криму.

21 лютого 2013 року Організація Українських Націоналістів, Всеукраїнське Жіноче товариство імені Олени Теліги, члени «Тризубу», «Київського віче», полку «Чорних запорожців», КУПРу, УНСО та небайдужі кияни вшанували пам`ять Олени Теліги та 769 членів ОУН, розстріляних німецькими окупантами у Бабиному Яру.

Після поминальної служби, відправленої парохом церкви Святого Миколая на Аскольдовій могилі Ігорем Онишкевичем, народне віче відкрив провідник КМО ОУН Сергій Коваленко. Виступили, також, Голова КМВ ВЖТ ім. О.Теліги Олеся Применко, Голова правління Фундації ім. О.Ольжича Сергій Кот та інші учасники заходу. Вони відзначили визначну роль Олени Теліги та її загиблих побратимів у формуванні антинацистського підпілля на теренах Києва та всієї України.

Голова ОУН Богдан Червак нагородив членкиню Коаліції Учасників Помаранчевої революції (КУПР) Тетяну Ліходєєву почесною грамотою ОУН за активну громадську позицію та виявлену особисту мужність при захисті честі та гідності Української Нації від посягань московського шовініста Жиріновського.

Поминальний захід учасники завершили виконанням Гімну України.

Секретаріат ОУН

Ігор Мірошниченко, який звалив пам’ятник Леніну в Охтирці, «на межі закону, але зробив добру справу», вважає сумський міський голова Геннадій Мінаєв.

Мер Сум Геннадій Мінаєв підтримує дії активістів ВО Свобода зі знесення пам’ятника радянському диктатору Володимиру Леніну в місті Охтирка Сумської області.

Мінаєв наголосив, що не підтримує діяльність народного депутата Ігоря Мірошниченка, але в питанні ставлення до комуністичного тоталітарного минулого вони — союзники. «Його діяльність я не підтримую. Причому, іноді категорично. Але до його лютої ненависті до комуністів завжди буде додаватися моя люта ненависть. Тут ми повні союзники!» — написав мер на своїй сторінці в Facebook.

За словами Мінаєва, він повністю солідарний в цих діях із Мірошниченко і аплодує йому. «На грані Закону, але він зробив праве діло! Тим більше, виконуючи указ президента України, так би мовити, на основі норм «прямої дії», — відзначив Мінаєв.

«Зараз комуняки почнуть верещати як голодні поросята, та ще припишуть цій бетонній ідол-статуї значення якого-небудь пам’ятника архітектури місцевого значення. В жорсткий ігнор!» — підкреслив Мінаєв.

Також він запропонував активістам Свободи знести два пам’ятники Леніну в Сумах, зазначивши, що вони не значаться на балансі Сумської міської ради.

Нагадаємо, 15 лютого в місті Охтирка Сумської області більше десяти прихильників партії Свобода на чолі з народним депутатом Ігорем Мірошниченком зруйнували пам’ятник лідеру Жовтневого перевороту, радянському диктатору Володимиру Леніну.

Неприпустимо, щоб людина, яку Європейський суд визнав порушником прав людини в Україні, одночасно звітувала щодо ситуації дотримання Європейської конвенції з прав людини у ПАРЄ.

Про це пише професор Нідерландського інституту з прав людини Університету Утрехта Антуан Безе на ECHR Blog – Блозі Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повідомляє «Тиждень».

«У рішенні щодо справи Волкова Суд (Європейський суд з прав людини) зазначає, що С.К. (Сергій Ківалов) був і головою парламентського комітету з питань правосуддя, і членом Вищої ради юстиції, двох інститутів, які відіграли ключову роль у звільненні судді Волкова не у відповідності з Європейською конвенцією з прав людини», — зазначає фахівець.

«Суд згадує «вияви особистих уподобань» (пункт 117) з боку деяких членів Вищої ради юстиції, а також про те, що Ківалов «можливо, не діяв неупереджено» в ролі голови парламентського комітету (пункт 119)», — пише Безе.

«Крім того, Ківалов був одним з трьох членів цього комітету, які «подали заяву до Вищої ради юстиції з проханням почати розслідування щодо можливих порушень з боку заявника» і таким чином почав розкручувати справу», — додає правозахисник.

За його словами, «ПАРЄ обговорить його доповідь на наступному тижні відповідно до порядку денного», тобто 22 січня.

«Незалежно від якості звіту, який, швидше за все, буде таким же, як і попередні, ПАРЄ, можливо, захоче з цього приводу провести обговорення неоднозначних повноважень доповідача», — припускає Безе.

«Врешті, досить цікаво щонайменше те, що одну з осіб, які, на думку Європейського суду, є джерелом порушення прав людини, просять розглянути проблеми з правами людини та застосування Європейської конвенції з прав людини в ПАРЄ – одній з інституцій Ради Європи», — пише правозахисник.

Президент Віктор Янукович пропонує призначити головою Національного банку Ігоря Соркіна, який обіймав посаду заступника глави НБУ. Проект відповідної постанови він вніс до Верховної Ради 9 січня.

Як відомо, попередній голова Нацбанку Сергій Арбузов 24 грудня минулого року був призначений віце-прем’єр-міністром у новий уряд Миколи Азарова. 25 грудня Соркін був призначений виконувачем обов’язків голови НБУ.

Батько претендента на посаду голови Національного банку Ігоря Соркіна В’ячеслав Соркін є першим заступником начальника Департаменту з інвестицій та будівництва російського газового монополіста Газпром.

Так, за відкритими даними у численних інтерв’ю В’ячеслава Соркіна, який є одним із частини керуючої команди Газпрому, він народився 2 червня 1944 року у російському Ставрополі і від 1960-тих до 1997 року жив та працював в Україні, зокрема — на донецькому ПівденНДІдіпрогазі. Після цього він повернувся до РФ, де через деякий час став працювати в експортному монополісті.

Водночас, за даними інформагентства, син та батько Соркіни все ще зареєстровані за адресою Донецьк, вулиця Академіка Туполєва, 22.

У свою чергу, на відміну від батька, який народився в Росії і навчався в Україні, нинішній кандидат на посаду голови НБУ Ігор Соркін, за доступною інформацією, народився в Україні, а вчився від 1992 року у Курському філіалі Всеросійського заочного фінансово-економічного інституту, а також працював на посаді фінансового функціонера у ВАТ Євро Трейд (Уфа).

Як повідомляють «Коментарі», якщо шукати ім´я нового керівника на офіційному сайті Нацбанку, спочатку може скластися враження, що Ігор В’ячеславович – людина без біографії.

Трохи більше можна дізнатися про цю людину на офіційному сайті Аудиторської палати України, до складу якої він був делегований на початку 2011-го. Отже: Соркін народився в Донецьку 3 березня 1967 року, в 1988-му закінчив Бакинське вище загальновійськове командне училище за фахом «правознавство» (кваліфікація юрист). І тут перший цікавий момент. 1 грудня 2011 року Ігорю В’ячеславовичу було присвоєно почесне звання «Заслужений економіст України». Через 5 років після здобуття профільної освіти! (Але про це трохи пізніше). З цієї нагоди у «Віснику НБУ» вийшов ліричний матеріал про цю людину. З нього випливає, що із стін загальновійськового училища Соркін вийшов не юристом, а «інженером з експлуатації бронетанкової і автомобільної техніки». І це було усвідомленим вибором Ігоря. «У школі Ігорю Соркіну пророкували успішну кар´єру військового. У хлопця для цього були всі задатки: стрункий, фізично підготовлений, мав схильність до точних наук, дружив із технікою. Ігор і не приховував заповітну мрію від однокласників, психологічно і фізично готував себе до навчання у військовому училищі», – наголошується у «Віснику НБУ».

Кар´єра офіцера, щоправда, не задалася. У «Віснику» про цей період майбутнього банкіра написано так: «Одному Богу відомо, куди винесе тебе завтра швидкоплинна річка життя. З роками Ігор все більше відчував свою нереалізованість, можливо, навіть розчарування». Найнесподіванішим стало те, куди ця річка винесла Соркіна насправді. І це другий цікавий момент у біографії Ігоря В’ячеславовича. У вересні 1996 року людина з освітою інженера-танкіста стає економістом 1 категорії відділу банківського нагляду Донецького обласного управління НБУ, а вже через півроку – провідним економістом сектору інспекції спеціалізованих банківських установ цього відділу. Здобувши ж другу вищу освіту (але знову не фінансову, а за фахом правознавство), Ігор Соркін іде на підвищення і всього за 4 роки стає начальником відділу банківського нагляду. Диплом магістра банківської справи він отримав лише в 2006-му, працюючи начальником вже п’ятий рік.

Довибори до Львівської обласної ради у семи округах опинилися перед реальною загрозою зриву через брак фінансування.

Як повідомляє Бі-Бі-Сі, незважаючи на те, що обласна виборча комісія ухвалила провести їх 27 січня і проводить передбачені законом організаційні заходи, грошей в обласному бюджеті на ці вибори не передбачено, а іншого джерела фінансування поки не знайдено.

Старт проміжним виборам до Львівської обласної ради дали вибори до парламенту. З-поміж політиків, які стали народними депутатами на Львівщині, було 7 депутатів Львівської облради, обрані 2010 року в одномандатних округах. Відтак з’явилася потреба заповнити вакансії.

За даними голови Львівської обласної виборчої комісії Миколи Щура, на ці вибори потрібно понад 7 мільйонів гривень, половина з яких припадає на один округ у Львові, де свого часу в облраду обрали Ірину Фаріон.

До участі у довиборах зголосилися 15 політичних партій, які загалом висунули 51 кандидата, поінформував Щур та водночас додав, що виборчий процес насправді «завис», оскільки обласна рада не передбачила в бюджеті на 2013 рік коштів на проведення довиборів. Відтак 27 січня вибори можуть і не відбутися.

«Ми виконуємо всі процедури згідно з нормами закону, однак поки що ситуація не зазнала змін – грошей на проведення довиборів немає. Якщо ж не буде фінансування, то не буде бюлетенів і не відбудуться вибори», — наголосив Щур.

Голова бюджетної комісії Львівської обласної ради Ярослав Качмарик вважає, що зараз витрачати 7 мільйонів гривень на вибори — надто велика розкіш для обласного бюджету.

Він також вказав, що його дивує позиція ЦВК щодо фінансування цих виборів. «Вони залишають нас наодинці з нашою радістю – що ми маємо 7 представників облради у парламенті — і з нашою проблемою – далі робіть собі, що хочете», — каже представник обласної ради.

Натомість виконавчий директор Львівської обласної громадської організації Комітет виборців України Оксана Дащаківська вважає, що вибори мають відбутися, адже йдеться про принцип рівності представництва виборців в обласній раді.

Як наголосила Дащаківська, у неї складається враження, що представники обласної ради не надто хочуть проводити ці вибори, посилаючись виключно на фінансові труднощі.

Сергій Арбузов, який з грудня 2010 р. обіймав крісло глави Нацбанку, перейшов на роботу в Кабмін. Хто займе його місце в НБУ?

Список потенційних кандидатів на посаду голови Нацбанку мінявся вже кілька разів. Але в кожній редакції залишається прізвище Сергія Льовочкіна. «З великою часткою ймовірності це буде Льовочкін», — говорить член ради НБУ, що побажав залишитися неназваним. Льовочкін з лютого 2010 р. очолює Адміністрацію президента. До банківської діяльності він ніколи не був близький, хоча закінчив Київський національний економічний університет, а в 2006 р. став доктором економічних наук.

Крім Льовочкіна, в списку фігурує Ігор Соркін, у якого також вельми високі шанси зробити скачок у кар’єрі. Він з літа 2010 р. займає крісло заступника голови Нацбанку і є протеже Сергія Арбузова. Банкіри знайомі ще з Донецька, де Соркін очолював відділ банківського нагляду територіального управління Нацбанку в Донецькій області.

Ще один кандидат — Микола Удовиченко, нинішній голова правління Укрексімбанку. У нього дуже хороші стосунки з переобраним міністром фінансів Юрієм Колобовим. Той у 2010 р. працював в Укрексімбанку його першим заступником. Колобов залишив без коментарів питання, з ким йому було б комфортніше працювати — з Льовочкіним або з Удовиченко. Відомо, що Мінфін і НБУ останнім часом дуже тісно співпрацювали, чого не було при уряді Тимошенко.

Якщо Удовиченко все ж не очолить Нацбанк, він може обійняти посаду заступника глави НБУ. На таке ж крісло претендує Сергій Мамедов, голова правління Укргазбанку.

З кандидатурою глави НБУ президент може визначитися вже до кінця сьогоднішнього дня.