Українська Республіканська партія передала Президенту України Віктору Януковичу подарунок з нагоди дня народження.

Три роки тому, до 60-ти річчя п.Януковича, Львівська Крайова організація партії вручала Президенту символічний подарунок – пенсійне посвідчення, однак, головний пенсіонер країни натяку тоді не зрозумів. Два роки УРП просто ігнорувала свято Президента — і це не вплинуло на Гаранта.

Цього року, на 63-річчя В.Януковича, республіканці вдалися до вишуканішого подарунку. Панові Президенту надіслали картину Казимира Малевича “Чорний квадрат”. Звісно, надіслали копію, яку виявилось дуже легко виготовити і дарунок вийшов, з огляду на наше ставленя до президента, доволі дешевим – аркуш ватману формату А-4, трохи туші, декілька вправних рухів студента з партійної молодіжки.

Малевича вибирали свідомо. Він, як і Янукович, мають подібні за побудовою прізвища з однаковим закінченням, обидвоє за духом є російськими радянськими людьми та ще й однакового польського походження. Щоправда Малевич помер у 1935 р. Картину підібрали також знакову. Але аби не втомлювати пана президента важкими роздумами щодо змісту картини — викладемо свій підтекст у привітанні. Картина, на нашу думку, відображає наслідки правління Президента В.Януковича за останні три роки. На картині, як і в Україні, неможливо побачити за чорним — біле, за брехнею – правду, за смертю – життя. Суспільство загнане в рамки, усюди домінує чорний колір, навколо панує безнадія і пригніченість.

Читати запис повністю »

“На похилу вербу і коза лізе”
(укр. прислів’я)

14 червня ц.р. американське Агенство Associated Pressопублікувало резонансний матеріал під назвою “Командувач колишнім нацистським підрозділом живе у США”. Йдеться про громадянина США з 1949 р., українця з Волині 1919 року народження Михайла Каркоця (Michael Karkoc).

Агенство звинувачує п.Каркоця у причетності до вбивств цивільного польського населення сіл Підгайці та Холонів на Волині у1943 році, будучи командиром Українського Легіону Самооборони, а також придушенні Варшавського повстання у 1944 році, як офіцер дивізії СС ”Галичина”. Михайлу Каркоцю інкримінують і приховування цієї інформації від американської іміграційної служби.

Знаково, що звинувачення на адресу українця були оприлюднені за тиждень до сумнозвісного голосування 20 червня у польському Сенаті за Заяву щодо засудження Волинських подій 1943 р. і звинувачення на адресу УПА за етнічні чистки поляків, що межують із геноцодом.

Першими розтиражували звинувачення Асошіейтед Прес (АП) росіяни. Вже того ж 14 червня у російських ЗМІ з’явилясь інформація про “українського нациста”. Наступного дня цю дезу підхопили російськомовні видання в Україні. “Рука Москви” присутня і тут (недарма проросійські організації в Україні віднедавна активно розкручують тему “волинської різні”).

Аскольд Лозинський, голова представництва Світового Конгресу Українців при ООН висловив сум, що така поважна і давня установа як АП в гонитві за сенсацією не вдалась до перевірки матеріалів справи і допустила значні історичні неточності. Звинувачення, вважає п.Лозинський, побудовані на чутках, взятих у “передбачуваних” свідків, свідчення яких не доступні для вивчення і правдивість яких не тільки сумнівна, але вони є абсолютно неважливими, оскільки тут немає конкретних рис обвинуваченого. А Український Легіон Самооборони ніколи не був під підозрою. Діяльність же дивізії СС “Галичина” впродовж сімдесяти років неодноразово ретельно досліджувалась різними комісіями і в результаті — вона визнана невинною у військових злочинах.
Читати запис повністю »

19 червня парламентська опозиція використала останній свій козир. І треба сказати, що бездарно.

На виконання одного з пунктів власної передвиборної програми депутати опозиційних фракцій не додали 33 голоси за внесений ними ж законопроект щодо скасування сумнозвісних Харківських угод. Отож, окупаційний російський Чорноморський Флот залишатиметься в Україні до 1942 року.

Не важливо чи були відсутні, а чи не голосували народні депутати, але факт залишається фактом: фракція “Батьківщина” не додала 22 голоси, “УДАР” – 8 і “Свобода” – 3. Не підтримали скасування ворожих для України договорів 2010 року такі знакові опозиціонери як Турчинов, Терьохін, Кожем’якін, Парубій, Катеринчук, Матіос, брат Тягнибока Андрій.

Не має великого значення і те, чи був шанс набрати у парламенті більшість голосів аби анулювати зазначені Угоди. Але продемонструвати суспільству власну політичну волю, згуртованість і дисципліну опозиціонери просто були зобов’язані.

Попередньо парламентська опозиція також завинила у провалі інших власних законопроектів, що були широко розрекламовані під час виборчої кампанії. Це – скасування депутатських пільг, відміна недоторканості депутатів, перегляд пенсійної реформи.

Читати запис повністю »

За офіційними даними Міністерства внутрішніх справ України 9 травня у більш ніж 4 тисячах населених пунктів усіх регіонів держави відбулося понад 6 тисяч масових заходів, присвячених Дню Перемоги у Другій світовій війні. В масових заходах взяли участь понад 1,6 млн осіб.

Водночас, напередодні соціологи стверджували, що 82 відсотки українців вважають День Перемоги великим святом, а 75 відсотків мешканців України мали намір святкувати День Перемоги.

Закономірно у кожного свідомого громадянина незалежної України виникає запитання, а що дала українцям ця перемога.

Для глибшого розуміння звернемось до історичних фактів.

Після Переяславської угоди 1654 року українська козацька держава потрапляє у залежність від Москви. В 1775 році імператриця Катерина ІІ руйнує Запорожську Січ і Україна стає російською колонією. Після трьох століть московської неволі 22 січня 1918 року українці відродили самостійну державу – Українську Народну Республіку. Проте, і більшовицька Росія не могла змиритися з існуванням окремої української держави. Три-річна московсько-українська війна закінчилась нашою поразкою і з 21 листопада 1920 року Україна знову опинилася в московській окупації. Зі всіма наслідками. Червоний терор (1918-1923 рр.) забрав життя 30 тис. осіб української інтелігенції, духовенства. У 1920-1921 рр. вбито 10 тис. українських партизан. Перший голодомор (1921-1923 рр.) скосив 1 млн. українських селян. Початок сталінських репресій (1923-1929 рр.) — ще 250 тис. українських інтелігентів. У 1925-1932 рр. терором проти українських військовиків знищено 500 тис. ветеранів Армії УНР. Колективізація і розкуркулення коштували нам 50 тис. замордованих селян. Другий голодомор (1932-1933 рр.) – ще 10 млн. селян. Голодомор на Кубані (1932-1934 рр.) – 1 млн. українців. Розстріляне відродження (1933-1938 рр.) – 100 тис. інтелігенції. Великий терор (1936-1938 рр.) – 300 тис. українців. Репресії на західній Україні (1939-1940 рр.) – 40 тис. українців. Разом, до початку німецько-російської війни 1941 року, лише за 21 рік московська окупаційна влада в Україні фізично знищила 13 млн. 280 тис. українців. Близько 4 млн. українців за цей час були депортовані з України та прилеглих українських етнічних земель на Північний Урал, Сибір, Далекий Схід, Казахстан. Завезено в Україну бл. 2 млн. росіян на місце виморених Голодом у 1933 році українців Відновлено політику насильного зросійщення українців. Знищено сотні і закрито тисячі храмів, ліквідовано Українську Автокефальну Православну Церкву. Зрозуміло, що українці ненавиділи радянську владу, чекали слушної нагоди аби вирватися з цього московського пекла. Тому, німців у перші дні війни сприймали як визволителів. І хто з тверезомислячих українців міг захищати добровільно московську імперію зла СРСР?!

Читати запис повністю »

Шановний пане Леоніде!

16 лютого 1918 року Законодавчою Радою Кубані у Катеринодарі (тепер – Краснодар РФ) на українських етнічних землях (Кубань, Ставропілля, Чорноморщина, Терщина) було проголошено самостійну Кубанську Народну Республіку. 28 травня 1918 року між Гетьманом Української Держави Павлом Скоропадським і Головою Кубанської Народної Республіки Миколою Рябоволом було підписано Угоду про воз’єднання України і Кубані. 17 березня 1920 року Кубанська Народна Республіка була окупована більшовицькою Росією.

Напередодні 95-ї річниці самостійності Кубанської Народної Республіки Благодійний фонд “Україна-Русь” звертає Вашу увагу на катастрофічний стан із забезпеченням національно-культурних прав українців, що проживають в Російській Федерації і, зокрема, на теренах колишньої Кубанської Народної Республіки (тепер — Краснодарський і Ставропольський краї).

Так, згідно з переписом населення 1926 року в Кубанському окрузі проживало 916 тис. українців, що складало 62% всього населення. В Ставропольському окрузі – відповідно 246 тис. українців (34%), Чорноморському – 104 тис. (38%), Терському – 194 тис. (30%). Разом тут проживало майже півтора мільйона українців.

Перепис населення 2010 року засвідчив катастрофічне зменшення як чисельності так і частки українців на цих землях. Так, у Краснодарському краї тепер нараховують лише 84 тис. українців (1,6%), а в Ставропольському – 30 тис. (1,1%). Разом – заледве 115 тис. українців, що майже – в 15 разів (!) менше ніж було в 20-хх роках.

Читати запис повністю »

На цей раз — лише у назві міста свого імені. Портретів тирана наразі не видно. Але схоже — це справа часу.

Днями у велелюдному місці, в самому центрі П’ємонту, поблизу Галицького базару, в скверику навпроти Апеляційного суду Львівської області та Військової прокуратури Львівського гарнізону — за якихось пару сотень кроків від Львівської обласної держадміністрації (!) з’явився великий рекламний плакат (сіті-лайт) під назвою “Сталінград” (див. фото). З текстової частини реклами мешканці та гості міста дізнаються, що “у лютому 2013 року весь світ відзначає 70-річчя закінчення розгрому нацистів під Сталінградом 02.02.1943 року”. Авторство плакату належить Антифашистському комітету України.

Не віриться, що вже аж так увесь світ відзначає ювілей Сталінградської битви. От “рускій мір” – згоден. Новітня московська імперія СРСР майже півстоліття успішно експлуатувала міф про перемогу у ІІ Світовій війні аби тримати у покорі інші народи. Намагається іти цим шляхом і спадкоємиця Радянського Союзу сучасна Російська Федерація, що прагне відродитися у колишніх імперських межах. В обозі російських імпер-шовіністів на теренах колишніх радянських республік сьогодні активно діють з диверсійною метою лівацькі та комуністичні організації, усілякі там фронти, комітети тощо. До речі, а з ким бореться згаданий т.зв. Антифашистський комітет України? Де ви бачили на території України фашистів? Адже, школяреві відомо, що фашисти у час війни діяли лише на території Італії і жодного стосунку до України не мали. Проте, сучасна московська пропаганда фашистами, як правило, називає усіх свідомих людей різних національностей і, передусім, українців, які хочуть остаточно вирватися з московських обіймів і будувати самостійні держави.

Окрім того, що нам, українцям, до відзначення історичної події в сусідній відверто ворожій державі. Тим паче, що перемога СРСР у війні в 1945 році не принесла нам омріяної свободи. Німецький окупант змінився окупантом московським, ще жорстокішим. Знаємо ж, що за 70 років панування радянської влади і, особливо, під керівництвом Сталіна було винищено свідомо десятки мільйонів українців. Добре пам’ятаємо фатальну фразу наркома оборони СРСР К.Жукова: “Всє хахли – прєдатєлі. Чєм больше іх в Днєпрє потопім, тєм мєньше прідьотся в Сібірь ссилать!” Або ж наказ 1944 року того ж Жукова і Берії про виселення з України всіх українців. То що ми маємо відзначати?

Читати запис повністю »

Нові-старі призначення до складу Кабінету Міністрів України ще раз підтвердили окупаційний характер нинішньої влади на чолі з В.Януковичем.

Про це йдеться в заяві заступника голови Української республіканської партії Ростислава Новоженця.

«Серед керівників вищого рівня виконавчої влади в Україні українці за національністю є швидше винятком, аніж правилом. Прем’єр-міністр М.Азаров (Пахло) – єврей, перший віце-прем’єр С.Арбузов – росіянин, віце-прем’єри Ю.Бойко і К.Грищенко – євреї, віце-прем’єр О.Вілкул – молдаванин. Міністри: фінансів Ю.Коробов, економічного розвитку І.Прасолов, екології О.Проскуряков, соціальної політики Н.Королевська, охорони здоров’я Р.Богатирьова, надзвичайних ситуацій М.Болотських – росіяни; енергетики Е.Ставицький, регіонального розвитку Г.Темник, освіти Д.Табачник – євреї.

Армія також в неукраїнських руках – міністром оборони (!) знову став росіянин — П.Лєбєдєв. Ось чому влада і придворна опозиція роками так опираються проти повернення в документи графи національність — аби таємне не стало явним. Бо, скажімо, Д.Табачник на своєму сайті стверджує, що він — українець, а М.Азаров пише, що він — просто «рускій чєлавєк».

На тому тлі, що в Україні 78% населення є етнічними українцями така кадрова політика Президента В.Януковича (білоруса за національністю) все більше нагадує політику апартеїду в Південно-Африканській Республіці, де у 60-хх рр. чорношкіра більшість була загнана у резервації, а владу захопили білі колонізатори.

Врешті-решт ст. 24 Конституції України не допускає жодних привілеїв чи обмежень за ознаками етнічного походження», — йдеться в заяві.

Кілька тижнів тому в ефірі загальноукраїнських телеканалів з’явився доволі одіозний рекламний ролик, що містить кілька однотипних сюжетів. Наприклад, людина називає себе на ім’я Сергій, потім якусь секунду триває кадр з пляшкою горілки під брендом «Ц…» (не будемо його рекламувати), і Сергій тут же називається Серьожою.

Аналогічно використовуються інші чоловічі та жіночі імена. При цьому чоловіки буцімто стають надміру дружніми до незнайомої людини, а жінки – надміру доступними. Об’єднує ж усі сюжети одне: українське повне ім’я після вживання оковитої раптом перетворюються на російські зменшувальні відповідники.

Відверто кажучи, моя перша реакція на таку рекламу – це щире обурення. І справа навіть не в тому, що реклама алкогольних напоїв дозволена в Україні тільки у певні часи, а тут неприховано агітують «споживати» мало не цілодобово. Вочевидь, замовники мають для того непоганий «дах», і це цілком може навести на думку, що цього «серьожу» замовили люди, близькі до нинішньої влади (мабуть, інші б не посміли так грубо порушувати законодавство, бо тут же були б суворо покарані). Справа, у тому, що Сергій стає Серьожою, виказуючи, щонайменше, свою малоросійську сутність. Бо жоден нормальний українець, скільки б горілки не випив, не почав би називати себе іноземною мовою. На таке здатен хіба що малорос, котрий вважає москаля старшим братом. Оскільки це десятки разів на день демонструється на кількох загальнонаціональних телеканалах, то хтось, формуючи інформаційне середовище, вважає це нормальним.

Читати запис повністю »

Мабуть, для багатьох несподіванкою стало те, що на посаду спікера парламенту регіонали висунули Рибака, а не Лавриновича.

Звісно, Януковичу потрібна своя людина, яка могла би тримати в руках різношерстних депутатів. Але куди важливішим для нього є те, якими будуть результати президентських виборів 2015 року.

Тому, з його точки зору, логічно, якщо Центральну виборчу комісію очолить Лавринович, про що зараз говорять.

Міністр юстиції довів свою особисту відданість президенту. Це він освячував усі законодавчі акти, які зміцнювали персональну владу Януковича, починаючи з повернення до старої Конституції й закінчуючи новим Кримінально-процесуальним кодексом, і до яких з правової точки зору виникає чимало запитань.

Залишився останній акорд: зробити все можливе й неможливе, щоби юридично закріпити перемогу Януковича на президентських виборах.

Лавринович для цієї ролі підходить якнайбільше. Хіба би образився на те, що не став спікером.

Читати запис повністю »

“Зигзуги” поведінки НБУ за останні три місяці можуть поставити в безвихідь будь-якого аналітика. Скажу відверто, що особисто я не можу визначитися з оцінкою валютно-промислової політики НБУ. Оцінюючи потік останніх пропозицій НБУ, я не можу зрозуміти, яку мету він ставить перед собою, чого він намагається досягти.

Мені пригадується анекдот часів СРСР: Першим секретарем сільськогосподарського райкому партії призначили вчителя математики. Хто пам’ятає, тоді будь-які рішення у всіх сферах життя приймали виключно “за вказівкою” райкому, обкому чи ЦК партії, а вірніше – за вказівкою першого керівника названих органів. І не дай Бог було не виконати його вказівку – знімуть з роботи чи заберуть партквиток, а то й – посадять.

Так співпало в часі, що через кілька днів після призначення першим секретарем вчителя математики почався масовий падіж свиней. Доповідають “першому”. Він подумав-подумав і дав вказівку: на всіх свинофермах поставити шкільні дошки, на яких намалювати крейдою квадрат з довжиною сторони квадрату в 47,3 сантиметри. На всіх свинофермах району вказівку “першого” негайно виконали, а свині дохнуть і далі. Доповідають “першому”: свині здихають і далі. Тоді, каже він, впишіть у квадрат коло. Вписали, а свині як здихали, так і здихають. Гм, гм, тоді, каже проведіть у квадраті дві діагоналі. Провели, через тиждень доповідають – усі свині виздихали. “А жаль, – сказав перший, у мене було ще кілька чудових ідей”…

Читати запис повністю »