Прем’єр-міністр України Микола Азаров ризикує посадою. Причин, через які його можуть звільнити, звісно ж, більше, ніж достатньо. Азаров надто довго, за українськими мірками, керує урядом, успіхів – ніяких, соціально-економічна ситуація в країні – гірше не буває. Але не це, на нашу думку, може стати справжньою причиною, щоб показати Миколі Яновичу на двері.

Чи помітили ви, після яких спроб «реформувати» галузь в останні роки у нас звільняли чи не всіх міністрів охорони здоров’я? Так, кожен міністр перед тим як злетіти з теплого крісла, виголошував непереборне бажання продавати ліки населенню виключно за рецептами лікарів. Вочевидь, це викликало обурення не тільки у населення, котре аж ніяк не налаштоване, як у старі радянські часи, цілими днями очікувати своєї черги до лікаря у поліклініці, щоб отримати папірець-рецепт. Адже абсолютна більшість хворих і без цього знає, які ліки потрібно вживати при тій чи іншій хворобі. Українці взагалі вимушені ставати професійними хворими, бо на медицину сподіватися важко.

Вочевидь, абсолютно незрозумілі прагнення урядовців прикрутити гайки в аптечно-фармацевтичному бізнесі, не подобається його власникам, котрі, як показує практика, виявляються сильнішими за будь-яких популістів-«реформаторів».

«Економічна правда» цитує Азарова: «85% ліків люди купують без призначення лікаря. Орієнтуючись на поради знайомих або рекламу. Тобто, країна охоплена самолікуванням. Але ж давно встановлено, що сприйняття лікарського засобу організмом доволі індивідуальне».

Крім того, Азаров вважає, що в результаті «наведення порядку» ліки в аптеках мали би подешевшати на 20%. Отож, не вдаючись особливо в подробиці, спробуємо підсумувати:

— Якщо таки буде запроваджено (повернуто) радянську систему продажу ліків за рецептами, ринковим стосункам в аптечно-фармацевтичній галузі, скоріш за все, прийде кінець. Тобто, доходи підприємств впадуть, велика кількість аптек просто закриється.

— Очевидно, в такій ситуації варто очікувати монополізації і перерозподілу ринку. Чи не «сім’я» отримає тут контрольний пакет?

— Суттєво постраждають ЗМІ, навіть пан Хорошковський з його численними телеканалами отримає значно менші надходження від реклами ліків.

— Звісно, з’являться нові безробітні.

— Без сумніву, не в захваті будуть лікарі: відносно тихе і розмірене життя у поліклініках перетвориться на вічний аврал, коли під кабінетом терапевта годинами висиджуватимуть десятки потребуючих лікування (насправді – лише рецепту).

— Самі хворі швидше перетворяться у роздратовану електоральну масу, що перед виборами аж ніяк не потрібно владі. Без рецептів вони нарікають лише на вартість ліків, з рецептами – ще й не недоступність через штучні бюрократичні перепони.

— Неможливість займатися самолікуванням, скоріш за все обернеться недоступністю ліків: сьогодні хвора людина може відправити когось із родичів до аптеки, завтра – через поганий стан здоров’я не зможе сама піти до поліклініки за рецептом, тож помиратиме без будь-якої підтримки…

Нехай читач вибачить нам, що розставили свої пункти у зворотньому порядку (від шкоди бізнесу до ризику для життя і здоров’я конкретної людини). Але ж, погодьтеся, саме так розставляє пріоритети нинішня українська влада (на жаль, не тільки нинішня).

Отож, хто насправді зацікавлений у черговій спробі запровадити рецепти? Здається, ніхто або майже ніхто. І для чого тоді Азаров торкається цієї непростої і, як ми знаємо, небезпечної для міністерської кар’єри теми? На жаль, мотиви Миколи Яновича як і усіх його попередніх підлеглих очільників МОЗ, залишаються незрозумілими для громадськості. Принаймні, жодна людина при здоровому глузді не повірить, що будь-який представник нинішньої влади хоче насамперед зробити щось добре саме для народу, а не для себе, коханого…

Василь Іванців