Пікет Кабміна (відео)

Профспілка пікетує КабмінПредставники українських профспілок проводять мітинг біля будівлі уряду з вимогою перегляду тарифів на газ і комунальні послуги.

Перегляд тарифів — це одна з вимог федерації профспілок (ФПУ). Про інші вимогах вони докладно виклали в листівках, які роздають і мітингуючим, і пресі. Серед вимог ФПУ — повне повернення заборгованості по заробітній платі ».

За інформацією профспілок, заборгованість по заробітній платі зросла за рік у три рази і зараз становить 2,5 млрд гривень ($ 120 млн). Також мітингувальники вимагають скасувати податок на пенсію. Крім того, серед вимог мітингувальників — індексація заробітної плати, пенсій та стипендій. Раніше федерації профспілок заявила, що має намір з 27 травня почати серію пікетів уряду. Читати запис повністю. »

Нова форма ВСУ

Нова форма ВСУМіноборони України затвердив техумови щодо літньої форми зразка 2015 року, про що повідомив радник президента Юрій Бірюков українським ЗМІ. Бірюков пообіцяв, що цього разу Міноборони намагатиметься уникати помилок минулого року, коли військову форму почали шити з отруйної тканини, яку не можна було використовувати для пошиття.

При цьому він додав, що тепер керівництво буде заощаджувати не на кількості, а на якості сировини: «Для нас найважливіше у всьому цьому, що при збереженні функціоналу всього костюма ми примудрилися заощадити один метр тканини. Хоча це і здається дрібницею, але один метр коштує 85 гривень. В 2015 році ми будем закуповувати понад 400 тисяч костюмів — і плануємо заощадити приблизно десятки мільйонів гривень на рівному місці», — повідомив радник Порошенко.

анексія кримуМомент втрати півострова хочуть пересунути назад більше, ніж на місяць. Кабмін вніс до Верховної Ради законопроект про визначення точної дати початку тимчасової окупації Криму. Згідно з цим документом, передбачається призначити такою датою 20 лютого 2014 замість раніше розглянутої — 27 березня, повідомляє «Інтерфакс-Україна».

«Фактична захоплення Верховної Ради АРК стався 26 лютого 2014, а порушення Збройними силами РФ порядку перетину державного кордону України та незаконне перебування на українській території, з метою подальшої тимчасової окупації півострова — ще 20 лютого 2014″, — йдеться в пояснювальній записці до законопроекту.

Таким чином, законопроектом пропонується внести доповнення до ст. 1 закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», визначивши датою початку тимчасової окупації 20 лютого 2014.

Точна дата початку анексії півострова необхідна для того, щоб уточнення зобов’язань платників податків Криму, які на цей момент були зареєстровані в автономії.

ПутінРозірвання давніх коопераційних стосунків з РФ, життєво необхідних для українських підприємств ОПК, поставило багато з них на грань банкрутства, заявив президент РФ Володимир Путін. «Перед нашими очима приклад наших сусідів, Україна, де розрив давніх коопераційних зв’язків з Росією, життєво важливих для українських оборонних підприємств, поставив багато з них на грань банкрутства, змусив скорочувати кваліфікований персонал» — сказав він на засіданні комісії з питань військово-технічного співробітництва РФ з іноземними державами.

Нагадаємо, що раніше українське керівництво заявило про розрив військово-технічного співробітництва з РФ і денонсації двосторонніх угод з організації військових перевезень, співробітництво в галузі військової розвідки і співробітництво у військовій сфері.

.

Погляди Арсенія Яценюка

Погляди Арсенія ЯценюкаКиїв, 25 травня. Сьогодні зарубіжні ЗМІ міркують про прийдешні зміни, пов’язаних з обранням нового президента Польщі, тлумачать про загибель командира бригади «Привид» Олексія Мозгового, з’ясовують, чому ЄС зробив з України та Грузії «буферну зону», і обговорюють наївні погляди Арсенія Яценюка.

Заклики Яценюка
Видання Financial Times сьогодні опублікувало інтерв’ю з прем’єром України Арсенієм Яценюком. Журналіст поставив Арсенію Петровичу ряд питань, на які беруть інтерв’ю відповів у своїй звичній манері: або дуже коротко і категорично (щоб не мучили додатковими питаннями), або дуже вже докладно. Так, протягом усього інтерв’ю Яценюк міркував про зухвалість, нахабства і нестримність російського уряду. Мабуть, прем’єр України отримав нову установку з-за океану і ретельно відпрацьовував ввірену йому завдання. Майже в кожному реченні Яценюка звучали фрази про те, що Росія обдурила України, Росія обдурила весь світ, тепер через неї Україна бояться допомагати. Після чого Яценюк сів на свого улюбленого коня: «Ми всі повинні об’єднатися, бути сильними, мужніми, безстрашними … і продовжувати допомагати Україні».

Однак, якщо про отримання нових сум Яценюк говорити любить і робить це регулярно і з задоволенням, то від питань про те, як Україна буде вилазити з боргової ями, його кидає в тремтіння. Тому кореспондентові видання і не вдалося вивудити з українського прем’єра більше, ніж вже і так давно відомо. Прем’єр повторив, що переговори з кредиторами проходять вкрай важко і що Україна готова розраховуватися з боргами, але на своїх умовах. А умови влади Києва, нагадаємо, полягають у частковому (а краще повному) списання боргів. Такі переговори можуть тривати ще дуже і дуже довго.

Фронтмен гурту «ВВ» відзначає сьогодні своє 51-річчя

Олег СкрипкаОлег Скрипка народився у місті Совєтабад Ленінабадської області Таджицької РСР. Виріс у Мурманській області Росії. 1986 року створив гурт «ВВ».

В 1987 року «ВВ» стає членом київського рок-клубу, здобуває першу премію на київському рок-фестивалі «Рок-парад», випускає свій хіт «Танці». 1990 року група здійснює турне Францією та Швейцарією, під час якого в одній з найбільших газет Франції Le Monde виходить матеріал про «ВВ».

У 1991 Скрипка, будучи ще радянським інженером, зі своєю групою потрапляє до Франції за культурним обміном між СРСР і європейськими країнами з подачі вже тоді відомого музичного критика Артемія Троїцького. У 1991–1996 роках вони проживають у Франції й гастролюють країною, паралельно виступаючи на вулицях. Там появились їх перші диски — записи живих виступів Або або (1991) та Закустика (1993).

Що більше Скрипка перебував за кордоном, то більше сумував за Батьківщиною. За його ж зізнанням саме у Франції він став українцем. Приїхавши туди російськомовним, аполітичним рокером, вже в середині 90-х говорив виключно українською.

12-му Президенту України Петру Порошенку

Відкритий лист-наказ виборця про невідкладність українізації

Високодостойний пане Петре!

Ваша блискуча і блискавична перемога вселяє надію, що дійсно заживемо по-новому. Такого карколомного успіху на виборах не мав жоден з кандидатів у президенти. Виграшу в один тур ще удостоївся лише перший президент новітньої України Л.Кравчук. Але відрив від найближчого конкурента на виборах у Вас найбільший – 41,89%. Це результат кращий ніж у того ж Кравчука на 3,57%. Кредит довіри отриманий Вами у виборців – величезний. Але, кому багато дано, з того і багато спитається.

Жоден з Ваших попередників у незалежній Україні, свідомо чи не свідомо, так і не спромігся вирішити головне завдання нашого часу – Українське Питання. Бо для чого ж тоді і для кого було проголошувати незалежність? Українці скористались своїм правом на самовизначення, сподівались, що стануть господарями у власній державі. Але не так сталося, як гадалося. В Україні продовжувалось панування неукраїнської меншості над українською більшістю. Зі всіма негативними явищами: занепадом української мови, культури, звичаїв, традицій – всього того, що вирізняє нас українців від інших, є нашою ідентичністю, кодом. І як наслідок — маємо перманентну недовіру до влади в Україні, як питомо чужої і ворожої до українства. Майданні протести 2003 і 2013-14 років найкраще тому підтвердження. А там, де денаціоналізація відбулась найглибше, вже маємо окупований Крим, терористів на Донбасі, диверсії в Одесі тощо.

Відповідь на “що робити?” слід шукати у нашій історії. Коли російські більшовики у 1920 році окупували самостійну Українську Народну Республіку вони наштовхнулись на небачений опір місцевого українського населення. З метою упокорити Україну москалі вдались до єзуїтського прийому – взяли на озброєння теорію першого президента тієї ж УНР М.Грушевського про необхідність і першочерговість українізації для остаточного звільнення українства з московського рабства. Отож, з 1923 по 1933 роки в УРСР небаченими темпами зростала кількість україномовних навчальних закладів, газет, театрів, все діловодство перевели на українську мову. Українців за національністю масово ставили на керівні посади. Це було справжнє національне відродження, що дало світові багатьох визначних діячів-українців в галузі літератури, культури, науки тощо. Саме тоді зродилось гасло-дороговказ М.Хвильового “Геть від Москви!”, але для московських імпер-комуністів це вже було занадто — почались репресії, терор.

Дуже символічно, але написання цього листа співпало з іншою сумною і водночас повчальною історичною датою. 5 червня 1775 року російські царські війська за наказом імператриці Катерини ІІ зруйнували українську вольницю Запорозьку Січ. Почалось тотальне нищення всього українського, силою насаджувалась російська мова, традиції, спотворювалась наша історія, відбулось масове переселення росіян в Україну, вони ж заполонили тут більшість керівних посад. Згодом цей процес назвуть русифікацією. Хоча б коректніше його називати омоскаленням. Адже, Русь – це Україна, а росіяни (москалі) до Русі жодного стосунку не мають, хіба що вкрали цю назву нашої держави.

З новою силою русифікація була розгорнута в УРСР та на інших українських етнічних землях Радянського Союзу після Голодомору-геноциду українців, організованого тією ж московською окупаційною владою. І лише після проголошення незалежності України у 1991 році процес дещо пригальмувався, але не зупинився. Зрозуміло: аби подолати русифікацію необхідно провести зворотній процес — українізацію. Русифікація нав’язувалась силою і українізація повинна втілюватись через тверду і рішучу державну політику протекціонізму.

У “Мині Мазайлі” П.Куліша головна героїня верещить, що “лучше быть изнасилованной, чем украинизированной”. Таке світосприймання і у нинішніх сепаратистів на Сході і в Криму. Але, собаки гавкають, а караван іде. Годі зважати на лемент українофобів, що заважають будувати українську Україну, бо, скажімо, російськомовна Україна, це вже не Україна, а Росія.

Що першочергово вчинили російські окупанти в українському Криму. Заборонили трансляцію українських телеканалів, тут же перевели на російську мову українські школи, вищі навчальні заклади, закрили українські церкви УПЦ КП і УГКЦ, і навіть встигли демонтувати пам’ятник гетьману України П.Сагайдачному. І це на нашій землі! Ну, а в самій Росії, де українців втричі більше, ніж росіян в Україні, — немає жодної української школи, не видається жодної україномовної газети, не кажучи вже про відсутність українських радіо- і телепередач, театрів тощо. І це на тлі постійного волання з боку РФ про порушення прав росіян в Україні. Чому ж тоді в Україні досі на телебаченні і радіо панує окупаційна російська мова, чому більшість газет і журналів видається російською і масово завозиться з Росії російськомовна література, чому українська держава фінансує російські школи і внз, чому безкарно веде промосковську пропаганду УПЦ МП? Чому у Верховній Раді України лише 22% українців, чому в державних адміністраціях на Сході і Півдні України панує недержавна мова?

Ваше гасло жити по-новому, в яке увірували майже десять мільйонів громадян України, слід розуміти як жити по-українськи.

В ім’я “Небесної Сотні” — даєш українізацію!

Президент Благодійного фонду “Україна-Русь”

Ростислав Новоженець

Уроки Криму для ЗСУ

Насильницьке приєднання, загарбання (анексія) Російською Федерацією частини української території – Криму оголило серйозні проблеми у державному будівництві, передусім, у Збройних Силах України.

Після проголошення незалежності України у 1991 році, природньо, що з наших земель мали б бути виведені окупаційні радянські (читай – російські) війська. Так поступили, зокрема, в прибалтійських державах. Ми ж вирішили дислоковані на території України російські армійські підрозділи перетворити на українські. Але пішли шляхом не кардинальних, а косметичних змін. Змінили державний прапор, герб, гімн. А офіцерський склад, значна частина генералітету формально присягнули Україні, та по-суті залишилися вірними радянській імперії. Згодом, в армію на керівні посади вони привели своїх дітей, які за духом мало чим відрізнялись від батьків. У начебто українській армії збереглися старі радянські звання, відзнаки, традиції, історична тяглість, команди, та й здебільшого російська мова. Чи така армія може протистояти російській армії!? Та навіть на ментальному рівні – ні, бо вони між собою мало чим відрізняються і як це свій буде іти проти свого. То для чого нам така армія, яка не буде воювати проти російського окупанта? Саме з цієї причини в Криму москалям все здали без бою. Соромно мабуть оприлюднювати величезну кількість українських військових, які без докорів сумління преспокійно “переприсягнули” на вірність Росії.

Що слід робити аби в майбутньому таке більше не повторилось?

Читати запис повністю. »

Яким має бути новий закон про мови?

Голова благодійного фонду «Україна-Русь» Ростислав Новоженець скерував листа до народних депутатів України Вячеслава Кириленка та Ірини Геращенко, у якому висловив свої міркування про те, яким мав би бути новий мовний закон. Ось текст документу:

«У парламенті Ви стали ініціаторами нового закону про мови і, вочевидь, очолите відповідну депутатську групу з підготовки законопроекту.

Вітаючи таку ініціативу, маю за честь подати деякі власні міркування з цього приводу.

Маю на це моральне право і чималий досвід.

З 1988 року я є членом Товариства української мови ім. Т.Шевченка, яке стояло біля витоків “Закону про мови в УРСР” (1989 р.). У 2000 році, після вбивства у Львові композитора Ігоря Білозора, я був організатором масових акцій на підтримку української мови і автором резонансної ухвали про мови Львівської обласної ради за №311 від 20.06.2000р. Як депутат обласної ради (2005-2010 рр.) я неодноразово готував проекти мовних рішень. З 2008 по 2010 роки я був позаштатним радником-консультантом голови ЛОДА з питань мовної політики. Під моїм керівництвом у 2009 р. видано збірник “Законодавчо-нормативні акти з питання функціонування української мови як державної”.

Читати запис повністю. »

Тиражуючи повідомлення про те, що в ніч на 7 січня невідомі вандали осквернили пам’ятник Леніну в Одесі екстремістськими написами, всі мас-медіа ілюстрували це знімками, запозиченими зі сторінки так званої «Народної дружини Одеси», яку веде УКонтакті лідер «Молодіжної єдності» Антон Давидченко. На монументі було написано:«Свобода прийде», «Україна для українців», «ОУН, УПА – герої». Можливо через те, що деякі написи були з грубезними помилками («Москоляку на гиляку»), запідозрити в цьому націоналістів було неможливо. Тож, коментуючи знімки, деякі одесити писали: Ну й вигадав Антошка, як залучити совків на свій «марш антифашистів».

Сам же він у своїх коментарях твердив: «Це в традиціях націоналістів нападати на тих, хто не може дати відсіч. Наприклад, розмалювати провокаційними лозунгами пам’ятник Леніну. Зараз вони, як і їхні діди, ховаються по схронах, а коли стануть нахабнішими й сміливішими, знову вилізуть наверх. Але ми вже будемо готові до відсічі. Сьогоднішній випадок доводить, що ми збираємо дружини не дарма». А вже 8 січня Давидченко вивів свої дружини «тітушків» на «марш антифашистів». Приєдналися до нього й пенсіонери, які ще не позбулися совкової ментальності, та комуністи, обурені наругою над своїм ідолом – Леніним.

Як і слід було чекати, правоохоронці без будь-якої надії на успіх стали розшукувати вандала, що розмалював ідола Леніну. Поміч їм надійшла несподівано від активістів одеського Євромайдану. Хтось із студентів, можливо, то майбутній юрист, авторитетно заявив, що пам’ятник розцяцькували «антифашисти» із «Молодіжної єдності». Докази цього очевидні. По-перше, написи з’явилися акурат перед «антифашистським маршем». Мета цієї провокації — показати, що в Одесі є «фашисти» і закликати своїх прихильників із ними «боротися» шляхом участі в марші. По-друге, «помітили» написи і опублікували їх у своїй групі УКтонтакті також активісти «Молодіжної єдності». Важко припустити, що хтось з одеситів, гуляючи вранці в парку, побачив це і відразу став телефонувати Антону Давидченку. Утретє, написи на постаменті Ілліча виконані зі смішними граматичними помилками. Адже знавець української, тим більше націоналіст, навряд чи напише слово «гиляка» через російську літеру «и». Ну і нарешті, четвертий доказ: почерк. Не потрібно бути професійним графологом, щоб побачити — написи на пам’ятнику Леніну від 7 лютого і написи, зроблені в ніч на 12 червня минулого року на Одеському культурному центрі, де 13 червня відбулася зустріч із народним депутатом Іриною Фаріон, виконані одною і тою ж людиною. Особливо його видає буква «В», що має характерні «хвостики».

Свої звинувачення уповноважений Майданом юний слідчій підкріпив документальними світлинами, частину з яких і понині можна бачити на сторінці «Народної дружини Одеси» УКонтакті. А я, переглянувши свій фотоархів, знайшов там ще й торішній знімок, де видно Антона Давидченка, який разом з іншими молодиками влаштував сутичку з бажаючими зайти до зали культурного центру на зустріч з Іриною Фаріон. Тож приєднуюся до пропозиції майданівця, який радить міліціонерам, що розслідують цю справу, прямувати з обшуком в офіс обласного відділення Національної спілки журналістів України, де його очільник Юрій Работін надав дах Антону Давидченку і його «гопникам-антифашистам» і сміливо їх допитувати — як із приводу пам’ятника Леніну — так і у справі культурного центру.

Намагання «антифашистів» перекласти все з хворої голови на здорову, перевести стрілку на націоналістів провалилося. Тільки мало віриться, що правоохоронці наважаться бодай потурбувати Давидченка, із «тітушками» якого вони друзі-нерозлийвода.

Сергій Горицвіт